"Тилові штаби з максимальною зневагою ставляться до військових на нулі. Може, тому що тилові пацюки реабілітуються в очах, коли принижують тих, хто воює. Мовляв, ми кручє. Як я ненавиджу приниження. Гідність найбільше щастя. Добре, що на нулі можна обуритися, і зразу забути про штаб, бо бойова робота вимагає всієї уваги. Тому на фронті мені добре. Тут гідне життя, тут повага і справжність. Тут на нулі, ми всі однієї крові, і не терпимо приниження. І штабних пацюків тут не має". Думка.
