Вибухи над столицею Путіна: чи може Україна завдавати постійних ударів по Москві
Нічна атака українських дронів знову зупинила московські аеропорти й підняла ППО російської столиці в повну готовність. Вибухи й десятки затриманих рейсів показали: навіть потужна оборона не гарантує Москві безпеки. Фокус з'ясував, чому такі удари все ще не дають проривного ефекту та чи здатна Україна перейти до справді масованих атак.
У ніч на 11 грудня у столиці Росії та Московській області була оголошена повітряна тривога через безпілотні літальні апарати, що літали над регіоном. За повідомленнями місцевих ЗМІ, над містом пролунала серія вибухів, а в деяких районах були помічені уламки збитих дронів.
Через загрозу безпеки аеропорти Москви — "Шереметьєво", "Домодєдово" та "Внуково" — тимчасово обмежили повітряні рейси, що призвело до затримки десятків авіарейсів на виліт і посадку. За даними Telegram-каналів, лише в "Шереметьєво" скасовано щонайменше 20 злетів і таку ж кількість посадок.
Мер Москви Сергій Собянін у своєму зверненні повідомив про нібито успішне збиття щонайменше восьми ударних безпілотників, які прямували до столиці.
Вибухи, за повідомленнями російських пабліків, стало чутно не лише в межах Москви, але й у сусідніх районах Московської області.
Атака на Москву: наслідки для ворога
Військовий експерт Денис Попович пояснює, що навіть попри регулярні атаки на російську столицю — вони не дають відчутного ефекту через щільну систему протиповітряної оборони Москви.
"Україна завдає ударів достатньо регулярно, однак значних наслідків ми поки не бачимо. Москва дуже щільно прикрита системами ППО. Лише комплексів "Панцир" там зосереджено близько 75 одиниць, і це не враховуючи інших систем, розгорнутих у регіоні", — каже Фокусу експерт.
За словами Поповича, щоб прорвати таку оборону, потрібен масований комбінований удар — із використанням одночасно і дронів, і ракет. Саме так діють росіяни, коли атакують українські міста.
БПЛА над російською столицею: чи може Україна постійно здійснювати масовані атаки дронів
Атака українських безпілотників на Московський регіон і чергове зупинення роботи російських аеропортів демонструють ефективність української дронової програми, однак очікувати проривних масованих ударів поки зарано. Як пояснює авіаційний експерт та колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ Анатолій Храпчинський, у цій війні не існує поняття "серійного виробництва" в класичному розумінні — і це ключ до розуміння нинішньої ситуації.
На думку експерта, Україна вже довела, що здатна паралізувати російську авіаційну інфраструктуру точковими й масованими атаками. Однак одночасно в суспільстві існує спрощене уявлення про можливості українського ОПК: мовляв, "серійне виробництво" ударних БПЛА можливе так само як у звичайній мирній промисловості. Храпчинський наголошує: у динамічній війні це поняття не працює.
"Технічні характеристики будь-якого ударного дрона доводиться постійно змінювати, оскільки Росія розвиває системи радіоелектронної боротьби, ППО, мобільно-вогневі групи й адаптується до кожного нового типу української зброї. Через це Україна не може запускати масове виробництво великими партіями — техніка постійно оновлюється, конструкції змінюються, а цикл виробництва коригується під нові загрози", — каже Фокусу експерт.
Попри це, Храпчинський підкреслює: Україна навчилася робити дрони відносно дешевими, значно дешевшими за далекобійні ракети західних партнерів, і може виготовляти їх у великій кількості — настільки, щоб підтримувати регулярні атаки по території РФ. Але просте нарощування випуску неможливе через ту саму динаміку війни.
Він звертає увагу й на внутрішні фактори. На його думку, війна всередині країни ведеться не лише на технологічному та військовому напрямі, а й інформаційному. Публічні скандали, тиск на виробників, спекуляції щодо спроможності українських компаній — усе це уповільнює розвиток галузі. Росія, за словами Храпчинського, активно використовує інформаційні маніпуляції, щоби сформувати сумніви у суспільстві та підвищити недовіру до будь-яких українських оборонних проєктів.
Експерт нагадує, що масштабування стосується передусім безпілотників, а не ракетної програми. Наприклад, виробництво "Нептуна" неможливо різко збільшити до десятків одиниць на місяць — це надто складна й ресурсомістка система. Натомість ударні безпілотники та системи типу "Фламінго" можуть розгортатися швидше, хоча й вони потребують постійної модернізації.
Храпчинський наводить показовий приклад: модернізовані "Шахеди" містять рішення, які фактично походять з українських технологічних напрацювань. Це означає, що українські інженери рухаються у правильному напрямі, але також і те, що ворог безперервно вивчає та копіює наші технології, що знову ж таки вимагає нових оновлень обладнання.
Окремо експерт звертає увагу на міжнародний контекст.
"Україна відновила власну далекобійну зброю, яку у неї забрали в 90-х, — і тепер це лякає не лише Росію. Дрони, що дістають на 2–3 тисячі кілометрів, здатність бити по мостах і кораблях — усе це викликає стриманий скепсис і в інших країнах, що спричиняє дипломатичний тиск, у тому числі з боку США, які просувають "мирні плани" та намагаються зменшити ризики неконтрольованої ескалації", — продовжує Храпчинський.
Тим часом Захід сам рухається дуже повільно: виробництво ракет Aster-30 в Європі збільшують лише з 300 до близько 450–500 на рік, тоді як Росія у жовтні випустила по Україні 95 "Іскандер-М". США виготовляють 500 ракети PAC-3 для Patriot і хочуть підняти виробництво лише до 650 до 2027 року. Це, за словами Храпчинського, показує: проблема не у нестачі українського озброєння, а в нестачі фінансів на його закупівлю та у відсутності системного переходу держави на військові рейки.
Підсумовуючи, експерт вважає: сьогоднішня атака на Москву — результат реальних, а не декларативних можливостей України, але зробити такі удари масованими ми зможемо лише тоді, коли з'явиться стабільне фінансування та державна політика, яка визнає військову економіку пріоритетом.
Нагадаємо, увечері 10 грудня вибухи пролунали у російських містах Воронеж та Бєлгород: після атаки у містах почався частковий блекаут.