Робота не вовк. Навіщо у світі проводять експерименти з 32-годинним робочим тижнем

робота за комп'ютером, робочий день, робочий графік
Фото: pexels.com | Прихильники скорочення робочого часу аргументують свою позицію тим, що це поліпшить якість життя працівників

Бушмени в Африці працюють 2 дні на тиждень по 5,5 години — і живуть щасливо. Менеджер великої компанії не припиняє відповідати на робочі дзвінки і після 19.00. Як знайти золоту середину і створити ідеальні умови для продуктивної роботи?

У березні 2021 року іспанський уряд затвердив пілотний проект з впровадження скороченого 32-годинного робочого тижня. Іспанці планують провести цей експеримент протягом трьох років, у ньому братимуть участь понад 200 компаній і від 3 тис. до 6 тис. працівників. Скоротити робочий тиждень до чотирьох днів запропонувала іспанська ліва партія Мас Паїс, яка вписала цю ідею у свою передвиборчу програму і пройшла з нею в парламент.

"Вважаю, що працювати довше не означає працювати краще. Іспанці працюють довше, ніж у середньому по Європі, але наша країна програє в продуктивності", — заявив Іньїго Еррехон Гальван, лідер Мас Паїс.

пляж в Іспанії, вихідні в Іспанії, робочий день в Іспанії
Вихідний на пляжі в Іспанії.
Фото: Getty Images

Говорячи про тривалість робочого тижня в Іспанії, політик лукавить. За даними Євростату, у 2019 році іспанці працювали в середньому 37,5 годин на тиждень, у той час як греки, болгари і румуни — понад 40 годин, більше за всіх у ЄС.

Дон Маркіз
Дон Маркіз , американський гуморист і письменник

"Коли вам говорять: "Моє багатство нажите тяжкою працею", запитайте: "Чиєю?"


Скорочення робочого тижня не новина. За останні роки в різних країнах провели десятки експериментів, зменшуючи кількість робочих днів і роблячи трудовий графік більш гнучким. Однак жоден з них поки не дійшов до загальнонаціональної практики. Головна перепона тут — гроші: обовʼязковою умовою таких експериментів стала вимога не скорочувати зарплату, якщо люди працюють менше, до чого не готові навіть розвинені економіки. У цьому відношенні іспанський проект примітний, адже уряд планує виділити € 50 млн на ці три роки і компенсувати компаніям різницю в тривалості роботи і її оплаті. Передбачається, що в перший рік компенсують 100% різниці, у другий — 50%, а в третій — 33%. Через це багато іспанських чиновників і політиків виступають проти скороченого робочого тижня, зазначаючи, що в скрутний час пандемії і рецесії в країні працювати потрібно більше, а не менше.

Проте аналітики трудового ринку говорять, що однією з важливих змін в постпандемічному світі стане скорочення робочого тижня і відхід від 40-годинного стандарту. Фокус пояснює, як виникла ненависна офісними працівниками пʼятиденка і які бонуси може принести її скорочення.

Від бушменів до потогонків

Тема тривалості робочого тижня для істориків — суцільний головний біль і простір лютих дискусій через те, що надійних фактів мало. Єдине, у чому сходяться вчені, то це в тому, що протягом історії людства найменше працювали і відчували себе вільніше за всіх первісні племена мисливців і збирачів. Такого висновку історики дійшли, спостерігаючи за африканськими племенами бушменів, що дотепер зберегли традиційний спосіб життя, такий же, як тисячоліття тому. Так ось, бушмени працюють два з половиною дні на тиждень, середня тривалість їхнього робочого дня становить 5,5 годин.

бушмени, африканські племена, Африка
Бушмени досі зберігають традиційний спосіб життя.

Відносно подальшої історії фахівці висловлюють суперечливі думки. Одна з них малює похмуру картинку рабської праці в доіндустріальних суспільствах, коли гнули спину від світанку до заходу сонця і вихідних у людей не було. Противники цієї реконструкції зазначають, що вона, як мінімум, не повна. Наприклад, селяни напружено працювали тільки в сільськогосподарський сезон, в інші півроку були зайняті набагато менше. А в міських торговців і ремісників був інший розпорядок робочого дня, однак який саме, не можна стверджувати напевно, оскільки записи про його тривалість систематично не велися.

