"Нас усіх замазують кров'ю українців". Автор "Метро-2033" виступив із різкою критикою Путіна

Дмитро Глуховський є автором постапокаліптичних бестселерів "Метро 2033", "Метро 2034" та "Пост", романів-антиутопій "Метро 2035" та "Майбутнє". Засновник книжкових серій "Всесвіт Метро 2033" і "Всесвіт Метро 2035". Лауреат кінопремії "Ніка" (2020) за "Найкращу сценарну роботу" ("Текст").

Дмитро Глуховський і раніше займав антипутінську позицію щодо війни на Донбасі, яку всіляко роздмухувало російське керівництво.

Глухівський помістив у Фейсбуці різке звернення до росіян "ЦЕ НЕ НАША ВІЙНА", де максимально називає речі своїми іменами: чому Путін ховався за словом "спецоперація", не називаючи війну війною, що вона несе смерті та злидні, і що відповідальність за бомбардування мирних українців міст розділять усі росіяни, які "підтримуватимуть цю братовбивчу війну".

ЦЕ НЕ НАША ВІЙНА

Чому Кремль велів нам називати цю війну спецоперацією?

Тому що ніхто в Росії війни не хотів. Бо всі боялися війни. Тому що війна — це живі люди, що йдуть з дому, і цинки, що повертаються додому. Тому що війна — це руїни, що димляться, на місці квітучих міст. Тому що війна – це вічний страх. Це злидні. Це голод. Це колективне божевілля.

Цієї війни не хотіли прості люди, які за неї платитимуть своїми головами. Своїми зруйнованими сім'ями, які розпалися. Цієї війни не хотів бізнес, який за неї платитиме крахом. Її не хотіли наші так звані еліти, які розплатяться за війну тим, що будуть відрізані від світу та позбавляться своїх звичних годівниць. Її не хотів увесь народ, тому що з початком війни для нього закінчилося людське життя та почалося життя за законами воєнного часу.

Війну Україні оголосив особисто Путін. Цілу годину по всіх каналах він пояснював народу, чому війна необхідна: тільки тому що Україна — це недодержава, яка в принципі не заслуговує на те, щоб існувати. Просто особиста ворожість. Більше жодних причин для війни не було, решта – прийменники.

Путін хотів одноосібної слави, якою увінчала б його ця війна. Він розраховував на бліцкриг: у день початку війни пропагандистські телешоу із захопленим реготом обіцяли взяття Києва до обіду. Але взяти на себе одну відповідальність він був не готовий.

Тому перед початком вторгнення він зібрав Раду Безпеки РФ — всіх, хто міг би потім сказати "я не знав", і поставив їх перед фактом. Ба більше, змусив уголос самих виголосити "я за". Замазав усіх, хто міг би намагатися сепаратно домовитися зі світом про мир. Це не я, сказав Путін. Це ми всі, ті, хто по-справжньому рулює Росією. Заходу тут нема з ким домовлятися. Щоб, коли в Гаазі слухатиметься справа про війну з Україною, фігурантом була ціла група осіб. І щоб кожна людина з цієї групи тримала таку перспективу в умі.

Але й їм було страшно від такої відповідальності – достатньо переглянути відео засідання Ради безпеки, там це добре видно. У плани розпочати війну вони, здається, навіть не були присвячені наперед. І щоб позбавити їх страху, було вирішено розмазати відповідальність по всьому режиму.

Депутатам Державної Думи та членам Ради Федерації ніхто про цю війну не говорив також. Їх теж викликали й також поставили перед фактом. І, спираючись на театральний консенсус Ради Безпеки, депутатів і сенаторів також привели до нової присяги. Голосувати проти й утримуватись було не можна. Вивчена безпорадність і стройова підготовка зробили свою справу. І те – згоду вони дали лише для використання російської армії на території піратських республік – ДНР і ЛНР.

Але наші танки пішли не в Донецьк, а в Харків, Київ і Херсон. Це виявилася саме війна – війна, про яку народ не запитали. Народ, який боявся і не хотів. А через тиждень стало ясно, що замість бліцкригу проти міфічних нацистських батальйонів на країну чекає велика війна проти всієї української армії та проти українського народу. Збройні сили РФ під дивною символікою, чомусь мічені латинською літерою Z, зав'язнули в бруді. Рахунок нашим убитим пішов на сотні. Наша артилерія почала курити наосліп, знищуючи житлові масиви українських міст. Стало ясно, що може йтися про воєнні злочини.

І тоді було вирішено перетворити їх зі злочинів режиму на злочини цілого народу. Замастити всіх. Щоб ми не могли сказати, що не знали про цю війну та не хотіли її, нас вирішили зробити співучасниками.

Людожерська істерія, яка розгортається в усіх пропагандистських медіа, спрямована саме на те, щоб вирізати букву Z на лобі в кожного росіянина.

Вона потрібна, щоб зняти відповідальність за братовбивчу війну, за руйнування миру в Європі, за відкіт у кошмарне минуле, з Путіна та з його режиму, щоб дозволити їм сховатися за спини простих людей. Щоб переконати Захід, що він бореться не з групою одержимих, а з усім російським народом. Довести народу, що він веде війну на виживання.

Щоб замастити людей у війні, влада інсценує народну підтримку. Влаштовує адміністративні автопробіги під прапором Z у вісімдесяти російських регіонах. Будує буквою Z на білому снігу смертельно хворих дітей із казанського хоспісу та знімає маленьких чоловічків зверху. Вигадує терміново, постфактум, нові пояснення кровопролиття: Україна мала хімічну зброю, бактеріологічну зброю, Україна хотіла створити атомну бомбу, вона хотіла напасти першою. За всяку ціну, за будь-яку брехню треба довести народу, що ця бійня має сенс, що вона потрібна йому, народу, а не тільки Кремлю.

Але ми повинні пам'ятати, що підтримуючи Z, ми підтримуємо бомбардування й обстріл мирних українських міст. Підтримуємо знищення сотень шкіл. Вигнання двох мільйонів людей із їхніх будинків. Підтримуємо розрив братніх зв'язків – і в сім'ях, і між нашими країнами взагалі – назавжди. Підтримуємо глуху ізоляцію Росію від цивілізованого світу, її неминуче послаблення та перетворення на сировинну колонію Китаю з його технологіями цифрового концтабору. Ті, хто повірить зараз пропаганді, має пам'ятати, що на росіян у всьому світі вже дивляться як на загарбників. Ще трохи, і в нас бачитимуть воєнних злочинців. І це стане частиною нашої історії – назавжди. Нас усіх замазують – замазують кров'ю мирних українців і наших строковиків, яких відправили "на навчання" в пекло.

Це не наша війна, і ми маємо про це пам'ятати. Ми маємо про це говорити. Не можна дозволити їм казати за нас".

Звернення викликало великий резонанс: буквально за лічені дні воно набрало близько 10 тис. лайків, поділилися ним 3, 2 тис. Воно також викликало гостру дискусію між росіянами й українцями — 1,5 тисячі коментарів. Українці підтримали письменника, але зазначили, що не особисто Путін "натискає на кнопку пуску ракети", росіяни, у свою чергу, розділилися на думці.

Нагадаємо, раніше російський репер Моргенштерн випустив кліп на підтримку України.