"Втечі з Шоушенка" — 30 років: яка таємниця зробила цю драму найкращим фільмом планети
Фокус розкриє секрети популярності культового фільму "Втеча з Шоушенка": чому він багато років посідає перше місце на IMDB і нікому не вдається скинути його з п'єдесталу.
23 вересня 1994 року відбулася прем'єра кримінальної драми "Втеча з Шоушенка" за романом Стівена Кінга, і вона... провалилася в прокаті: за бюджету в $25 млн зібрала лише 16. Але сталося диво: фільм висунули на "Оскара", випустили в повторний прокат, потім покупці почали розбирати відеокасети, а телеканали навперебій купували права на його трансляцію. У результаті прибуток картини "Втеча з Шоушенка" сягнув $73 млн.
Є багато рейтингів фільмів, але, мабуть, найоб'єктивніший — це топ 250 сайту IMDB з його інтерактивним голосуванням. Багато фільмів туди залітали, посували інші, мінялися місцями, а "Втеча з Шоушенка", посівши одного разу перше місце, безліч років непорушно посідає вершину. Фокус пояснить, чому для нашої планети цей фільм виявився настільки важливим.
Почнемо з того, що повість "Рита Гейворт і втеча з Шоушенка" (Rita Hayworth and Shawshank Redemption) — це роман 1982 року Стівена Кінга. Його жанр абсолютно не характерний для короля жахів — це соціально-психологічний реалізм. І тим не менш, тепер цей твір вважають одним із найкращих у письменника. Кінг часто наголошував, що свою "жаску літературу" пише заради катарсису, а тут це є. Однак деякі недовірливі громадяни досі сумніваються, що "Втеча з Шоушенка" належить перу Стівена Кінга. У 2021 році в інтерв'ю BBC Hardtalk він розповів про такий випадок: "Я був у супермаркеті й побачив жінку, яка йшла мені назустріч. Вона сказала: "Я знаю, хто ви! Ви — Стівен Кінг! Ви пишете всі ці жахливі речі. І так, знаєте, це нормально, але мені більше подобається, коли я дивлюся або читаю щось натхненне. Наприклад, фільм "Втеча з Шоушенка". Я відповів: "Але ж це я написав!". А вона сказала: "Ні, не написали. Це неможливо".
Так, не віриться, що автор — Кінг. Але потім він "виправиться" й напише 1996 року також про в'язницю містичний роман "Зелена миля", а 1999-го режисер "Втечі..." Френк Дарабонт зніме за ним однойменний фільм, за який отримає "Оскар". Але з вершини рейтингу IMDB "Зелена миля" "Втечу з Шоушенка" не скине.
Про що фільм "Втеча з Шоушенка"
Так, тут немає містики, але жахів вистачає — тюремних. Назву The Shawshank Redemption можна прочитати як "порятунок із Шоушенка" або навіть "спокута Шоушенком". Чия спокута? Розберемося.
Фільм розповідає історію віцепрезидента великого банку Енді Дюфрейна (Тім Роббінс), який засуджений до довічного ув'язнення в державній в'язниці Шоушенк за вбивство.
1947 рік. У суді штату Мен слухали справу банкіра Дюфрейна, обвинуваченого у вбивстві дружини та її коханця. Дюфрейн не визнає провини, але не може пригадати, що робив у ніч убивства, бо був п'яний. Незадовго до події Дюфрейн влаштував скандал, викривши дружину в зраді, але на її прохання про розлучення відповів відмовою. Увечері дружина помчала на побачення з коханцем. Дюфрейн напився в барі і вирушив до будинку, куди поїхала дружина, але там нікого не виявилося. Він вирішив дочекатися парочку на місці, з собою у нього був револьвер. За якийсь час він протверезів, викинув зброю в річку і поїхав додому.
Вранці служниця знайшла в тому будинку тіла його дружини та коханця: обидві жертви були застрелені. Револьвер, який Дюфрейн викинув у річку, знайти не вдалося: якби його знайшли, можна було б визначити, що коханців застрелили не з нього. Однак непрямі докази вказували на винуватість обвинуваченого. Суд засуджує банкіра до двох довічних термінів. Енді потрапляє в Шоушенк — одну з найстрашніших в'язниць.
Її начальник Семюел Нортон (Боб Ґантон) пояснює Дюфрейну, що вірить у дисципліну і в Біблію. Як незабаром з'ясується, це лицемір і кат, для якого головне — "правильна" зовнішня форма. Його заступник, начальник охорони Байрон Гедлі, такий самий садист-убивця.
Але крім тиску з боку адміністрації Енді починають пресувати кримінальники — особливо банда "Сестер". З ним відбувається все найгірше, що може статися з людиною у в'язниці (окрім смерті): його не тільки регулярно б'ють, а й ґвалтують, попри опір.
Причини провалу
Тут доречно зробити паузу й розповісти, чому фільм "Втеча з Шоушенка" спочатку не зайшов масовій аудиторії? Вона вирішила, що це найпохмуріша тюремна сага, тож не хотіла собі "псувати настрій".
Припустімо, якби герой був горою м'язів, на кшталт Сильвестра Сталлоне або Залізного Арні, то в першій же сценці він би розмазав своїх ворогів по стінках каземату. І це — ґуд. Є кіно про в'язницю з обома в головних ролях і навіть зі схожою назвою — "План втечі" (2013). Супермени-важковаговики б'ють морди зекам і охоронцям, щосили втілюючи закон Старого Завіту: око за око. Такі гостросюжетні бойовики про пенітенціарні заклади публіка обожнює.
