Хто у світі найщасливіший: що показало дослідження людських тривог

В ході дослідження були опитані респонденти з тридцяти різних країни світу, зокрема США, Індії, Бразилії, Ізраїлю, Польщі, Сінгапуру, Швеції, Франції, Чилі, Південної Кореї та ін. Тобто в опитуванні взяли участь як найбільші країни світу, які посідають перші місця у різноманітних рейтингах, так і цілком посередні "сірі миші".

Найбільші проблеми

Громадян "неблагополучних" країн до опитування не залучили. Тож ми отримуємо зріз тривожності багатшої та забезпеченішої частини населення планети. Що цілком логічно, адже тривоги типового жителі Сомалі або Афганістану з однієї сторони легко зчитуються, а з іншої виникає величезний знак питання щодо щирості респондентів в умовах авторитарних країн або навпаки серед анархії злочинних груп. А в країнах з високим розвитком соціальних інституцій та відносно благополучних сумніватися у щирості респондентів не доводиться.

ТОП-5 проблем, які назвали жителі цих країн – це:

1. Злочинність
2. Інфляція
3. Соціальна нерівність
4. Безробіття
5. Корупція

Важливо відзначити, що різниця в оцінках між першим та п’ятим місцями в межах п’яти відсотків, тож можна стверджувати, що усі ці фактори турбують мешканців цих країн приблизно однаковою мірою.

Рівень розвитку не завжди додає оптимізму

Більшість громадян вважають, що їхня країна рухається у неправильному напрямку і, зокрема, економіка цих країн знаходиться в поганому стані (59% проти 41% в обох випадках).

Тут досить цікавою є вибірка по окремих країнах. Найбільше задоволені ситуацією в економіці своєї країни жителі Азії – Індії, Сінгапуру та Малайзії (в усіх три чверті населення позитивно оцінили економічний стан своєї країни). Натомість європейці в основному незадоволені ситуацією в економіці своїх держав. Оптимізм спостерігається лише у Польщі та Ірландії й то з мінімальною перевагою (53% і 54% респондентів відповідно оцінили економічний стан у своїй державі як позитивний).

Цікаво, що найбільш невдоволеними національною економікою виявилися французи – 90% респондентів заявили, що їх не задовольняє стан справ в економіці їхньої держави. Наступними йдуть японці (83%). Недалеко відстали від них британці (74% невдоволених громадян).

Натомість жителі не найбагатших країн, таких як Чилі, Мексика, Перу не настільки критично налаштовані до багатства своєї батьківщини, а індонезійці загалом, хоча й з мінімальною перевагою, але позитивно оцінили власний економічний стан. З провідних країн світу високий відсоток задоволених власним економічним розвитком продемонстрували лише жителі Нідерландів (63% задоволених).

Чого суспільство чекає від майбутнього

Дві третини опитаних очкують зростання рівня інфляції, натомість третина респондентів не вірить, що їхній дохід зросте, а скоріш очкують погіршення свого фінансового становища. Стільки ж опитаних заявляють, що не справляються зі своїми витратами та перебувають у фінансовій скруті.

Найбільше задоволені рівнем свого життя жителі Швеції та Нідерландів (23% і 26% відповідно), а найменше таких у Польщі (3%). Цікаво, що недалеко від них втекли японці (всього 4% вважають своє життя комфортним в одній із найбагатших країн світу).

Найбільше таких, що вважають свій матеріальний стан вкрай поганим виявилося в Аргентині, де відповідний пункт обрали аж чверть респондентів. Далі йде Туреччина, а замикає трійку призерів цього сумнівного мінірейтингу Бразилія. Найменше ж таки незадоволених в Індії, Сінгапурі, Перу та Мексиці (всюди по 5%).

Як ми сприймаємо світ

Цей рейтинг являє собою досить яскраве відображення суб’єктивності сприйняття людиною своїх проблем та аналізу навколишньої дійсності. Жителі таких багатих та економічно успішних країн як Франція, Японія, Велика Британія вважають економічний стан їхніх держав поганим. На грані статистичної похибки знаходиться та маленька горстка японців, які задоволені своїм матеріальним станом. Песимістично налаштовані до свого особистого майбутнього та майбутнього власної держави жителі Німеччини, США та більшості країн Європи. Натомість мексиканці, індійці, перуанці в основному не вважають себе критично бідними.

Варто згадати, що опитування проводилося в одних із найбагатших держав світу. Тож бачити такі цифри й такі пропорції насправді досить дивно. Якщо провести об’єктивні дослідження (наскільки таке взагалі можливо), то вони б безумовно продемонстрували, що стан справ та рівень життя в цих країнах набагато кращі, ніж його бачать самі жителі обраних держав.

Важко уявити як би на таку оцінку свого життя тими ж японцями або французами відреагували б жителі Малі, Непалу чи, скажімо, Таджикистану. Та що уже говорити як на це реагувати нам, українцям, що живуть під щоденними ракетними обстрілами та вчаться виживати без електроенергії та опалення в сувору морозну зиму. Натомість ми бачимо, що жителі держав, чий рівень життя ми за замовчуванням завжди сприймали за зразок вважають, що економіка в них слабка, рівень життя жахливий і взагалі країна рухається не туди. В той же час мешканці Таїланду, де вже кілька місяців не знижується політична напруга, в цілому задоволені напрямком, в якому рухається їхня держава.

Це опитування – не просто зріз громадської думки в елітних державах. Це про грань між об’єктивним та суб’єктивним. В ньому не йшлося про такі абстрактні поняття як щастя чи емоційне сприйняття. В ньому людей запитували про об’єктивні речі, фактори які цілком реально визначають їхнє життя щодня. Натомість люди з найбагатших країн світу заявили, що не можуть справитися зі своїм матеріальним становищем. Таких знайшлося аж третина у країнах, що є зразком та прикладом для наслідування у плані облаштування повсякденного життя для усього іншого світу.

Натомість більшість індійців, де типовим явищем є переповнені автобуси та потяги, серед яких промишляють різного роду злочинці, вважають своє життя цілком комфортним.

Читаючи такі опитування, варто справді задуматися: а що ж, врешті визначає наші мотиви бажання та поведінку. Та куди, зрештою, рухаємося ми?