Нескромна чарівність аферистів. Чому варто подивитися серіал "Вигадана Анна"

Минулого тижня на стримінговій платформі Netflix стартував серіал про шахрайку російського походження — Анну Сорокіну, яка з легкістю стала частиною світського суспільства Нью-Йорка, не маючи ні грошей, ні зв'язків, ні походження. Серіал "Вигадана Анна" швидко набув популярності та високих рейтингів переглядів, що не так часто відбувається з кіноісторіями, заснованими на реальних фактах. Розбиралися в плюсах і мінусах нового проєкту Шонди Раймс — творчині "Скандалу", "Бріджертонів" і раніше — "Анатомії пристрасті".

Восени 2017 року журналістка з "підмоченою" репутацією Вівіан Кент, чия кар'єра переживає не найкращі часи та ризикує остаточно провалитися, вирішує зайнятися розслідуванням історії Анни Делві — 26-річної емігрантки з Росії, яка кілька років видавала себе спадкоємицею багатомільйонного статку з Німеччини. Аферистка Анна Сорокіна з легкістю справляла враження на представників вищого суспільства Нью-Йорка й обростала зв'язками серед галеристів, артдилерів, стилістів, топових архітекторів і власників елітної нерухомості на Манхеттені.

"Вигадана Анна" — серіал про російську аферистку в Нью-Йорку

Дівчині вдавалося вести розкішний спосіб життя, відвідувати Тижні моди в головних світових столицях, проводити час на яхтах і в заміських будинках мільйонерів. При цьому її скрізь приймали за свою. Її жертви обману відзначали вміння Анни розбиратися в моді, винах і предметах мистецтва, сама ж Сорокіна стверджувала, що має фотографічну пам'ять, математичні таланти й говорить багатьма мовами, включаючи мандаринську.

На момент арешту Анні вдалося привласнити суми, які обчислювалися сотнями тисяч доларів і євро, остаточний розмір яких достовірно невідомий через небажання багатьох жертв у середовищі high society мати ошуканий і принижений вигляд. За офіційною версією слідства, розмір розкрадань становив понад 200 тисяч доларів.

Протягом усього серіалу глядач спостерігає за психологічною дуеллю журналістки Вівіан Кент, яка взялася розповісти реальну історію "світської левиці" та талановитої маніпуляторки Анни – розважливої емігрантки, для якої аспекти демонстрації его та соціальної переваги є пріоритетними. Утім, глядачеві дають зрозуміти, що саме завдяки таким критеріям життєвих пріоритетів Анна і стала героїнею подібної історії. Делві-Сорокіна впевнена в правильності своєї позиції, і такий безапеляційний цинізм, безумовно, надає їй чарівності в очах глядача, які звикли жити в межах моральних обмежень. "Ви приїхали як звичайний відвідувач, а якби ви з'явилися як представник ЗМІ, нам виділили б окрему кімнату для спілкування і вас привезли б на машині, як віп-гостя", — зауважує Анна журналістці в одну із перших зустрічей у в'язниці. Після чого ув'язнена робить своїй відвідувачці зауваження через немодний одяг.

Далі глядача поетапно знайомлять з не особливо глибокими персонажами історії, чиї інтереси зводяться виключно до щоденного підтвердження значимості власного статусу в суспільстві, чим наводять на думку про їхню схожість із головною героїнею. У результаті ми бачимо історію, у якій немає позитивних і негативних персонажів, і спостерігачеві за подіями в сюжеті важко визначитися з позицією, кому співпереживати та кого віднести до загону лиходіїв.

Плюси та мінуси серіалу про емігрантку з Росії

Із мінусів проєкту варто відзначити підкреслену реалістичність оповідання та відсутність художніх прийомів під час створення образів. Персонажі надто життєві та плоскі. Вони не мають драми, "подвійного дна" та загадок. Жоден із героїв не переживає еволюцію і не дивує глядача багатогранністю. За винятком, мабуть, героїні журналістки Вівіан Кент, яка має непросте завдання — заслужити на повагу злої інтелектуалки Анни, а для цього їй потрібно вийти за межі звичних обмежень і розкрити для себе свої "тіньові сторони". За рештою персонажів спостерігати досить нудно, включаючи головну героїню — протягом розвитку сюжету вони "статичні". З таким самим успіхом картину можна було зняти в жанрі документалки.

Із безумовних плюсів серіалу – потужна естетична складова. Глядачі за головною героїнею переміщаються із заміського маєтку Гемптонс на яхту власниці мільйонного статку, далі — в маєток на Манхеттені. Сценаристи зробили ставку на ефектні інтер'єри та зйомки на натурі у світових столицях. На окрему увагу заслуговує робота стилістів і художників із костюмів: у серіалі точно є, на що подивитися!

Тож чи варто витрачати дев'ять годин часу на перегляд серіалу про Анну Делві (Сорокіну)?

• Так, якщо ви скучили за естетикою, і стрічки з гарними видами та гарним одягом дарують вам натхнення
• І ні, якщо фільми про жорстоких маніпуляторів і не надто високі людські цінності викликають у вас відторгнення, несумісне з ентузіазмом продовжувати стежити за розвитком сюжету.