"15-хвилинне місто". Як Києву вирішити міські проблеми і стати комфортним для життя

Пандемія COVID-19 привернула увагу до комфортності перебування як у приміщенні, так і в місті. Вона стала каталізатором до трансформацій — від зростання попиту на екологічне і просторе житло до змін у системі планування міст.

І хоча в Києві останнім часом не так помітно, та проблеми надмірної забудови, нестачі інфраструктури та громадських просторів, перевантаженості доріг, врешті-решт, доведеться вирішувати. Яким чином цей процес буде відбуватися в країні — відкрите питання.

Як у підприємництві, так і в управлінні містом повинна бути стратегія. Якщо для подальшого розвитку бізнесу враховуються переважно інтереси власника, то міська стратегія повинна корелювати з потребами суспільства і враховувати локальну специфіку. Від цього документа залежить благоустрій, комфортність і гармонійність середовища.

З 30-х років ХХ століття Афінська хартія стала орієнтиром для розвитку як українських міст, так і багатьох мегаполісів Європи, Північної і Південної Америк. Вона умовно розділила райони міст на зони — житлову (наразі це спальні райони), центральну, промислову та рекреаційну.

Крім того, містобудівний маніфест розглядав міста як автомобілецентричні. Наприклад, згідно з тодішньою містобудівною політикою, в Італії зводили однокілометрові житлові будинки, у Греції руйнували трамвайне сполучення, щоб сприяти автомобілістам.

Закономірно, сьогодні в українських містах принципи Хартії в непропорційності інфраструктурних об'єктів, зменшенні зелених зон і громадських просторів, а також у маятниковій міграції.

Наразі в Києві діє Стратегія розвитку до 2025 року. Серед ключових пріоритетів, які в ній зазначені: зручність, поліцентричність (створення нових центрів міської активності) і сталість. Однак, документ охоплює не всі актуальні питання.

Саме на стратегії повинен грунтуватися генеральний план. Зокрема, останній Генплан-2020 Києва, який був ухвалений у 2002 році, втратив свою актуальність, враховуючи мінливість часу.

Проект наступного документа, за яким місто буде розвиватися до 2040 року, був представлений у грудні 2019-го. За словами мера Києва, його офіційні презентації повинні пройти вже в травні.

У Генплані уточнюють схему і тривалість, за якими місто буде розвиватися відповідно до обраної стратегії. Зокрема, відкрите питання — наскільки будуть реалізовані цілі стійкості в новому документі.

Так, наприклад, у представленому проекті йшлося про збільшення кількості доріг/розв'язок у місті. Як показує досвід, це зрештою призводить до навантаження на автодорогах.

Орієнтовно через 70 років після першої — була ухвалена Нова Афінська хартія. У документі йдеться про концепцію взаємопов'язаних міст. В її основі — посилення економічних, політичних, соціальних зв'язків між населеними пунктами. Нова концепція не отримала широкого відгуку в сучасному світі.

Інші поширені вектори, які сьогодні актуальні під час планування і розвитку територій — модель компактного міста та ідея нового урбанізму. Вони виникли на противагу тенденції до розширення міст і мають у своїй основі людиноцентричність.

Проекти, які сьогодні реалізовані згідно з цими концепціями, на перший план висувають комфорт мешканців та зручність їхнього пересування. Цьому служать — висока щільність забудови, синергія різних типів нерухомості, доступ до екологічного громадського транспорту і публічних просторів.

Оскільки, за задумом, усі необхідні інфраструктурні об'єкти розташовані в межах 1 км (по часу — за 15 хвилин), то кількість і частота використання власних автомобілів знижується.

Обидві моделі сприятливі для навколишнього середовища, адже побудовані на принципах раціонального використання природних ресурсів та вторинної переробки. Це робить міста стійкими до наслідків зміни клімату.

Саме комплексний девелопмент території, на відміну від точкової забудови, усе частіше вибирають у розвитку міст. Загалом, проекти, реалізовані під впливом нового урбанізму, з 1980-х років можна спостерігати в США, Канаді, країнах Європи та інших місцях.

Зокрема, з останніх прикладів — Мельбурн (Австралія). Місцева влада тут реалізує довгострокову стратегію, яка полягає в трансформації міста у 20-хвилинні райони. Як зазначається в плані до 2050 року, у пішій доступності буде сконцентровано різноманітну забудову (з варіацією цін), усю необхідну інфраструктуру, розвинену мережу громадського транспорту і зони відпочинку.

Імплементація в столичні райони багатофункціональних проектів з усією необхідною інфраструктурою і публічними просторами поблизу зробить Київ поліцентричним. Це зменшить щоденну міграцію з лівого на правий берег, розвантаживши транспортні шляхи. А також мінімізує подальшу появу типових для пострадянських міст спальних районів.

Повноцінні проекти, які відповідають принципам нового урбанізму, у масштабі Києва потребують відчутного фінансування, політичної волі і налагодженого діалогу між усіма зацікавленими учасниками ринку. На сьогодні в Києві і містах-супутниках є кілька девелоперських компаній, які підходять для освоєння територій комплексно.

Міста як центри економічного розвитку вже давно стали головними споживачами природних ресурсів світу (за даними Міжнародної групи по ресурсах, ще на початку 2010-х цей показник становив понад 75%).

Підвищення енергоефективності будівель і впровадження інноваційних підходів в інженерну інфраструктуру сприяє збереженню ресурсів, екологічності та економічній стабільності.

У деяких містах, що реалізують принципи нового урбанізму, робиться акцент на розвиненій мережі "зеленого" громадського транспорту, часто саме на трамваях. Протяжність трамвайних шляхів може досягати понад 250 км.

Жодна з концепцій урбаністичного планування не є єдино правильною для всіх міст. Враховуються різні показники, наприклад, чисельність населення, географічні та економічні особливості, а також громадська думка. Наприклад, розробка ідей безпечного міського розвитку в Амстердамі проходила за участю його жителів, які зіграли вирішальну роль у створенні міста без автомобілів.

Києву потрібна своя актуальна стратегія, яка стане орієнтиром для правильної урбанізації.

У будь-якому випадку принципи багатофункціональності, екологічності, стійкості, які роблять як окремі комплекси, так і місто, комфортним для життя, повинні бути в основі запланованого розвитку. Решта — ефективний діалог між владою, бізнесом і громадськістю.