Звичка прибіднятися проти звички виглядати краще: чому українцям не вистачає грошей

З 2020 року кількість українців, що живуть у злиднях, зросла на 1,8 млн. Головною причиною такої повальної бідності є повномасштабна війна з РФ, яка продовжує руйнувати економіку України. Про це з посиланням на дані Світового банку пише Reuters. У звіті СБ йдеться, що в Україні 28% населення не вистачає грошей навіть на їжу. Наскільки ці цифри відповідають дійсності, чи не надто велику похибку дають опитування та чи хочуть українці здаватися біднішими, ніж є насправді? Відповіді на ці питання Фокус шукав разом з експертами.

Дослідження різні, результати схожі

Аналітики Світового банку провели телефонні опитування 2 тис. домогосподарств та підрахували, що торік близько 9 мільйонів українців жили у злиднях. Загальну кількість населення країни Світовий банк оцінює у приблизно 32 млн, тож виходить, що "за межею" знаходяться 28% населення країни. А якби Україна не отримала значної зовнішньої бюджетної підтримки для виплат пенсій за віком та зарплат бюджетникам, ситуація була б набагато гіршою.

Аналогічні результати показало дослідження Центру Разумкова на початку року. Рівень добробуту своєї родини опитувані оцінили стримано: майже третина (32%) сказали, що економічна ситуація у родині дуже або досить погана, 52% відзначили, що вона не погана і не добра, 12,5% — добра або дуже добра.

Згідно даних загальнонаціонального соціологічного опитування, що було проведене Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова з 8 по 15 грудня 2023 року, кожен десятий українець ледве зводить кінці з кінцями — грошей не вистачає навіть на необхідні продукти. Ще 38,8% сказали, що їм вистачає грошей тільки на харчування та придбання недорогих речей

Ціни вже європейські, зарплати — ні

Зростання бідності аналітики СБ пояснили зниженням рівня зайнятості. За їх даними, понад п'ята частина дорослого населення, що працювало до війни, втратила роботу. Ба більше: внаслідок війни напружена ситуація на ринку праці зберігатиметься тривалий час.

Суто українська проблема полягає ще й в трудовій бідності, каже аналітик Олексій Кущ. Тобто в нас бідні не тільки безробітні, але й ті, що працюють.

"У нашій країні ніколи не було проблеми знайти роботу на мінімальну зарплату – проблема на цю зарплату вижити. Більшість українців, що працюють, ледве дотягують від авансу до зарплати, а про заощадження навіть не йдеться", — каже Кущ.

Експерт не перший рік каже про необхідність підвищення рівня додаткової вартості у вітчизняних продуктах, адже сировинні країни не можуть сплачувати високі зарплати. За його словами, широка загальна бідність зникне лише після того, як вдасться перемогти трудову бідність.

"Якщо людина працює на мінімалці, вона дійсно знаходиться за межею бідності, — відзначила у розмові з Фокусом директорка консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертка Наталія Слинько. — Головними причинами є зростання курсу долару, а також тіньові зарплати. Ще у 2022 році ми проводили дослідження, та з'ясовували, чи вистачає людям грошей на товари першої необхідності. Тоді дві третини респондентів зазначили, що їм вистачає грошей суто на їжу, оплату комунальних послуг та ліки. Ані на одяг, ані на подорожі, ані на заощадження грошей немає. Станом на сьогодні економічний стан українських родин не покращився. Невелике підвищення зарплат повністю з'їдає зростання курсу, тож купівельна спроможність падає".

Сьогодні чимало навіть великих компаній, які наразі публічно жаліються на дефіцит кадрів, пропонують зарплати на рівні 9-10 тис. грн на місяць, з надбавками за стаж та преміями виходить 12-14 тис. грн. А ціни в магазинах при цьому давно європейські і навіть більше. Як раніше писав Фокус, продукти в Україні часто коштують більше, ніж в Європі.

Звичка прибіднятися: зменшуємо дохід "автоматом"

Проте не можна не враховувати і той факт, що українцям притаманна звичка прибіднятися. По-перше, чимало співгромадян насправді вважають, що живуть дуже погано, бо постійно себе порівнюють то з олігархами, то з "середніми європейцями", і ці порівняння виявляються не на користь пересічного українця. По-друге, близько половини зарплат в Україні перебувають у тіні, а якщо платиш податки з мінімалки, краще не розповідати про свої широкі можливості. До того ж, багато хто через перспективи мобілізації або за інших причин працевлаштований неофіційно, тож зарплата в таких випадках — стовідсотковий кеш, який не бачить жодне дослідження.

Щодо опитування, то, каже киянка Світлана, чимало українців настільки звикли приховувати доходи від податкової, що постійно занижують свою зарплатню майже автоматично.

"Я навіть на собі це помітила, — каже жінка. – В банку, коли мене спитали про щомісячний дохід, я його зменшила "автоматом", навіть не особливо замислюючись, чому і навіщо. Звісно, є надчесні опитувані, але багато хто не скаже правду ні за яких обставин. Спитайте власника нового "Лексусу" про доходи, і він відповість, що йому не вистачає".

Водночас аналітик Данило Монін каже, що все залежить від того, як ставити питання. "В таких дослідженнях зазвичай питають не про розмір зарплати, а про те, на що вистачає, а на що – ні, — відзначив експерт у коментарі Фокусу. – За такої постановки питання говорити неправду стає складніше. Тож, я думаю, що наведені дані відповідають реальності".

"Ментальна категорія": не готові назвати себе бідними

Економіст Олександр Гаврутенко вважає, що українці більше схильні перебільшувати свій добробут. "Бідність — це не стільки фінансова або матеріальна категорія, скільки ментальна. І наші люди готові визнавати труднощі, але часто не готові називати це бідністю", — каже експерт.

На думку економіста Владислава Банкова, опитування майже завжди показує значно оптимістичніший результат порівняно з об'єктивним виміром. "В бідності живе більше половини населення України, якщо пам'ятати, що ми живемо у Європі, — каже експерт. — Але у порівнянні з країнами, наприклад, Африки, можна сказати, що бідними у нас є від сили 3-5% населення".

"Мантри" про населення, що прибідняється, — це старий міф, який розкручує чиновницька номенклатура, щоб виправдати нові побори з населення, продовжує Банков. Наразі стан справ такий сумний, що поза державним сектором, який перебуває на утриманні зовнішніх партнерів, йдеться вже не про бідність, а про злидні, особливо у зв'язку з підвищенням тарифів і новим очікуваним витком інфляції.