Надійні відомості про тривалість робочого тижня зʼявилися тільки з розвитком індустріального суспільства і появою поняття унормування роботи. До початку XIX століття працівники заводів і фабрик дійсно багато працювали. За даними американських істориків, у 1830-х роках тривалість робочого тижня перевищувала 69 годин, а до 1890-го зменшилася до 60 годин. Однак учені вказують, що це лише середні цифри, дані з різних галузей варіюються. Так, більше за інших працювали на виробництвах, понад 60 годин на тиждень, менше — у будівництві, близько 55 годин, на шахтах — ще менше, від 42 до 35 годин на тиждень. Таким чином робочий день середньостатистичного пролетаря міг тривати від 10 до 16 годин, а вихідний — лише один на тиждень.

Умови роботи часто були жахливими. Наприклад, на текстильних фабриках по цехах літали шматки бавовни, які забивали легені, і працівники швидко помирали. Через це повсюдно виникли робочі рухи і профспілки, поширилася ідея про восьмигодинний робочий день.

З девʼятої до пʼятої

"Вісім годин для роботи, вісім — для дозвілля і вісім — для відпочинку", — ці слова приписують Роберту Оуену, текстильному промисловцеві і борцю за права трудящих з Уельсу. У такому поділі немає ніяких обґрунтувань про користь для здоровʼя — лише чиста арифметика: Оуен поділив 24 години в добі на три рівні частини, з яких третину відвів для роботи. У 1817 році, коли зʼявилася ця фраза, рух за скорочення робочого дня тільки починався. Однак сама ідея восьмигодинного робочого дня і тоді не була новою — ще в XVI столітті таку тривалість заснував король Іспанії Філіп II.

У спеціальному едикті монарх дозволив ремісникам і будівельникам працювати не просто вісім годин, але розподіляти цей час так, щоб у найспекотніші години вони відпочивали. Втім, це був більше виняток, ніж правило. Навіть у XIX столітті, коли профспілковий рух став поширеним і сильним, восьмигодинний день не став реальністю. У Франції, наприклад, після лютневої революції 1848 року пролетарі домоглися скорочення робочого дня до 12 годин.

Генрі Форд, робочі, восьмигодинний робочий день, п'ятиденка, умови праці
Робочі одного із заводів Форда.

Можливість працювати по вісім годин на день працівники отримали тільки у XX столітті. Особливо примітна історія на американському ринку, де на стику століть працювали справжні "потогонки" — такі як знамениті текстильні фабрики Нью-Йорка, на одній з яких у 1911 році сталася пожежа і 146 швачок загинули.

Пізніше піонером, який поліпшив умови роботи, став Генрі Форд. У 1926 році він перший серед великих промисловців скоротив кількість робочих днів до пʼяти з восьмигодинним щоденним графіком. У знаменитій промові про це Форд сказав: "Саме час позбутися від уявлення про те, що відпочинок працівників — це "даремно витрачений час" або класовий привілей".

У результаті на заводах Форда продуктивність підвищилася, незважаючи на скорочення робочого часу. Це надихнуло інші американські підприємства покращувати умови для робітників. Так, у США встановився графік роботи більшості компаній і підприємств: пʼять днів на тиждень, з девʼятої ранку до пʼятої пополудні. Втім, наразі вислів "з девʼятої до пʼятої" позначає рутинну, нецікаву й обридлу роботу.

Двигун змін

Прихильники скорочення робочого часу аргументують свою позицію тим, що це поліпшить якість життя працівників. Вони зможуть зберігати здоровʼя, не переробляючи, при цьому будуть працювати більш зосереджено — такі результати показують експерименти з тривалістю робочого тижня. Наприклад, у 2015-2017 роках у будинку для літніх людей у шведському Гетеборзі робочий день медсестер скоротили до шести годин. Керівництву закладу це коштувало додаткових € 600 тис. за два роки, але в той же час здоровʼя медсестер покращилося на 50%, вони рідше йшли на лікарняний. За відгуками медсестер, вони стали працювати краще й енергійніше, більше часу приділяти сімʼї, а не лежати вечорами на дивані, намагаючись впоратися з робочим виснаженням.

