Затока не наша. Як виглядали курорти під Одесою в 1930-х роках

По Чорноморському узбережжю на захід від Одеси досі ностальгічно зітхають у Молдові. У міжвоєнний період ця частина Бессарабії була окупована королівською Румунією — так молдаванам дістався шматочок морського узбережжя. До СРСР цю територію приєднали тільки в 1940 році.

Жителі Молдови за давньою звичкою все ще відвідують селища Сергіївка, Затока, Курортне і Приморське (все це Білгород-Дністровський район). Колись вони називали їх Шаболат, Бугаз, Будаки-Кордон і Будаки.

Спуск піщаними крутами берегів до моря був непростий, а вже підйом — непростий подвійно. До того ж в Сергіївці-Шаболат море від курортників відділяла смуга лиману.

Проте чорноморські пляжі користувалися популярністю і не були порожніми.

Не стояв без діла й санаторій, в якому оздоровлювали за допомогою лікувального бруду місцевого лиману.

Дивно, але сьогодні Будацька коса в Курортному виглядає майже так само, як на старих румунських листівках 1930-х років: ліворуч — лиман, трава і нікого, праворуч — пісок, парасольки і відпочивальники.

"Будак" румунською — кут, закуток. Він і справді знаходиться в найдальнішому кутку Будацького лиману.

Затоку раніше називали Бугаз, а залізничну станцію тут називається так дотепер.

Село Лебедівка Татарбунарського району на старих листівках пафосно називається на німецький манер Bad Burnas (Курорт Бурнас). Суворий німецький акцент легко пояснити: цю рибальське село в Бессарабії в 1787 році заснували німці-поселенці. Солоний бруд лиману й вуглецеві ванни допомагали лікувати захворювання внутрішніх органів, шкіри, опорно-рухового апарату. Не гидували скромним Бурнасом маршал ІІ Речі Посполитої Йозеф Пілсудський, румунський король Міхай з сім'єю, поетеса Леся Українка.

А ось Одеса не завжди була багата пляжами. Всипаний валунами морський берег не дуже годився для купання.

Першим громадським пляжем міста став "Ланжерон" на високому стрімкому березі. Тут працювали буфет, танцмайданчики, купальні, магазини

Популярний серед відпочивальників пляж "Аркадія" в кінці ХІХ ст. був нагромадженням валунів. Приморську балку з пологим, а не стрімким спуском пригледів для своїх прогулянок бельгієць Еміль Камбіо, директор агентства бельгійських кінно-залізних доріг. Маршрут конки продовжили до балки, на березі побудували перший ресторан на палях. Місцевість назвали Аркадією. А далі понеслося: купальні, ресторації, пивні ...