За своє кровне: чому воювали аристократи, а не плебеї і як із цим в Україні

…до полеміки про аристократію і війну

-------------------------

Згадалися слова одного з героїв Оскара Вайлда:

"Я глибоко співчуваю англійським демократам, які обурюються так званими "пороками вищих класів". Люди нижчого класу інстинктивно розуміють, що пияцтво, глупство та аморальність мають бути їхніми, нижчого класу, привілеями, і, якщо хтось з еліти страждає цими пороками, він тим самим наче узурпує їх у вас".

У наших умовах це означає: ухилянство, СЗЧ, дезертирство можна пробачити "простому народові". А от еліті за ці пороки нема пробачення!

Бо єдиним виправданням їхнього безсовісного багатства і їхнього зверхнього становища, на думку народу, може слугувати хіба що шляхетність, героїзм і самопожертва на війні.

Але хто сказав, що політична й фінансова еліта України обов'язково повинна мати набір чеснот ширший, ніж у пересічного українця?

Десь це прописано? Чи то "простий народ" позичив еліті гроші та попрохав її зайняти високе становище в державі, а тепер вимагає від неї святості Христа?

Хіба місце в еліті не здобувається в жорстокій конкурентній боротьбі?

Хіба процес накопичення первинного капіталу не пов'язаний з ризиком для тих, хто цей капітал віджимав, відкупався від поліції та захищав від бандитів?

Хіба успішне зростання одних не супроводжувалося банкрутством інших?

Хіба не свої, важко здобуті гроші еліта вкладає в політичну кар'єру, йдучи по головах, а буває, й по сльозах інших?

З якого дива ми вважаємо, що вищий клас має володіти усіма тими якостями, якими не володіє їхній народ?

Шляхетність, самопожертва та альтруїзм аристократії — це міф

Аристократи старовини проявляли себе справжніми воїнами, але не тому, що були такими вже патріотами.

Виявляти хоробрість у захисті інтересів свого сюзерена їх змушувало ленне право.

Важливо

Хайп на обуренні українців: навіщо журналісти розкрутили слова Портникова про "війну для бідних"

Воно ж зобов'язувало великого феодала розраховуватися зі своїми васалами за героїчну службу земельними володіннями власного дому, маєтками та привілеями (звільненням від податків, пробаченням чи пом'якшенням покарань за тяжкі кримінальні злочини).

Причому і земельні володіння, і привілеї надавалися на віки-вічні усьому роду чи клану цього аристократа, поки в ньому народжуються хлопчики, які здатні взяти в руки зброю.

Ухиляння від служби, боягузство і дезертирство завершувалися не лише ганьбою і покаранням для самого аристократа, а й позбавленням всього роду, всіх майбутніх нащадків права на надані сюзереном володіння і привілеї, а отже зводили до нуля можливість такому роду вижити.

Тож, умираючи на полі бою з вигуком:"Хай живе король!", кожен лицар, кожен боярин, шляхтич, дворянин знав, цим він зберігає і продовжує в часі благополуччя своїх нащадків.

А це — вагома причина ризикувати життям на війні.

Недавно, читаючи дослідження про привілеї аристократії в ВКЛ (Великому Князівстві Литовському — Ф.), дізнався, що довічне ленне право на земельні володіння на українських теренах з рук Ягеллонів отримували не тільки литовці чи поляки, а й чимало іноземців, які й мови-то не те, що руської, але й князівської — литвинської не знали, і аж ніяк не були патріотами чужої для них Русі.

Але виявляли справжню хоробрість на полі бою, бо воно того було варте.

А тепер візьмемо когось із нашої еліти.

Якщо, наприклад, один відомий політик першої величини (підставте будь-яке прізвище з низки шанованого українського панства) відправить на війну обох своїх дорослих синів, що нині живуть за кордоном, і вони на тій війні загинуть, то хто, постає питання, подбає про сімейний капітал після смерті очільника роду?

Важливо

Тільки військових — у депутати. Чому у Раді мають бути лише ті, хто воював

Хто подбає про благополуччя його онуків і правнуків?

Народ, як суверен Української держави? Та народ розграбує залишене без очільника клану майно за лічені місяці. Ще й скаже, що не всім перепало…

Якщо ми хочемо, щоб еліта воювала, а простий народ вдячно чекав на перемогу, то відновімо оте кляте ленне право!

Розділімо землю українську на володіння між представниками правлячого класу, віддавши її на віки-вічні.

Унеможливимо її націоналізацію чи будь-яке інше відчуження.

Звільнімо еліту і всіх нащадків до сьомого покоління від податків і покарань за кримінальні злочини.

Пропишімо в законах переважне родове право на зайняття державних і політичних посад.

Отоді й матимемо справжню українську аристократичну еліту.

* * *

У своїх спогадах Агата Крісті розповідає, що в Першу світову війну англійська аристократія свідомо не вживала м'яса, бо все мало йти на харчування британських солдатів у окопах. Прислуга натомість вимагала, щоб її харчували біфштексами. У Другу світову цього вже не було.

* * *

У когось з істориків прочитав, що історично тільки два соціальні стани мали мотив воювати: землероби та землевласники, бо захищали свою землю. Ремісники, купці, люди вільних професій, буржуа і пролетаріат їхали від війни подалі.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Сенс іти до ЗСУ: як підтримувати моральний дух армії та чому важливо це робити