Померла зірка радянських фільмів "Ширлі-мирлі" та "Морозко" Інна Чурікова

79-річна радянська та російська актриса театру та кіно, лауреат численних нагород та премій Інна Чурікова померла на 80-му році життя. Про смерть зірки повідомляють російські ЗМІ з посиланням на директора театру "Ленком Марка Захарова" Марка Варшавера.

"Пішла з життя Інна Михайлівна Чурікова, це сталося пів години тому в лікарні", — заявив він.

Інна народилася в башкирському селищі Белебей, куди під час війни було евакуйовано її батьків. Мати виховувала дочку одна, поки її батько був на фронті, звідки повернувся 1945 року, і родина переїхала до Підмосков'я. Коли дівчинка ходила до дитячого садка, її батьки розлучилися, і протягом наступних кількох років Інна з матір'ю ледве зводили кінці з кінцями.

До першого класу майбутня актриса пішла вже у Москві.

Незважаючи на всі труднощі, дівчинка росла дуже артистичною і часто виступала у дворі перед сусідами. У шість років Інна вперше вийшла на сцену в аматорській постановці — дівчинці довірили роль графині Вишеньки у "Пригодах Чіполліно". Потім почалася шкільна самодіяльність, де вона традиційно була на перших ролях, сміливо приміряючи на себе будь-які образи та вигадуючи сценарії. Вона навіть сама ставила вистави та кілька разів перемагала на конкурсах читців. Один із дипломів їй вручив сам Борис Заходер, твори якого Інна у дитинстві дуже любила.

У 9 класі талановита школярка записалася у творчу студію при театрі Станіславського, де учні готували театральні уривки, пантоміму та циркові номери, вчилися зображати тварин та неживі предмети, працювали над сценічною мовою та хореографією.

Незважаючи на явний акторський дар, дівчина після школи не змогла з першого разу вступити до школи-студії МХАТ та Щукінського училища, оскільки в приймальній комісії їй заявили, що у неї — "нефактурна зовнішність".

Ця невдача не зламала Інну, і вона вступила до Щепкинського училища при Малому театрі. Майбутній керівник курсу Веніамін Циганков довго спостерігав за дівчиною і видав свій вердикт, який став крилатою фразою: "Вона або дурепа, або геній". Талановита студентка його не підвела і закінчила училище з червоним дипломом.

Блискучі результати навчання все ж таки не допомогли Інні спочатку, оскільки ні театр Сатири, ні низка інших театрів не захотіли її брати через зовнішність. Роботу вона знайшла лише у Театрі юного глядача, де була на ставці суфлера. Там вона грала всяку казкову нечисть, тварин тощо.

"Я навіть свинею була в п'єсі Михалкова. Зрідка давали якісь крихітні ролі в кіно або телевізійних п'єсах", — згадувала вона. Але навіть до таких ролей вона ставилася дуже відповідально. Наприклад, щоб повніше вжитися в образ Лисиці у виставі "Зайчик-зазнайка" Сергія Михалкова вона відвідувала зоопарк, де спостерігала за звичками хижака. Піком кар'єри у ТЮГу стала роль Баби-Яги.

У кіно Чурікова дебютувала у 1960 році у драмі "Хмари над Борськом", де зіграла школярку Раю. Картину знімав режисер Василь Ординський і взяв молоду актрису за рекомендацією викладачів театральної студії. На пробах Інна зобразила дресованого тюленя, чим підкорила режисера моментально.

Талант Чурікової вперше по-справжньому помітили після виходу фільму-казки Олександра Роу "Морозко" (1964), де вона зіграла знамениту Марфушечку-душечку. Гра актриси була настільки природною та цікавою, що з другорядного персонажа її героїня перетворилася на один із найяскравіших образів картини.

Ключову роль у долі та кар'єрі Чурікової зіграв режисер-початківець Гліб Панфілов, який зняв її у своїй дипломній картині "У вогні броду немає", де вона зіграла Таню Тьоткіну.

Чурікова дуже хотіла зіграти Жанну д'Арк, проте Мінкульт СРСР довгий час не давав добро через непоказну зовнішність актриси. Проте Панфілов зумів здійснити цю мрію. Він написав сценарій, де Орлеанську Діву грає актриса самодіяльного театру Паша Строганова. Так з'явився фільм "Початок", який приніс і Панфілову, і Чуріковій світову популярність.

Результатом співпраці цієї пари стали такі шедеври як "Тема" (1979), "Прошу слова" (1975), "Васса" (1982), "Мати" (1989), "У першому колі" (2006), "Без вини винні" (2008). Вони прожили у шлюбі понад 50 років і вважалися однією з найміцніших сімей у російській кінотусовці. Їхній син Іван закінчив МДІМВ і спочатку займався ресторанним бізнесом, але потім вирішив присвятити своє життя творчості і зараз працює з батьком, займаючись продюсуванням, написанням сценаріїв та режисурою.

Серед інших відомих робіт актриси — фільми "Ширлі-мирлі", "Військово-польовий роман", "Той самий Мюнхгаузен" та багато інших.

Вона також багато років присвятила роботі в театрі Ленком, куди її особисто запросив Марк Захаров.

На екрані востаннє Чурікова з'явилася 2021 року у новому фільмі Гліба Панфілова "Іван Денисович", екранізації твору Олександра Солженіцина. Вона зіграла чи то мандрівницю, чи пророчицю, яка виникає ніби з нізвідки і подає Івану упущений інструмент, але її поява, на думку критиків, "наповнила фільм диханням вічності" і стала однією з найкращих робіт у її фільмографії.

Останній пост у соцмережі актриса опублікувала перед новим роком, де просила у 2023-го милості. На знімку вона позує з чоловіком та сином.

Раніше Фокус писав, що під час однієї зі вистав Чуріковій стало погано прямо на сцені, її екстрено госпіталізували.