На межі небезпечних змін. За що Брюссель покарав Польщу і чи приведе це до розпаду ЄС

Європейська комісія зробила польській владі "подарунок" на Різдво. Порушено процесуальну справу проти уряду Польщі через рішення Конституційного суду щодо пріоритету національного права та законодавства над загальноєвропейським.

Ця процедура — ​​перший крок до судового позову до Європейського суду проти Польщі. Уже зараз над Варшавою нависають величезні штрафи (1 мільйон євро за кожен день плюс пеня за протермінування — з кінця жовтня вже набігло кілька десятків мільйонів), а фінансову допомогу на відновлення після COVID-карантинів заморожено.

За що ЄС покарав Польщу на 1 млн євро на день

Розбрат між європейськими органами влади та Польщею розпочався після приходу до влади правоконсервативної партії "Право і справедливість" у 2015 році. Відтоді Єврокомісія регулярно критикує Варшаву за урізання прав і свобод громадян, відхилення від загальноєвропейських цінностей, порушення правових норм Євросоюзу. Особливо дістається Польщі за судові реформи.

У Брюсселі вважають, що керівна в Польщі партія (єдина з моменту падіння в країні комунізму в 1989 році, яка спромоглася сформувати однопартійну більшість) намагається підпорядкувати собі судову систему. Почалося все з кадрових рішень щодо Конституційного суду наприкінці 2015 року. Тоді щойно сформована польська влада, яка сенсаційно виграла спочатку президентські, а потім і парламентські вибори, перепризначила третину складу Конституційного суду. Це викликало критику з боку Брюсселя.

Польщу навіть погрожували позбавити права голосу в Раді Європейського Союзу. Проте далі погроз справа тоді не зайшла — і це заохочувало польську владу до подальшого наступу на суверенітет європейських інституцій. Уряд продовжив судову реформу. Конфлікт розвивався і влітку цього року Конституційний суд Польщі (той самий, довкола якого й почався конфлікт) визнав пріоритет польського законодавства над міжнародним (зокрема європейським).

Важливо

Велика вісімка. Ключові друзі, вороги та партнери України – хто вони?

На практиці це означає, що Варшава може не виконувати рішення європейських судів, а це вже серйозне посягання на владу й авторитет центральних органів Європейського Союзу. Й ось цей факт нарешті змусив Єврокомісію перейти від погроз до конкретних дій. Було заморожено фінансування заходів для відновлення економіки Польщі після виснажливих карантинів, а у жовтні на Польщу наклали штраф розміром 1 млн євро на день за невиконання рішення Європейського суду з економічної суперечки з Чехією. Йдеться про будівництво шахти поблизу кордону між країнами. Прага подала до Європейського суду, а польська влада, натхненна бездіяльністю органів управління ЄС, не збиралася виконувати це рішення.

Звісно, є питання: як саме стягувати ці штрафи? Поки що Єврокомісія загрожує мінусувати нараховані суми із призначених для Польщі дотацій.

22 грудня Єврокомісія дала польській владі два місяці на те, щоб дати відповідь щодо вищезгаданого рішення Конституційного суду. Це процедурний момент, який відкриває шлях до нового позову до Європейського суду.

Останнє десятиліття стало кризовим для європейської Унії. Євроскептицизм досяг свого піку, ЄС навіть покинула Великобританія. Сьогодні будь-які відцентрові рухи стають болісними для союзу й усіх, хто вірить у його майбутнє. А бунт однієї з найбільших економік ЄС та однозначного лідера східної частини може стати для об'єднання смертельним.

Чому і як Варшава увійшла у конфлікт із Брюсселем

Є кілька гіпотез про справжні причини початку зародження конфлікту та прогнозів його подальшого розгортання. Найпоширеніша й очевидна версія — бажання центральних європейських органів придушити докорінно будь-які відцентрові рухи. Єврокомісії вже мали неприємні прецеденти з непокірною Угорщиною, де до влади теж прийшли праві консерватори. Кар'єра Віктора Орбана лише розпочиналася, а він уже конфліктував із ЄС через суверенітет своєї країни.

Приклад Польщі, за задумом керівництва ЄС, мав показати, що будь-які відцентрові рухи жорстко караються в зародку і від цього гірше буде лише їхнім ініціаторам, а європейські центральні органи легко та без шкоди для Унії покарають усіх неслухняних.

Результат виявився зворотним. Польська влада продемонструвала, що якщо твердо стояти на своєму, то можна не лише досягти бажаного, а й розвинути успіх. Єврокомісія виступила як новачок за столом покеру: блеф швидко розкрили і тепер його вже ніхто не боїться. А жодних козирів цей гравець не має.

