Культура

Феномен Анатолія Криволапа: як продати захід сонця за 200 тисяч доларів

До 100-річчя музею "Київська картинна галерея" відкрилася знакова виставка "Анатолій Криволап. Класичний живопис", яка зібрала натовп шанувальників художника.

Столітній ювілей знаменитого музею "Київська картинна галерея" відзначили великою виставкою Анатолія Криволапа — художника, який багато років тримає першість із продажу своїх робіт на Заході. 76-річний маестро був у розкішному фіолетовому піджаку, білих штанах та темних окулярах. Разом із живописцем Фокус розібрався, з чого складається рецепт його стилю та чому його часто називають "візитною карткою України".

Попри повітряну тривогу та перенесення часу відкриття, на виставку Криволапа у Києві у вихідні прийшло не менше пів тисячі відвідувачів. У шести залах маестро був представлений як своїми "класичними" роботами, тобто полотнами, які йому принесли світову славу, так і полотнами, зробленими сорок років тому у стилі імпресіонізму.

Можливо, тут не вистачало абстрактних полотен Криволапа, де він наслідував, наприклад, американського абстрактного експресіоніста Марка Ротка (1903-1970). Тому що без абстракціонізму неможливо зрозуміти, звідки народилася унікальна криволапівська манера живопису.

Журналіст Фокусу прямо запитав про це у маестро, вирвавши його з хижих лап публіки (з її нескінченними "селфі із зіркою") — і Анатолій Криволап люб'язно розповів про нюанси свого становлення як художника. Буквально за кілька хвилин нам відкрився його цікавий та непростий шлях.

"З початку 1990-х я десять років працював у стилі абстракціонізму. Я успішно продавав ці картини в Німеччині. Але я відчув, що в моєму серці порожньо від цих робіт, — каже митець. — І поїхав у село Засупоївка під Яготином, де я провів дитинство, на своє улюблене озеро Супой. Я бував там раніше, але приїздами з Києва. А тут приїхав надовго, оселився, щоб побути одному. Того дня був фантастичний захід сонця — я взагалі їх люблю, і ось мене накрило: я зрозумів, що можна поєднати абстракціонізм та улюблений мною український пейзаж. Так народився мій новий стиль. Це було у 2001 році".

Криволап додає: "Зверніть увагу, 100 років тому пейзаж революціонізували імпресіоністи. І протягом всього двадцятого століття це був досить консервативний жанр. А я знову революціонізував його, поєднавши український пейзаж з абстракціонізмом. У мене була не одна така робота того дня, я одразу зробив заготівлі для кількох: кінь, хати, озеро. Я вже точно розумів, що хочу бачити на полотні.

Так відкривається все велике. Формула Анатолія Криволапа: український краєвид — абстракціонізм — абстрактний український краєвид.

Відкрив Криволап свій "фірмовий" стиль у 55 років. Перші серйозні продажі робіт на аукціоні Phillips відбулися, коли йому стукнуло 65. Ось так! Треба не здаватися: вірність собі, завзятість та талант зробили українського митця зіркою світового арту.

Зауважимо, що Україна традиційно пропонувала на артринок сільські пейзажі (що вже набило оскому), у той час, коли у світі більше цінувалося міське мистецтво, як менш патріархальне. Абстракціонізм — це міська форма живопису (хоча якщо йдеться про народні візерунки, то вони космологічні, і зв'язок із ними вбачали у своєму живописі навіть родоначальники абстракціонізму — Василь Кандинський та Казимир Малевич).

Криволап зробив майже ідеальне поєднання для імпорту українського культурного продукту на Захід: міська форма абстракціонізму плюс український зміст. Недарма і рокер Олег Скрипка для своєї колекції одягу у 2013 році зробив принти на тканині з яскравих краєвидів Криволапа.

Цікаво, що художник часто використовує з колірного діапазону два полярних кольори: червоний (нижній), колір пристрасті, і фіолетовий (верхній) — колір духу.

"Кажуть, що червоний колір — агресивний, збуджувальний, а мене, навпаки, він заспокоює", — каже художник Фокусу.

Не дивно, адже свій червоний Криволап узяв із небес — із заходу сонця. Та й фіолетовий — звідти ж: на заході сонця ця фарба часто присутня. У зв'язку з абстрактною формою Криволапі вдалася ще одна фішка: його краєвиди зі споглядальних перетворилися на медитативні. Різниця в тому, що коли споглядаєш — спостерігаєш з боку за якимсь предметом, а коли медитуєш — ти предмет поміщаєш усередину себе, свою душу, свою уяву.

Тому той самий кінь із картини "Кінь. Вечір" (2012), проданий на аукціоні Phillips за $186 тис. — це фантом в образі коня, який символізує, наприклад, енергію.

Його коні, хати та озера — немов трампліни для подорожі до духовного космосу, куди в принципі й абстракціоністи запрошують, але у Криволапа він має конкретнішу адресу — це духовний український космос. Можливо тому представлені на виставці роботи всі "Без назви".

У Малевича "Біле на білому" — один білий квадрат, вписаний в інший, а у Криволапа — це хата, "вписана" у засніжене поле. Але і там, і там об'єктам на картині властива медитативна примарність. Чого не скажеш про їхні ціни.