У розвиток дискусії про допустимість матюків у публічній сфері журналіст Євген Якунов дивиться на проблему з позиції національної культури. Він переконаний, що нецензурна лексика, цілком прийнятна на нижчому рівні, неприпустима на вищому — і її відсутність у мовленні є маркером культурної людини.
Не лізти на рожен, але й не відступати ні на дюйм, чітко, і водночас толерантно окреслюючи свою позицію. Таку лінію поведінки радить журналіст Євген Якунов у спілкуванні з маніпуляторами на кшталт Трампа або Венса, якщо хочеш домогтися результату, не йдучи в них на поводу.
Трамп виглядає як зло, ходить як зло і крякає як зло — але більшість американців вірить, що він принесе їм добро, пише журналіст Євген Якунов. У цьому й проблема для всього світу — груба сила увійшла в моду, і до влади то тут, то там прориваються "погані хлопці".
Журналіст Євген Якунов продовжує полеміку, порушену колегою Віталієм Портниковим, - про те, хто має воювати. Він згадує порушений Портниковим феодалізм і розбирається, хто і чому тоді брав до рук зброю і чи можна екстраполювати це на сучасну ситуацію.
"Нинішня війна для Росії як ображеної і "обкусаної" імперії, має справді екзистенційний характер. Тут — або пан, або пропав. Не розпочати її зараз, це значить — завідомо приректи себе на стратегічну поразку і зникнення з геополітичної шахової дошки. А так — чим чорт не жартує, а ну як вигорить авантюра!". Думка