будинок для людей похилого віку, якість життя, люди похилого віку
Будинок для літніх людей у Гетеборзі

Боротьба за поліпшення якості життя працівників не є рисою нинішньої епохи. За це боролися ще з другої половини XX століття.

"У 1955 році у Франції підписали перший за всю історію договір про продуктивність праці між представниками механіків і націоналізованим виробником автомобілів Renault. Показовою стала зміна підходів: головна вигода працівників полягала не в зарплаті, а в революційній поступці — три тижні оплачуваної відпустки замість двох", — писав історик Тоні Джадт у монографії "Після війни". Більше вільного часу вкупі зі споживчим бумом призвело до активного розвитку зарубіжного туризму в 1950-і роки і значних змін в образі життя європейців.

Дослідження показують, що робота — найважливіший фактор, завдяки якому в людей звільняється час. У 2000 році Роберт Фогель, американський історик і нобелівський лауреат, порівняв розпорядок дня середньостатистичного голови сімейства в 1880 і в 1995 році. Виявилося, що за сотню з гаком років абсолютно не змінилася протяжність часу на сон (8 годин), прийоми їжі (2 години), домашні справи (2 години) і поїздки на роботу і назад (1 година). Саме радикальна зміна стосується дозвілля: у 1880 році на нього в середньому витрачали 1,8 години в день, а в 1995-му — 5,8 годин, тому що середній показник робочого часу в день знизився з 8,5 до 4,7 годин. Сучасна людина витрачає набагато більше часу на освіту, у неї є відпустка, вихідні та свята, а потім — і пенсія, чого не було або було менше в працівників XIX століття. Тому кількість робочих годин за все життя сучасної людини при перерахунку на один день значно коротша, ніж стандартні вісім.

До нових стандартів

фуллтайм, бізнесмен, менеджер
40-годинний тиждень уже не працює

40-годинний тиждень уже не працює, про що говорять ідеологи скорочення трудового часу. Цей стандарт був прийнятий в індустріальну епоху, коли люди працювали на виробництві, а приходячи додому, відпочивали. Опитування останніх років показують, що повернення додому від роботи не рятує — люди продовжують відповідати на ділові повідомлення і ведуть листування після робочого дня. Ця тенденція посилилася з пандемією COVID-19 і переходом на дистанційний режим, коли рамки робочого дня стали розпливчастими. Показово, що цей складний період краще переживають компанії, які до пандемії експериментували з режимами роботи.

Наприклад, влітку 2019 року компанія Microsoft Japan провела експеримент, у ході якого дозволила своїм 2,3 тис. працівників трудитися менше і за гнучким графіком, залежно від сімейних обставин. У результаті працівники стали щасливішими, їхня продуктивність підвищилася на 40%, а компанія змогла швидко перебудуватися на карантинний режим роботи роком пізніше.

"Скорочений час роботи повинен стати основою відновлення після пандемії. Якщо при цьому збережуться зарплати, то стресу і тривоги в працівників стане менше, вони зможуть легше поєднувати робочі і домашні обовʼязки. Завдяки цьому люди будуть більше контролювати своє життя, що не менш важливо, ніж скорочення робочого часу", — пишуть Анна Кут і Ейдан Харпер, британські економісти й автори книги "Справа про 4-денний тиждень", що вийшла восени 2020 року.

На думку дослідників, бонуси від скороченого робочого часу отримають не тільки працівники. Потенційно скоротиться безробіття, оскільки компанії будуть наймати більше людей, а також покращиться стан навколишнього середовища завдяки зниженню енергоспоживання. Але, як зазначають британські дослідники, саме по собі скорочення робочого часу не працює. Це рішення потрібно приймати в комплексі зі змінами державної політики у сферах виробництва, соціальних сервісів і екології.

робочий тиждень, умови праці, робочий час — інфографіка
Робочий тиждень у країнах ЄС — інфографіка
Фото: Людмила Лисак (інфографіка)