Дар'я Рибалко про значення музичної освіти та виховання нового покоління артистів

Дар’я Рибалко — саме така постать. Її шлях, що почався у Мерефі й привів до численних сцен України та міжнародних конкурсів, є прикладом невтомної відданості мистецтву й педагогіці. Як виконавиця, педагог і наставниця, вона поєднує класичні традиції з сучасними методиками, формуючи не лише майстерність, а й світогляд своїх учнів. Сьогодні ми говоримо з Дар’єю Рибалко про значення музичної освіти, власний творчий досвід і виховання нового покоління артистів.

Дар’я, розкажіть, як почався ваш шлях у музиці в Мереф’янській музичній школі та Харківському обласному палаці дитячої та юнацької творчості. Хто був вашим головним наставником?

Першим моїм наставником була моя мама — вона музикант і з самого дитинства прищеплювала мені любов до музики. Велику роль у моєму становленні відіграли також мої хрещені: хрещена — віолончелістка у філармонії та оперному театрі, а хрещений — оперний співак у ХНАТОБ. Музика оточувала мене з усіх боків, і я не могла залишатися осторонь.

Я почала навчання у Мереф’янській музичній школі, де грала на віолончелі та фортепіано, але найбільше мене захоплювали уроки хору та вокалу. Особливо я обожнювала відвідувати Харківський обласний палац дитячої та юнацької творчості, де моїм наставником був професор кафедри хорового диригування Сергій Миколайович Прокопов. Це викладач із великої літери: він не лише передавав нам професійні знання та навички, а й виховував справжню любов до музики.

Я долала чималий шлях із Мерефи до Харкова, і ці поїздки стали для мене справжньою школою наполегливості й внутрішньої сили. Саме так формувався мій музичний стержень.

Ви закінчили Харківський музичний фаховий коледж імені Б.М.Лятошинського з відзнакою та продовжили навчання в Харківському національному університеті мистецтв імені І.П. Котляревського. Які знання та досвід ви винесли з цих навчальних закладів?

Мій досвід навчання у Харківському музичному фаховому коледжі імені Б.М. Лятошинського та Харківському національному університеті мистецтв імені І.П. Котляревського був надзвичайно цінним. Ці заклади дали мені міцну базу знань та практичну майстерність, яка допомагає мені і сьогодні. Особливо важливими були численні виступи, які формували впевненість на сцені, дисципліну, відповідальність та вміння взаємодіяти з аудиторією. Усі ці навички я використовую у своїй роботі з учнями, передаючи їм не лише знання, а й любов до музики.

Понад 14 років ви викладали в Мереф’янській музичній школі. У чому полягає унікальність вашої методики і чим вона відрізняється від традиційних підходів до навчання вокалу та хорового співу?

За понад 14 років викладання в Мереф’янській музичній школі я розробила власну методику, яка поєднує мій особистий досвід і сучасні тенденції у вокальному та хоровому навчанні. Для мене важливо, щоб учні не просто відвідували музичну школу, а розвивалися як артисти — тому значну увагу я приділяю виступам на сцені та практичній роботі. У своїй методиці я поєдную західні вокальні техніки з підходами українських виконавців. У хоровій роботі я намагаюся створити єдиний механізм співпраці для різних голосів, формуючи колектив однодумців, які розвиваються в одному культурному напрямку та вдосконалюють техніку звучання. Це, на мою думку, дуже важливо для підготовки майбутнього покоління музикантів.

Окрім досягнень ваших учнів, ви самі неодноразово отримували визнання у професійному середовищі. Які особисті нагороди та участь у конкурсах стали для вас найбільш значущими?

Звичайно, я приділяю багато уваги розвитку моїх учнів, адже їхні досягнення – це для мене найбільша радість. Водночас я розумію, наскільки важливий власний професійний розвиток, адже бути прикладом для учнів – це велика відповідальність. Особливо хотілося б відзначити участь у конкурсі в Туреччині, у місті Анталія, де мої учні здобули Гран-прі та лауреатські місця. Я також мала честь виступати особисто з власною авторською піснею на Гала-концерті, і мені вручили медаль за служіння мистецтву та знак народної пошани. Це був для мене дуже значущий досвід, який надихає й далі розвиватися та ділитися знаннями з учнями.

Ваші учні здобули понад 80 нагород на всеукраїнських конкурсах та більш як 10 міжнародних нагород. Які перемоги, наприклад у Болгарії, Франції, Італії чи Монако, стали для вас найважливішими?

Для мене кожен конкурс – це особлива історія та перемога, перш за все, над собою та моїх учнів. На всеукраїнських змаганнях ми представляємо свій край і пісні наших регіонів, а на міжнародній арені – Україну як державу, її культуру, дух гідності та патріотизм. Ми завжди прагнемо бути найкращими. Особливо пам’ятним і значущим був конкурс у Монако «Monaco Star», де я готувала мою ученицю Марію Ожиеву, і ми здобули для України перше місце на міжнародній арені. Це була непроста підготовка, але результат виправдав усі зусилля і став великою гордістю для нас і для країни.

Ви також виступали у ролі члена журі на конкурсах, зокрема на всеукраїнських вокальних фестивалях. Чим для вас цінний досвід суддівства і як ви оцінюєте рівень молодих талантів? 

Бути членом журі музичних конкурсів – це почесно і надзвичайно корисно. Така діяльність підкреслює професійний авторитет педагога та свідчить про визнання його досвіду у музичному середовищі. Суддівство дає можливість познайомитися з новими виконавцями, колегами та однодумцями, розширити коло творчих контактів і відкрити для себе нові ідеї.

Оцінювання учасників – це шанс побачити різноманітні методики та підходи до виконання, що збагачує власну педагогічну практику. Воно також розвиває вміння бути об’єктивним, уважним до деталей і справедливим, формує глибший професійний слух та аналітичне мислення.

Під час оцінювання ми враховували багато критеріїв: технічну майстерність, музичність і виразність, артистизм та сценічну подачу, відповідність репертуару, творчий підхід та інтерпретацію, загальне враження і багато іншого. Це дозволяє всебічно оцінити рівень молодих талантів і підтримати їх у розвитку.

Які історії успіху ваших учнів ви згадуєте з особливою гордістю — можливо, тих, хто вступив до консерваторій або продовжив кар’єру за кордоном?

Історій успіху моїх учнів дуже багато, і я надзвичайно радію, що вони обирають продовжувати свій шлях у музиці. На сьогодні три мої учениці навчаються у музичних інститутах та коледжах. Особливо хотілося б відзначити мою улюблену ученицю Мілену Романівну Оліфірович, яка пройшла навчання у Харківському фаховому коледжі імені Б. М. Лятошинського, а зараз продовжує навчання у Київській муніципальній академії музики імені Р. М. Глієра на факультеті мистецтва співу та джазу. З великою гордістю спостерігаю за її успіхами та новими сінґлами, які вона створює і випускає на українську музичну сцену.