"Земля короля" з Мадсом Міккельсеном: фільм-пригода про вирощування картоплі в умовах терору

Найвідоміший данський актор Мадс Міккельсен знявся у бенефісній ролі капітана Людвіга фон Калена. Це екранізація історичного (радше, псевдоісторичного) роману "Капітан і Енн Барбара" (2020) данської письменниці Іди Єссен, відзначеного місцевими літературними преміями. Роман — постмодерністський. 1754 року капітан каже циганській дівчинці, яка висловила побоювання, що її вб'ють, якщо вона покаже, де табір: "Це твої проблеми". І такого там — вагон. Чтиво з великими натяжками, хоча й романтично-динамічне. У центр оповіді поставлено картоплю, яка, як ідеться в довідниках, є "найулюбленішим овочем данців". Фокус зазначить плюси і мінуси нового проєкту.

За сюжетом данський король Фредерік V вирішує освоїти великі пустки на півночі країни — півострові Ютландія, щоб принести туди цивілізацію і збільшити податкові надходження в казну. Однак на пустищах з вересом поки нічого культурно-путного не виросло через кам'янистий ґрунт. Але у капітана Людвіга фон Калена є свій авантюрний план.

Заради титулу

Будучи бастардом ("Бастард" — це назва фільму в оригіналі), тобто, сином барона і кухарки, головний герой хоче зміцнити своє нестійке соціальне становище. Людвіг, будучи 25 років в армії і беручи участь у військових кампаніях, дослужився до чину капітана. Вийшовши у відставку, задумав цікаву комбінацію. Він домагається прийому в королівській канцелярії з пропозицією продовжувати освоювати безплідні землі, щоб там облаштувати першу данську колонію. Вельможі-чиновники вважають, що він хоче розвести двір на гроші, але той переконує їх, що освоєння відбуватиметься винятково за рахунок його капітанської пенсії.

Вони логічно запитують, навіщо йому це все? Військовий чесно відповідає: внаслідок культурного освоєння земля має бути йому подарована разом із баронським титулом, що передається у спадок. Королівські чиновники вирішили, що скарбниця нічого не втрачає від цієї угоди і ратифікують договір, вважаючи капітана збожеволівшим вискочкою. Однак їм теж вигідна його пропозиція: завдяки Калену вони можуть хоча б формально відзвітувати перед королем, що якісь роботи на пустці ведуться: все як у наших сучасників.

Картопляні пристрасті

На місці у Калена виявляється противник його активності — місцевий феодал Фредерік Шинкель (Симон Беннебьєрг). Формально пустка могла б належати йому, але оскільки там нікого і нічого немає — вона значиться за державою, чи то пак — за королем. На противагу розумному і твердому Кален Шинкель показаний запальним і грубим негідником. Іда Єссен фарб не пошкодувала: Шинкель — щось середнє між відірваним британським панком 1970-х і давньоримським Калігулою. Глядачеві він не залишає жодного шансу на симпатію до своєї персони і його ідеології ґвалтівників, на кшталт головних героїв "Механічного апельсина" Кубрика або принців-садистів із "Гри престолів".

На боці Калена — молодий місцевий священник, який попросив того дати притулок парочці кріпаків — чоловікові та жінці, які втекли від побоїв Шинкеля, а заодно використати їх на сільськогосподарських роботах. Жінку звати Енн Барбара (Аманда Коллін) і вона зіграє роль у долі головного героя.

Кален сподівається, що зможе здійснити задумане за допомогою картоплі, оскільки та, як і він сам, невибаглива. Письменницю не бентежила відсутність у капітана агрономічних знань і навичок (пощастило, що колорадських жуків ще не завезли!), але головний герой із залізною завзятістю кидається в бій за врожай (майже як радянські колгоспи). Для цього він залучає ще місцевих волоцюг — від циган до заїжджих німців. Одна з картопляних вечер у його похмурому будинку буде копією знаменитого полотна Ван Гога "Їдці картоплі".

Безглуздо-підлий Шинкель буде йому, як може, шкодити, а коли пронюхає про картопляну ідею — спробує захопити вже оброблену і засіяну землю. Тут знадобляться військові навички Людвіга — різанина буде в дусі серіалу "Річер".

Агролицар і красень

Відомо, що Міккельсен у молодості вшановувався титулом "найсексуальнішого чоловіка Данії", але він і у свої 57 — привабливий. Тому в нього закохуються одразу дві особи жіночої статі (три — якщо рахувати маленьку циганку): кріпосна Енн Барбара та високошляхетна наречена Шинкеля. Зло буде підступним і кровожерливим, але добро з картоплею здолати непросто.

У картині проводиться основна дія на протиставленні: селфмейдмена — мерзенному мажору, підприємця — господареві-самодуру, конструктивного творця — садисту-руйнівнику.

Плюси фільму. Головний і "найжирніший" — це, звісно, сам Мадс Міккельсен: його немов висічене з каменю обличчя і "нордичний" характер за безумовної чарівності не можуть не заворожувати. Усілякі шорсткості та провисання сюжету прощаються — тільки заради його сміливого і відкритого погляду. На початку стрічки його герой змушений йти на безліч компромісів, але чим далі, тим більше робить лицарських вчинків.

Мінуси. Режисура данця Ніколая Арселя, який провалив у Голлівуді "Темну вежу" за Кінгом і повернувся після цього на батьківщину, — вкрай середня. Без фантазії і сліпучих знахідок, але — міцна. У оператора з фантазією ще гірше. Він зловживає середніми і дальніми планами, виручає тільки мальовничість данських панорам, тому — терпимо.

Тож можна сходити в кінотеатр: не шедевр, але нудьгувати не доведеться. Тим паче, сьогодні нечасто трапляється пригодницьке кіно на історичному матеріалі, якщо це не трьохсота екранізація "Трьох мушкетерів".