"Театр – це наш окоп". У Києві в єдиному театрі відновилися вистави

9 квітня у Києві у Театрі ім. Лесі Українки відбулася перша з початку війни вистава "Три кохання" — про три історії кохання великої української поетеси. У фіналі постановки проникливо читалися рядки, що дають рецепт виживання і сьогодні: "Ні, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, жити буду, геть думи сумні".

У залі — аншлаг. Тричі акторів викликали на біс. Плакали й артисти й глядачі: сумували одне за одним.

"У разі тривоги відкривається два виходи"

Про те, як і чому відновив роботу театральний колектив, Фокусу розповів Кирило Кашліков, в. о. гендиректора-художника Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

"Це була ініціатива Міністерства культури: були зум-конференції з Олександром Ткаченком і керівниками театрів. До кінця березня прозвучала пропозиція щодо відновлення роботи культурних установ: театрів, музеїв, виставок. Потрібно було оживляти культурне життя. Театри у Львові та в Івано-Франківську потроху першими розпочали роботу, а щодо столиці, то, об'єктивно, тільки наш театр міг гарантувати необхідні заходи безпеки: хвилина пішої ходи до метро "Театральна", — пояснює в. о художнього керівника.

Грають лише на Новій сцені (130 осіб) і лише у суботу та неділю. Початок вистав о 16:00 — з урахуванням комендантської години.

"Усе було скрупульозно прораховано: було проведено навчання, — продовжує розповідь Кирило Кашліков. — У театрі два виходи, і ми записали звернення до глядачів та артистів, попередили, що в разі сигналу тривоги — обидва виходи відкриваються. У кожного глядача є надрукований листок зі схемою евакуації: куди йти у разі бомбардування. Усі служби готові".

Для дітей приготували казку

На першій за час війни виставі у Театрі Лесі Українки був аншлаг, квитки розкупили за два дні. Але це, кажуть у театрі, технічні деталі. А ідеологічні, емоційні… "Театр — це наш окоп, — каже Кирило Кашліков. — Це що ми вміємо робити. Частину грошей переказуємо на потреби фронту. А потреба у спектаклях визріла: сльози у глядачів, сльози в акторів. Був емоційний вибух, вихлоп".

Спектакль "Три кохання" про Лесю Українку в театрі готували до 150-річного ювілею поетеси, він пройшов лише 14 разів, тому все ще вважається прем'єрним. Найближчим часом — у суботу та неділю — глядачам покажуть "Варшавську мелодію".

"Міністр просив нас щось зробити для дітей — і ми підготували казку", — ділиться планами в. о. художнього керівника.

Наприкінці квітня Театр ім. Лесі Українки починає репетирувати нову виставу "Коли заспіває півень" — прем'єра якої буде одразу після війни.

"Український Київ живе і жити буде"

Враженнями від першої за півтора місяці війни вистави активно діляться глядачі. Ось, наприклад, допис киянина Олексія Давиденка:

"Аншлаг. Хвилина мовчання на початку. Година бездоганної акторської гри. Овації і сльози на очах як акторів так і глядачів. У мирний час я був на десятках вистав, але те що я відчував сьогодні — не відчував ще ніколи в житті… Ми тут. Тому що росіяни цілять не тільки в наших людей але й у нашу культуру, нашу історію і в нашу ідентичність. Ми тут. Щоб показати всім, що український Київ живе і жити буде".

Важливо

"Не може бути двох точок зору". Київський театр російської драми змінив назву