Після перемоги Україна постане перед багатьма політичними викликами, попереджає волонтер Геннадій Друзенко. Головні з них — концентрація влади з неминучою корупцією та панування лівих сил.
-
-
"Перемогти – це вистояти та стати справжнім хазяїном власної долі. Аби долю України вирішував ні Путін, ні Байден, ні Сі, ні Сунак чи Фон Ляйден і навіть не Зеленський, а український народ". Думка
-
Масова радість у соцмережах щодо того, що акула з'їла росіянина в Єгипті — індикатор того, як українці переживають війну, вважає волонтер Геннадій Друзенко. Він нагадує, що ми ведемо війну за свободу та людяність
-
Ми вистояли минулого року, бо для України це була священна війна — наш джихад. Але на другий рік, із сумом констатує волонтер і блогер Геннадій Друзенко, від колишнього підйому не залишилося й сліду…
-
Якщо війна не закінчується за рік, вона розтягується на десятиліття, але перемагає той, хто витримує цю марафонську дистанцію. Про це міркує політолог і волонтер Геннадiй Друзенко.
-
"За іронією долі, акт незалежності України ухвалювала Верховна Рада УРСР. Український народ ніколи не мав шансу здійснити акт установчої влади, тобто визначити засадничу архітектуру влади. Тридцять років ми сподівалися, шо УРСР реформує сама себе". Думка.
-
"Переможців не судять" — красиве гасло, за яким приховується віра в те, що "Техас мають грабувати техасці" (а Україну — українці), а не переконаність, що час грабунку раз і назавжди минув. Боюсь, що наша незалежность може наповнитись мутним коктейлем із зарозумілості, корисливості, ксенофобії та непотизму". Думка.
-
"Епоха індустріалізації, що асоціювалася з радянською владою і за яку Донбас тримався до останнього, померла у вогні російських снарядів та бомб. Відновлювати те, що совєти збудували у ХХ столітті, абсурдно. Просто тому, що світ, коли міста росли навколо заводів, на яких працювали десятки тисяч, канув у Лету. Питання в тому, що прийде на зміну сірим індустріальним пейзажам Донбасу і на що перетвориться руїна, залишена по собі орками" Думка.
-
"Одкровення колишнього російського десантника Павла Филатьєва спонукає до сумного висновку, що ми зупинили російського агресора скрізь, де були готові його зупиняти: під Києвом, під Миколаєвом, у Харкові, Сумській та Донбасі. А ось Херсонщина, частина Харківщини, Запорізької, Донецької та Миколаївської області областей опинилися в руках загарбників практично без бою. Принаймні без серйозного підготовленого опору". Думка.
-
"Коли людині дуже боляче, у неї спрацьовують захисні механізми. Адреналін на якийсь час заспокоює біль і підвищує больовий поріг. Україна зараз схожа на поранену людину. З рани тече тепла, густа, темно-червона кров. Але ми не усвідомлюємо цієї кровотечі". Думка.