Жити страшно, дихати небезпечно. Чому проблеми екології — в хвості пріоритетів української влади

У вихідні, 16-17 січня, народ веселився: мороз, сніг, в Києві не було жодної гірки, що її розрівняла б чиясь весела попа. Я ж, вийшовши в магазин за продуктами, жорстоко кашляв. Перехожі розбігалися, і їх можна зрозуміти.

Мені було соромно, я одягав маску, намагався дихати глибше, проте ставало тільки гірше.

Потім звернув увагу на віджет чистоти повітря у смартфоні і почав підозрювати, що я тут, так би мовити, ні до чого. 160 балів забруднення кілька днів поспіль. За температури -10-18°С цього можна просто не помітити, організм обдурено снігом і морозом, нюх притуплено.

Апофеоз забруднення і апофігей влади настали у ніч з 19 на 20 січня — лічильник показував неймовірні 204 бали і відливав фіолетовою загрозою (на фото вище): мовляв, якщо вийшов на вулицю, то йти треба тільки в напрямку Байкового кладовища.

Якщо ще рік тому, під час грандіозного смогу над столицею, чиновники вроздріб говорили щось невиразне про аномально теплу зиму, температурну інверсію, тумани та палаючі торфовища, то у січні 2021-го ці версії точно не підійшли б.

Імовірно, потрібні рішучі заходи. Які? Я не еколог, але, оскільки екологи мовчать, можу припустити, що в сильні морози потрібно перевіряти, чим опалюють, які брикети кидають в котли у приватному секторі, чим обігрівають свої виробництва в промзонах (а там ще багато фірм, які працюють).

Перевіряти, чим опалюють ТЕЦ, які належать олігархам, і сваритися з ними. Забороняти виїзд автотранспорту в місто або обмежувати його і сваритися з автовласниками.

Можна зробити дуже багато незручних дій і потім втратити або електорат, або фінансову підтримку. Краще перечекати, тим більше, що ніхто не помітив.

Однак кількість днів, коли кияни задихаються, зростає з кожним роком.

Ті, хто не може змінити спальні райони на заміські котеджі, самостійно купують очищувачі повітря, кисневі балони — все, що на їх розсуд дозволить протягнути хоча б кілька хвилин у свідомості, для того щоб встигнути закрити вікна мокрим простирадлом під час наступної "інверсії брехні".

До речі, важливий фактор, унаслідок якого нашій владі ніколи боротися за чистоту навколишнього середовища, — економічний стан країни.

Рішення екопроблем вимагає десятки років, нових технологій, висадки лісів у Карпатах і посадки корупціонерів, що теж справа не на одну пʼятирічку. А ось впасти у фінансову прірву ми можемо будь-коли.

Список загроз тут загрозливо постійний: дефолт, інфляція, колапс в енергетиці (тоді вже точно буде все одно, хто чим опалює) і дірка в бюджеті, яка може зупинити соціальні виплати.

На завершення цієї низки прийдешніх апокаліпсисів вже не дивуєшся, як в Голлівуді бачать нашу країну через 15 років. Докладний огляд фільму "Смертельна зона", який нещодавно вийшов на Нетфліксі, не додасть вам оптимізму, але не переживайте: 2021-й тільки починається.