"Червона помада не для краси": 23 каверзних запитань до української стюардеси

30-річна Тетяна Іваніхіна за освітою хореограф, але вже спробувала себе у багатьох професіях — від робітниці готелю, фотографки та SMM-ниці до секретарки у деканаті університету. Кілька років тому дівчина вирішила кардинально змінити своє життя й після закінчення профільних курсів стала стюардесою української авіакомпанії "Роза вітрів".

Зараз бортпровідниця з Львова співпрацює з іноземними перевізниками, але сподівається невдовзі знову побачити пасажирські літаки в небі над Україною.

В ексклюзивному інтерв’ю Фокусу Тетяна погодилась відповісти на 23 каверзних запитань про особливості роботи стюардеси, які цікавлять чи не всіх мандрівників. Полетіли!

1. Згадайте найбільш дивний політ у Вашій кар’єрі?

— Та кожен день щось трапляється. Звісно, пам’ятаю свій перший рейс, бо це був денний політ зі Львова в Єгипет з поверненням у Київ. Це тривало 10 годин! Мене ще й знудило… Там було все. А от найбільше запам’ятались польоти у Мавританію. Просто ніколи не зустрічала людей, які не знають навіть цифр. Показує мені посадковий талон і питає, де моє місце? Ти їй кажеш — 5 ряд, а вона не знає, що це! Береш, як дитину, за руку та ведеш. Крім того, там всі літають з цими картатими сумками, що не вміщаються на багажні полички. Черга в туалет — постійна та колосальна, а користуватися ним вміють далеко не всі. Але прикол в тому, що для них літак як для нас автобус. Тому не вірте, коли вам кажуть, що в Африці немає грошей і діти помирають з голоду.

2. Під час відряджень авіакомпанія оплачує стюардесам добові, харчування, готелі?

— Все залежить від авіакомпанії та країни, куди ви летите. Наприклад, в Африці мені повністю оплачують найкращий готель та харчування, бо там підвищений рівень небезпеки, а в європейських країнах переважно лише сніданки.

3. Де сплять стюардеси під час довгих рейсів?

— Це залежить від їхньої тривалості. В Emirates є рейси по 14 годин, тож для бортпровідників передбачені спеціальні відсіки зі спальними місцями та окремим санвузлом. В інших авіакомпаніях, зокрема Turkish Airlines, виділяють всього одну маленьку кімнату з розкладним ліжком та кріслом. Також можна відпочити на останніх рядах в салоні. Літала як пасажирка у Канаду, то бачила.

4. Яка середня заробітна плата у стюардес?

— Усе залежить від того, як конкретна авіакомпанія здійснює підрахунок робочих годин, а також від наявності чи відсутності фіксованої ставки. Має значення і сезон. Взимку рейсів менше, а з травня по листопад починається період відпусток — гаряча пора. Тоді можна заробити від 1000 до 3000 євро.

5. Чи мають стюардеси відсотки з продажів?

— В Україні доплачували, а за кордоном — ні. Приміром, якщо пляшка води коштує 3 євро, то мені відраховували 10%. Але будемо відверті — погоди це не зробить!

6. Який кар’єрний ріст у стюардес?

— Наступний щабель — це позиція старшого бортпровідника, в якого значно більше повноважень та відповідальності. Лише він спілкується з наземними службами та передає інформацію пілотам, відповідає за те, хто заходить у їхню кабіну, а також в певних ситуаціях приймає рішення. Окрім того, можна стати інструктором, тобто людиною, яка вводить у професію початків й приймає іспити. Це те, що стосується роботи в небі, бо ще є чимало можливостей в офісі.

7. Від чого залежить, в якому класі ви будете літати?

— Наприклад, в Emirates настільки велику увагу надають сервісу, що там для того, аби перейти з економ-класу в бізнес, маєш відпрацювати щонайменше 4 роки. Принаймні, таке мені розповідали колеги. В інших авіакомпаніях, зазвичай, подібних вимог немає. До речі, у бізнес-класі більше "плюсів" саме для клієнтів — це не тільки фарфорова чашка замість одноразового стакана, а й пріоритетна посадка, окреме проходження контролю, додатковий багаж, окремі місця, більший вибір харчування.

8. До скількох років можна працювати стюардесою?

— Скільки дозволить здоров’я. Ми регулярно проходимо медичні обстеження, зокрема нам перевіряють тиск, роблять кардіограму в спокійному стані та у русі. Далі льотні лікарі приймають рішення. Якщо все гаразд, працювати можна хоч до старості. До речі, це досить поширено в Америці, особливо на трансатлантичних рейсах. Кажуть, що вони найбільш шкідливі для здоров’я, тому на такі маршрути обирають старших бортпровідників, у яких вже є сім’ї та діти.

9. До речі, про бортпровідниць існує стереотип, що це мають бути обов’язково молоді дівчата модельної зовнішності.

— Зараз вимоги значно спростили, але досі має значення зріст — для дівчат не нижче 160 см, для хлопців — від 170 см. На верхніх поличках є спеціальне обладнання, тож стюардеса чи стюард мають до нього якось дотягнутися без стільця, — тобто це питання безпеки, а не краси. Що стосується ваги, то її зазвичай вираховують за формулою: зріст мінус 100. Давайте візьмімо мене: 57 кг при зрості 171 см. Виходить, що можу погладшати до 71 кг й бути такою собі жінкою дуже хорошої комплектації. Головне — поміщатися у проході та за потреби могти вистрибнути з літака.

10. Волосся має бути коротким або зібраним, правильно?

— Так. Насамперед тому, що ми працюємо з харчуванням. Також у випадку пожеж використовуються протидимні капюшони. Якщо волосся буде довгим та розпущеним, то заважатиме і може загорітися.