Але тут несправедливо сів якийсь інтелігент-інтелектуал. Отже, це про тюремні знущання і страждання. А глядачі не хотіли страждати і спочатку стрічку просто ігнорували. До того ж картині довелося конкурувати з такими хітами, як "Кримінальне чтиво" Тарантіно і "Форрест Гамп" Земекіса.
Але критики "просікли" особливий посил фільму і стали картину хвалити. Та так, що на подив багатьох, її висунули на 7 номінацій "Оскара". Що за посил?
Зміна базової моделі
Після всіх знущань і принижень Енді не зламався, а чекав потрібного моменту. Під час ремонту даху він підслуховує, як начальник охорони Гедлі скаржиться, що податкове управління забирає неабияку частину грошей, отриманих ним у спадок від померлого брата. Енді пропонує йому оформити дарчу на дружину, щоб уникнути податку. Усе вийшло. На знак подяки Енді попросив виставити холодне пиво його товаришам. Перший дивовижний жест головного героя: він виторгував поблажку не для себе, а для всіх.
Виявляється, Енді — фінансовий геній. А що може бути впливовішим за гроші, особливо у США? Начальник в'язниці переводить Енді на роботу в бібліотеку і той допомагає приховати податки вже йому. Як з іронією висловився Енді: на волі він був чесною людиною, а злочинцем став в ув'язненні.
До Енді звертаються за консультаціями інші охоронці. І ось тут спрацював закон око за око: Гедлі б'є до напівсмерті ватажка банди "Сестер", і ті назавжди відвалюють від екс-банкіра.
Далі відбувається щось зовсім неймовірне: Енді починає масштабно піклуватися про зеків в'язниці Шоушенк. Він засипає сенат штату листами з проханнями про допомогу для тюремної бібліотеки: гроші і книги виділяють. Енді замикається в кабінеті і по гучному зв'язку вмикає трансляцію на всю в'язницю — арії зі своєї улюбленої опери Моцарта "Весілля Фігаро". Ось як у фільмі описується цей момент: "Немов дві пташки влетіли і розвіяли стіни наших кліток". Далі — більше: Дюфрейн організовує щось на кшталт курсів із фінансової та податкової грамотності: для злочинців і охоронців. Своєю просвітою і просвітленням в'язниці Енді значно пом'якшує її звичаї.
Публіка любить історії, в яких хороша людина опиняється в пеклі, а потім починає вибиратися з нього, як Одіссей і Монте-Крісто. Але щоб рятувати душі грішників у пеклі — це вже явно новозавітний мотив.
Хоч як парадоксально, але щось схоже намагався робити в іншому культовому американському фільмі "Політ над гніздом зозулі" (1975) Макмерфі у виконанні Джека Ніколсона. Тільки той намагався витягнути на божий світ пацієнтів закритої психіатричної лікарні (теж — філія пекла), та так, щоб вони змогли жити на волі. Він поплатився за це життям, але Дюфрейн набагато далекоглядніший за нього.
Причому своєю богоугодною діяльністю Енді займається на тлі лицемірного цитування Біблії з боку закінченого садиста — директора в'язниці. Однак саме Енді дотримується заповідей Христа, максимально полегшуючи долю злочинців і поселяючи в їхніх душах надію. І тут показовою є доля іншого персонажа.
"Тюремна людина" Реддінг
Помічник Енді в бібліотеці — старий Брукс — сидить у Шоушенку 50 років. Раптом він отримує звільнення. Але невдовзі вішається на волі: він так не міг вписатися у звичайне життя, "зрісшись" із в'язницею.
Другим головним героєм картини є контрабандист Елліс "Ред" Реддінг (Морган Фрімен). У того теж довічне за вбивство — і він, як і Брукс, давно став "тюремною людиною". Він у в'язниці може дістати все що завгодно, зокрема, для Енді дістає геологічний молоток. Реду регулярно відмовляють у звільненні.
Дюфрейн випадково дізнається від молодого зека (якого взявся підтягувати у навчанні, щоб він після виходу отримав атестат) про те, що один психопат-співкамерник хвалився, як убив власника гольф-клубу та його коханку, а вбивство повісили на її чоловіка-банкіра. Енді розуміє, що в нього є шанс вийти. Але цього шансу його намагається позбавити директор в'язниці, пішовши на злочин...
Залишимо подальше за дужками, щоб ті, хто не бачив картину, насолодилися інтригою. Однак "спокута" стосується саме героя Моргана Фрімана. Формула "Втечі": потрапляння невинної людини в тюремне пекло — допомога там нужденним — покарання катів і порятунок тих, хто спокутував провину. Як казав Енді: "Час, за який не відбулося позитивних змін, витрачено даремно".
Хто б міг подумати, що фільм за Стівеном Кінгом про в'язницю "Втеча з Шоушенка" — це найбільш мотивувальна у світі кінострічка про перетворення людини. Вона говорить про те, що з пекла, куди може завести мінлива доля, можна знайти дорогу в рай. Тім Роббінс, який виконав роль Енді, казав, що сотні людей дякували йому за цю стрічку, зізнаючись, що вона змінила їхнє життя. Ось чому фільм "Втеча з Шоушенка" по праву посідає перше місце за версією IMBD та в інших рейтингах.