Красивіше, але не краще. Що знову не так із новим сезоном сиквелу "Секс і місто"

Багато хто з нас подивився тизери другого сезону "І просто так..." і чомусь вирішив, що другий "млинець" вийде меншим глевким, ніж перший, і ми нарешті відчуємо той неповторний вайб оригінального "Sex and the City" та хоча б зовсім трішечки зануримося в атмосферу культового проєкту поколінь кінця 90-х – початку нульових.

На секунду подумалося, що в новій частині "І просто так..." буде трохи менше повістки та трохи більше — щирості, стосунків і моди: всього того, за що завжди любили історію про Керрі, Саманту, Міранду й Шарлотту. З хорошого (спойлер): Керрі з подругами йде на Met Gala у весільній сукні від Вів'єн Вествуд на початку сезону. Загалом ми вже подивилися перші дві серії та готові поділитися враженнями.

Про що другий сезон "І просто так..."

Звісно ж, друга частина має дещо менш драматичний вигляд, ніж перша, у якій Керрі переживала смерть містера Біга, але від цього в продовженні історії не стало менше пласких сюжетних ліній, цвяхами наглухо прибитих ЛГБТ-повісткою до "стіни ганьби" модних пошуків. Усе-таки сильно позначається відсутність художниці з костюмів Патриції Філд на модних образах героїнь, а на характерах персонажів свій слід залишила втрата актуальності й невдала спроба "струсити пил" із них же — колись тридцятирічних.

У Міранди триває кризовий розвиток стосунків із Че. А тим часом важко придумати невідповіднішого персонажа, ніж Міранда Гоббс, для стосунків із креативним трансгендерним стендапером. Історія настільки притягнута за вуха, що всі спроби сценаристів зіграти на контрасті характерів зазнали грандіозного фіаско, і замість феєрверку емоцій, на який розраховували творці проєкту, сюжетна лінія викликає нудьгу й бажання промотати епізоди.

Нові другорядні персонажі — Ніколь Арі Паркер (у ролі Лізи), Саріта Чоудхурі (Сіма) та Карен Піттман (Нья) — розвинулися як герої трохи далі та глибше, ніж роман Міранди й Че, але, як і раніше, погано прописані та є незграбним доповненням до своїх друзів, головних персонажів серіалу. Вони покликані урізноманітнити шоу, але замість цього їм вдається лише частково заповнити порожнечу, створену відсутністю Саманти (Кім Кетролл).

Керрі навіщось запхали в її давній образ двадцятирічної давнини, коли легкі зв'язки на одну ніч були органічними для тридцятирічної жінки, яка проживає дні в невимушеній атмосфері богемного Мангеттена. Нині цей образ має занадто натягнутий і неправдоподібний вигляд для дами, яка розміняла шостий десяток. І тепер фраза "це просто секс" звучить як повчання від досвідченого практика майбутнім поколінням, а не як частина її власної актуальної історії.

У героїні більше немає того вайбу та легкості, які читалися в ній 20 років тому. І це не дивно: зворотна еволюція рідко приносить персонажу оплески глядачів. Занадто сильно впадає в око, що "просто секс" дається героїні вже зовсім непросто: і посміхається вона натужно, і невимушеність дається туго, і легкість зіграна занадто важко.

Історія Шарлотти все глибше сягає корінням у материнство і побут. Тепер у неї в списку справ батьківські збори, рейтинг батьків у школі Розі й дитячі табори відпочинку. І незрозуміло: чи-то Крістін Дейвіс погано грає богемну ексгалеристку, яка перетворилася на домогосподарку від Dior, чи-то сценаристи задумали показати глибину важкої ностальгії Шарлотти за ненудним минулим, що потонуло в сімейній рутині на Іст-Сайді.

Виконавчий і незмінний продюсер серіалу Майкл Патрік Кінг приділив чимало уваги питанням "старіння в сексі" та приниженню, якого зазнають люди у віці 50+, котрі прагнуть триматися "на плаву" щодо активності в стосунках. Але й тут йому не вдалося домогтися глибини та правдоподібності. У підсумку ми бачимо проблематику, що стоїть осторонь від головних героїв, які начебто покликані транслювати драматизм питання через своїх персонажів, а зрештою просто дивляться на нього збоку або з висоти власної переваги.

Творці проєкту обіцяли нам появу Ейдана (Джон Корбетт) і Саманти (Кім Кетрол погодилася знятися в малесенькому епізоді наприкінці сезону). Ефект від цих появ поки оцінити складно, але навряд чи він буде революційним.

Словом, шанувальники серіалу, звісно, можуть поностальгувати біля екранів і відчути цей густий флер "старого Нью-Йорка", яким просякнутий навіть цей невдалий другий сиквел культового проєкту, але багато чого очікувати від ще дев'яти серій (загалом їх у сезоні 11) не варто й краще поставитися до проєкту як до гіда по Великому Яблуку, а не як до частини улюбленої саги про моду й секс.

Раніше Фокус писав рецензію на блокбастер "Флеш".