11. Один з обов’язкових елементів вашої уніформи — годинник. Для чого, якщо є телефон?

— Ми працюємо у платтях, тому телефон нема куди сховати. Це раз. По-друге, психологічний ефект. Якщо розмовлятиму з вами і паралельно буду заглядати у телефон, ваше сприйняття погіршиться. Ба більше, у деяких авіакомпаніях навіть заборонені електронні годинники, оскільки вони, на відміну від механічних, можуть розрядитися. Цього не можна допустити, адже у випадку надзвичайної ситуації екіпаж обговорює між собою, скільки є часу, щоб надавати домедичну допомогу: вирахувати тривалість приступу епілепсії чи інсульту в пасажира.

12. Чому стюардеси фарбують губи червоною помадою?

— Зараз це необов’язковий атрибут, але існує думка, що у випадку аварійної ситуації, коли ми будемо озвучувати команди, це на інтуїтивному рівні привертатиме увагу пасажирів.

13. А що стосується татуювань та шрамів на видимих частинах тіла?

— Це більше естетична історія, однак не зовсім. Наприклад, мусульмани з відразою ставляться до людей з тату — сприймають це як своєрідні мітки… Я зараз в Ізраїлі. Так-от, місцевим чоловікам заборонено навіть дивитися на мене, а тим більше брати щось з моїх рук! Щоб налити пасажирові води, маю поставити склянку на стіл, а вже тоді він може взяти. Як ви розумієте, у роботі бортпровідника тема релігій та різноманіття культур має важливе значення.

14. Які пасажири дратують Вас найбільше?

— Неадекватні. Пам’ятаю, одна француженка зайшла на кухню у літаку, що прямо заборонено правилами, і почала розминатися, бо "прийшов час робити вправи". Ми змушені були її обминати. Ну і найбанальніше, чого б хотілося, — елементарної ввічливості. Ми всі люди, як не як.

15. Якщо пасажири займаються в літаку сексом, то як дієти згідно з протоколом?

— У нас, до речі, в інструкціях не прописано. Взагалі це розцінюється як дрібне хуліганство. Я перевіряю туалет раз в пів години, якщо там хтось чимось буде займатися, то ради Бога. Може, людина про це все життя мріяла? Хоча я жодного разу не чула підозрілих звуків, але одного разу на рейсі в Париж таки помічала у салоні мануальні втіхи. Парочка прикрилась ковдрою, але ні для кого не було секретом, що там відбувається. Пасажири не жалілись, тож і я зробила вигляд, що не бачу. Для чого ламати кайф?

16. Чи є в літаку місця, де більше шансів вижити під час аварійної посадки?

— Я розмовляла на цю тему з інженерами — немає такої інформації. Якщо говорити про аварійну посадку, то, мабуть, краще сідати на місця біля аварійних виходів, бо в разі чого почнеться паніка і через те буде складно вибратися назовні. Далі все залежить від багатьох чинників, зокрема обставин посадки (на суходіл чи на воду), моделі та стану літака. Приміром, Boeing спочатку сідає на заднє шасі, а потім на переднє, а Airbus — навпаки…

17. Добре. Давайте так, а ви, коли летите як пасажирка, які місця обираєте?

— Завжди, коли є можливість обирати, беру місце в 5 ряду біля вікна. Сідаю там, щоб далеко не йти під час посадки, а біля ілюмінатора можна сперти голову та поспати — хоча сама знаю, що цього не можна робити, бо там бактерії!

18. Чи була у вас аварійна посадка?

— Ні, але була підготовка до аварійної посадки. Перестав працювати один з двигунів. Звісно, ми не виключали ймовірність евакуації, але боятися не було часу — мала зрозуміти, що далі робити і як вести за собою 200 людей.

19. У членів екіпажу є кодові слова на такий випадок?

— Немає. Зрозумійте, ніхто нічого й ні від кого не збирається приховувати. Якщо буде аварійна ситуація, то я звернусь до пасажирів і, у разі потреби, попрошу допомогти. Того разу все минулось й не довелось здійснювати аварійну посадку, але нам повідомили про це, щоб був час морально підготуватися.

20. Чи може стюардеса посадити літак?

— Питала у пілота. Так-от, літак здатен сісти автоматично — це цілком реально. Можна зв’язатися з диспетчерами, які розкажуть, що робити і як під правильним кутом зайти на посадку. Але після цього літак ще треба зупинити. І командир сказав, що я не зможу.

21. Чому вимикають світло, коли літак йде на посадку або на зліт?

— Щоб наші очі пристосувалися до зовнішнього середовища й можна було помітити пошкодження, якщо щось станеться за бортом.

22. У членів екіпажу є якісь прикмети та забобони?

— По-перше, перед рейсом на собі не можна нічого зашивати. Сама позавчора літала з розпоротим платтям. По-друге, не фотографуватися всім екіпажом. Хто би що не казав, але є красномовна статистика… По-третє, багато хто вітається з літачком, поплескуючи по ньому або доторкаючись.

23. Чи варто аплодувати пілотам під час посадки?

— Завжди кажу, що це залежить від бажання самої людини. Це жодним чином ні на кого не впливає. Пілоти сидять за броньованими дверима у навушниках, тому нічого не чують. Але якщо пасажири плескали, то ми їм передаємо. Не знаю, можливо, це нервує інших бортпровідників, але не мене. Якщо людину переповнюють емоції, то хай собі плескає.

Але ж пілотам приємно?

— Ну, звісно, бо це своєрідна подяка.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що бортпровідники навчені визначати психотипи людей, які зможуть допомогти їм під час надзвичайних ситуацій, хто збереже спокій або допоможе зупинити пасажирів у стані паніки.