Роботи зможуть "бачити" все: як працює нова система машинного зору HADAR (відео)

Вчені з Університету Пердью змогли значно поліпшити методи сприйняття навколишнього світу роботами та автономними системами за допомогою своєї технології HADAR, повідомляє Science Daily. Запатентована система дослідників навіть потрапила на обкладинку престижного журналу Nature, що свідчить про важливість цієї розробки для майбутнього робототехніки.

Команда вчених створила свій HADAR, як систему виявлення та визначення дальності за допомогою тепла. HADAR поєднує в собі теплофізику, інфрачервоне зображення і машинне навчання, щоб прокласти шлях до повністю пасивного машинного сприйняття.

"Ми хочемо створити теоретико-інформаційні основи теплового сприйняття, щоб показати, що навіть непроглядна темрява несе таку саму кількість інформації, як і денне світло. Еволюція зробила людей упередженими до денного часу. Машинне сприйняття майбутнього подолає цю давню дихотомію між денним і нічним світлом", — сказав Яків Зубін, один із учасників команди вчених.

HADAR чітко відновлює текстуру із захаращеного теплового сигналу і точно виділяє температуру, коефіцієнт випромінювання і текстуру, або TeX, усіх об'єктів у "сцені" (навколишньому просторі). Він бачить текстуру і глибину в темряві, наче це був би день, а також сприймає фізичні атрибути за межами RGB (основа всіх кольорів: червоний, зелений і синій). Дивно, але можна дійсно "бачити" в непроглядній темряві, як за денного світла з використанням цієї технології.

Наразі в робототехніці та автономному транспорті використовують системи типу LiDAR — датчики виявлення і визначення дальності світла. Радар і гідролокатор випромінюють сигнали, а потім отримують їх для збору тривимірної інформації про "сцену". Ці методи мають недоліки: перешкоди сигналу та ризики для безпеки очей людей. Звичні відеокамери не можуть "бачити" в темряві або в густому тумані, а традиційні тепловізори не можуть відображати чіткі контури, що загрожує зіткненням робота або машини з об'єктами або людьми.

Але HADAR поки що теж далекий від ідеалу і вже тим паче промислового впровадження. Він поки що занадто великий і повільний: система обробляє навколишню картинку зі швидкістю один кадр за секунду, а для нормального використання потрібно щонайменше 30 кадрів за секунду, що перебуває на межі людського сприйняття зображення.

"Щоб впровадити систему в безпілотний автомобіль або робота, нам потрібно зменшити розмір і ціну, а також зробити камери швидшими", — кажуть учені.

Однак вони вже звернулися в управління комерціалізації технологій Purdue Innovates, яке подало заявку на патент на інтелектуальну власність. Тож технологія вчених напевно буде еволюціонувати.

Раніше Фокус розповідав, що інженери випробували бойового робота Mission Master SP. Роботизована платформа Rheinmetall показала високу швидкість, маневреність, автономність і здатність уражати цілі на відстані 7 км.

А в Японії побудували гігантського робота-меха. Людина може керувати 4,5-метровим Arcax, забравшись всередину, і незабаром розробники мають намір продавати машину по всьому світу.