Неймовірне — очевидно. Як залишити в минулому "космічні" платіжки за газ і тепло

Енергетика має суттєвий вплив на економіку нашої країни, вона є своєрідним фундаментом для успішного розвитку всіх галузей та основою для визначення якості життя громадян.

Сьогодні регуляторна політика щодо паливно-енергетичного комплексу є хаотичною і непрофесійною. Для кожного з нас ця тема важлива, адже окремі "групи впливу", встановлюючи захмарні ціни, які кожен із нас отримує в платіжках, грабують українське суспільство.

Відсутність закону, який би запроваджував єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги, не дозволяє владі мати під рукою інструмент, завдяки якому можна досягти балансу між попитом і пропозицією на цьому ринку, і впровадити логічне та практичне обґрунтування ціноутворення. Щоб ціни і тарифи перестали бути "середньостелевими", і не на користь споживача.

Є підстави вважати, що створення ринку, який би показував реальні цифри видобутку, купівлі й споживання в паливно-енергетичному комплексі, дозволить зрозуміти, що ціни в наших платіжках у 2-3 рази більше тих, які могли і мали б бути.

Поки громадяни думають, як оплатити комунальні послуги, олігархат, який надає ці послуги, має можливості маніпуляціями економити в своїх кишенях кошти.

Для нас вже не є дивною ситуація, коли чайник на газовій плиті гріється довше, ніж зазвичай. В інтернеті поширювалися фейки, на кшталт того, що до газу, нібито, додають певні суміші, а насправді відбувається елементарне: зниження тиску в системі призводить до того, що лічильник "накручує" так само, але кількість газу, що згорає, менша.

Аналогічно — зниження тиску в системі тепломереж. Українцям надсилають платіжки за спожиті гігакалорії, які фактично вони не споживають.

Можна сказати, що ми платимо більше через завищені тарифи, водночас, постачальники послуг, підконтрольні "групам впливу", виробляють менше за реальними цінами. Тому ми платимо за цінами, яких у реальності немає, і за кількість спожитого ресурсу, яка також не відповідає дійсності.

Українська енергетика знаходиться в постійному надзвичайному стан. На тлі тарифної кризи і кризи в енергетиці, питання енергоефективності стоїть як ніколи гостро.

Що можна зробити? Перш за все, гарантувати енергетичну безпеку. Для пересічного громадянина ці слова нічого не значать, тому, спробую пояснити.

Сьогодні в Україні ми не маємо реального ринку в паливно-енергетичному комплексі. Замість нього — відсутність конкуренції, спотворення ринкових механізмів, тотальна монополізація, корумпованість, ну і, як вишенька на торті, великий тіньовий сегмент.

Питання енергетичної безпеки разом із комплексом дій щодо її досягнення, були розглянуті на рівні влади ще в 2018 році, але досі реалізовані не були.

Можливо, є ті, кому вигідно, щоб нинішній стан справ залишалвся незмінним? Питання — риторичне.

Щорічно Україна споживає близько 30 млрд. куб. газу, а видобуває, в середньому, за останні роки — більше 20 млрд. куб. Старі родовища, відкриті за радянських часів, використовуються "до останнього", проте держава не зацікавлена у відкритті нових, потенціал яких більше 1 трлн. куб. Приватні компанії, перехоплюючи ініціативу, збільшують видобуток.

Сьогодні необхідно на державному рівні встановити чіткий контроль за видобутком газу.

Крім того, важливо зрозуміти реальну кількість наявних законсервованих свердловин і свердловин, які працюють, забезпечити контроль за ТЕС і їх відповідність сучасним екологічним вимогам, розробити і впровадити план енергетичної стійкості України та концепцію розвитку ринку нафтопродуктів і газових палив.

По-друге, потрібно домогтися зниження енергоємності ВВП.

Промислові підприємства неефективно використовують енергоресурси з двох простих причин:

- невідповідність підприємств енергетичним стандартам;

- застаріле та малоефективне обладнання.

Історично, ціни на паливно-енергетичні ресурси в Україні низькі, і не було необхідності розвивати енергоефективність. Так і склалися відповідні як технічні, так і ментальні особливості.

Майже 70-75% підприємств на території України не є енергоефективними. Спостерігається парадоксальна залежність: під час скорочення енергоспоживання на 20%, рівень енергоємності промисловості скоротився лише на 2%.

Нам необхідні як національний план дій з енергоефективності, так і введення показників зниження енергоємності. Владі необхідно підтримати енергоефективні проєкти, а також ввести енергоаудит.

Й останнє — створення прозорого ринку.

Ухвалення закону "Про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги" (ЄДСМ) дає можливість знизити виплати як на енергоносії для підприємств, так і забезпечити реальний перегляд цін для населення завдяки паливно-енергетичного балансу.

За словами фахівців, протягом 2-3 місяців після впровадження такої системи буде помітний ефект. Крім цього, є перспектива створення прозорого паливно-енергетичного ринку, який не залежатиме від олігархату, і який дозволить реформувати житлово-комунальну сферу.

Сутність ЄДСМ проста — це постійно чинний моніторинг, відстеження ресурсів і розрахунків у паливно-енергетичному комплексі та, як наслідок, формування енергетичного балансу держави.

Упровадження такої системи дає чітке розуміння реальної вартості послуг і ресурсів, які споживають українці. Наслідком чого буде реальний перегляд цін у наших платіжках.

Також ми повинні розуміти, що витрати на енергоносії для підприємств є частиною собівартості товарів, які ми купуємо, що сягає іноді 60%. Зменшуючи витрати на енергоносії, заощаджену різницю підприємець переведе на заробітну плату, щоб утриматися на конкурентному ринку.

Крім цього, варто зазначити, що без енергетичного балансу інші реформи промислового і економічного напрямків неможливі.

Відповідний законопроєкт подавався до порядку денного ВР, проте до цих пір він так і залишається проєктом. Політики багато років кричать з трибуни про "покращення" і низькі тарифи, не можуть впровадити систему, яка на практиці дозволить впровадити те, що вони декларують.

Висновки кожен зробить самостійно.