МИ В СОЦМЕРЕЖАХ:

Коли кінець світу стає бізнесом: як секти знаходять послідовників і проникають у масову культуру

Коли кінець світу стає бізнесом: як секти знаходять послідовників і проникають у масову культуру
Секти залишаються одними із найнебезпечніших організацій людської діяльності | Фото: колаж Фокус

10 листопада 1993 року сумнозвісна секта "Велике Біле Братство" на чолі з лідерами культу Марією Деві Христос та Юрієм Кривоноговим захопили Софійський храм. Вони планували втілити "кінець світу", та міліція швидко розігнала людей, а згодом — організація була розгромлена. Понад 30 років потому стає ясно, що від щупалець сект незастрахований абсолютно ніхто. Фокус розповість, як секта пропонує не кінець світу, а експлуатує страх смерті та культ спасіння ззовні, за яким ховаються куди страшніші речі.

Існування таємних товариств і релігійних культів відома фахівцям з часів існування перших прадавніх громад і общин. Вони неодноразово змінювали назви та суть, але головна задача залишалася незмінною — влада та контроль за ресурсами в незалежності від зовнішніх обставин і впливів.

Коли мова йде про так звані псевдорегілійні організації та товариства, які в простому слововжитку називають сектами, то тут слід відразу сказати дві ключові речі. Перша — наукове поняття "секта" не містить ніякого негативного значення, а буквально значить "частина", "відділення від чогось". Друга — далеко не всі некласичні релігійні товариства мають ознаки організацій деструктивного типу, а є усталеними багатовіковими традиціями, які виросли як опозиція до загального курсу релігійних вчень (містичні течії християнства, суфізм в ісламі, десятки вірувань в індуїзмі тощо).

Видео дня
Блогер Андрій Ковальський розповідає детальну історію "Білого Братства" в стилі трукрайм-детективу

Поняття "деструктивна секта" стосується тих організацій, які містять цілий перелік особливих ознак, про які скажемо трошки далі. Викладачка Каліфорнійського університету Пуломі Саха говорить, що частина культів працюють як дуже різноманітна суміш поглядів і вірувань, а тому низка ззовні простих організацій мають ті самі параметри "організації", яка ретельно приховує свою суть.

Так і виникає питання — а як зрозуміти, що випадкове знайомство на вулиці з добродіями про віру та Богу, і подальше запрошення на зустріч і чай може видати небезпечну секту?

Сім правил виживання: як розпізнати деструктивну і тоталітарну секту

Звернімося до аналізу такої організації як ICSA, також відома як Міжнародна асоціація вивчення культів. У своєму матеріалі вони наводять досить ретельний перелік ознак секти, яка має деструктивний характер впливу на людину. Водночас там додають, що цей перелік не є основним і точним, адже різні культи використовують суміш практик і вчень для прикриття під благопристойні організації.

Для зручності спростимо всі умови до семи простих і зрозумілих правил, які слід пам'ятати всіх людям, хто може опинитися під наглядом секти як потенційні кандидати. Тож деструктивну релігійну організацію виділяє наступне:

  1. Абсолютний авторитет лідера. Фактично у організації існує тотальний культ особи очільника, його роль, "місія" та діяльність не підлягає сумніву — від звичайних розмов до "служінь";
  2. Монополія на Істину. У стінах секти існує лише одна версія правди — істина руху. Усі інші особи та нечлени Культу оголошені грішниками, зрадниками та ворогами;
  3. Ізоляція та контроль інформації. Адепти організацій такого типу живуть окремими групами, їм намагаються перервати зв'язок із членами родини та суспільством, а вся інформація проходить через "сито" і "фільтри" вчень організації;
  4. Фінансова залежність. Члени секти вносять кошти для життя організації, їхнє майно має стати спільним для виживання товариства, але замість цього найчастіше йде на наживу лідерів культу;
  5. Психологічна/фізична покора. Неофіти та адепти проводять час за тривалими "заняттями", "молитвами" та "проповідями", режим сну та їжі строго обмежений до мінімального, є ризик використання заборонених препаратів стимуляторної дії. Також присутні методики психологічного тиску на осіб задля зламу волі та психікина догоду Організації;
  6. Тотальний контроль. З моменту входу "в тіло" секти, верхівка організації контролює усе — від побуту та стосунків до питань сексуальності. Найчастіше такі організації мають високий рівень насилля, інтимізованих практик лідерів із учасниками/учасницями культу (від масових практик близькості до народження дітей від лідера/лідерів культів як носів Істини та Божественної сути);
  7. Відсутність виходу із культу. Всі організації такого типу за спробу вийти з Товариства будуть каратися за допомогою погроз, фізичного та психологічного насилля. Також таким особам будуть говорити звинувачення в зраді, доводити людей до самогубства, а інколи — буквально ліквідовувати "зрадників".

Водночас слід прямо сказати, що попри ризик потрапити до релігійної секти далеко не всі організації такого типу є однозначнио тоталітарними сектами. Також слід пам'ятати, що відходи від канонів не чимось новим, а проблеми починаються там, де віра чи культ стає примусом, силовим нав'язуванням поглядів і цінностей, що несуть загрозу як конкретній людині, так і людям загалом.

Попри загрозу і ризик: як релігійні культи стали мейнстримом

Наразі світова індустрія дивиться на питання сект і подібних організацій через дві призми — розважальну та документальну. На стримінгових платформах можна знайти десятки серіалів і фільмів про діяльність організацій деструктивного типу як "Аум Сінрікьо" (влаштувала заринову атаку в Токіо 1995 року) чи "Храм народів" (секта вчинила масове самогубство в Джорджстауні, Гаяна, 1978 року) і багато інших.

Виходить, що рівень проблем із такими культами фактично став "розвагою", підвидом трукрайму, де дослідники, правоохоронці та колишні члени організацій привідкривають двері діяльності таких сект. За цим і ховається головна проблема — споживач не зовсім точно оцінює загрозу сект, знецінює її небезпеки, а значить — може опинитися "на гачку" в таких "товариств".

Історія того ж "Білого братства" на початку 1990-х доводить, що на тлі вакууму релігій, низького рівня критично сприйняття інформації, невисокого рівня життя, персональних проблем (робота, сім'я, оточення тощо) виникають такі організації. А міксування есхатології (вчення про кінець світу — ред.), використання різних методик (НЛП, промивка мізків, маніпуляція страхами), псевдонаукових уявлень і міфів про пізнання та природу Божественного стають дуже поживним ґрунтом для таких культів і сект.

Дослідниця Сара Гарві у своїй статті "Зловживання в нових релігійних рухах" прямо вказує, що такі організації, що мають вищезгадані умови 1,2,5-7, можуть мати високу долю ймовірності, що є організаціями тоталітарного типу. Водночас вона говорить, що завжди існує дилема — як відрізнити приватний потяг людини до віри та пізнання на тлі свободи совісті та законів, які водночас змушені і захищати всі організації, і не втручатися в їх діяльність.

В підсумку важливо пам'ятати — не всі релігійні товариства є сектами та культами деструктивного типу. Однак історія неодноразово, як у випадку з Білим Братством, доводить українцям і світу: часто за пасажами про "кінець світу", "пошук Істини", "зрозуміти Бога" можуть ховатися небезпечні товариства та групи, які націлені на Ваші гаманець, совість і душу.