• Європейські чиновники не готові йти до кінця. Вони очікували, що їхній блеф спрацює — і тому одразу підняли ставки, щоб залякати польську владу можливими наслідками. Коли ж у Варшаві не повірили, у Брюсселі ніхто не наважився втілювати свої погрози у життя.
• Польський уряд відчув приємний смак перемоги і продовжив прибирати до рук суверенітет, дедалі більше віддаляючись від морально пригнічених кризами загальноєвропейських органів влади.

Версія №2. Конфлікт з ЄС міг спровокувати Дональд Туск

Є також менш відома та поширена версія про мотиви протистояння. Відповідно до цієї теорії, конфлікт із призначенням третини суддів Конституційного суду роздмухали противники керівної в Польщі партії. Адже головний опонент лідера "Права та справедливості" Ярослава Качинського Дональд Туск напередодні очолив Європейську раду. Він був упевнений у своїх рейтингах і, залишивши на соратників Польщу, пішов на підвищення на посаду Голови Європейської ради. Проте з'ясувалося, що вся популярність лівоцентристської коаліції трималася персонально на Туску. Його публічний відхід із польської внутрішньої політики призвів до сенсаційної нищівної поразки влади на президентських і парламентських виборах 2015 року.

Тоді ж завершувалися і дев'ятирічні повноваження п'яти із п'ятнадцяти суддів КС Польщі. Щоб за пів року не втратити впливу на всі три гілки влади, в останні дні правління лівоцентристи достроково переобрали 5 суддів, чиї повноваження мали закінчитися вже після приходу до влади правих. Такий маневр обурив Качинського і його команду. Вони ініціювали процедуру відкликання новообраних суддів. А вже Туск зіштовхнув із своїми опонентами Єврокомісію.

Ця версія, якої дотримується нинішня польська влада, кардинально змінює суть конфлікту. Адже з цього погляду Єврокомісія та інші органи влади у ЄС стали учасниками внутрішньої польської політики. Польські опозиціонери, використовуючи свої посади в центральних органах влади Євросоюзу, вплутали цілу Унію у політичні інтриги. Така версія подій дискредитує європейську бюрократію, адже у такому разі Варшава виступає захисником справжніх національних інтересів свого народу від жадібних європейських чиновників, які замість думок про спільне благо плетуть свої інтриги. Це гасло легко ретранслюється іншими правими силами, які так підтверджують свою тезу про те, що ЄС у сьогоднішній формі більше потрібен саме брюссельським бюрократам, а не власне громадянам Європи.

На межі небезпечних змін. Polexit — чи розпад Євросоюзу?

Істина, мабуть, як завжди, посередині. Якими б не були причини конфлікту, він уже не є ні внутрішньопольським, ні суто бюрократичним. І найгірше, що з нього немає однозначного виходу. Владі ЄС нікуди відступати, адже якщо залишити без відповіді такий небезпечний прецедент, то за ним може бути парад суверенітетів — що якщо не знищить, то остаточно введе Євросоюз у тривалу внутрішню кризу.

Польська влада теж не готова відступити, адже фактор Дональда Туска об'єктивно існує і нікуди не зник. А в очах польської еліти він є основним. Тому поступки Єврокомісії для неї рівнозначні передаванню влади своїм супротивникам.

Такий стан речей суттєво звужує простір для компромісів. Проте його розширює той факт, що вихід Польщі з ЄС не є вигідним нікому. Він може завдати смертельного удару європейській Унії, але не менш небезпечним може бути і для власне Варшави. Адже за умов нестабільності у Східній Європі, основою якої є агресивна політика Росії, залишатися без партнерів для Польщі буде смертельно небезпечно.

Вихід із ЄС, звичайно, не означає виходу з НАТО. Проте криза в ЄС точно спровокує РФ на активні дії. НАТО гарантує безпеку від прямої агресії, але захист від гібридних атак радше дає членство в ЄС. Тому про його розвал у Варшаві навіть думати ніхто не наважується.

Важливо

Балкани готові вибухнути. Що підігріває сербський сепаратизм у Боснії та Герцеговині

З іншого боку, спровокована Кремлем і створена руками Білорусі міграційна криза (яка є одним з елементів гібридної війни) залишається істотним козирем у руках Варшави. Адже й самі мігранти, і їхні ляльководи головною метою та пунктом призначення вважають аж ніяк не Польщу. І тут польська влада може сміливо виторгувати собі преференції і гарантії подальшої співпраці з європейськими чиновниками.

Оптимальним варіантом було б почати все з чистого аркуша. ЄС знімає вже накладені санкції, а Варшава відмовляється від своїх останніх, найзухваліших рішень. Причиною та інформаційною завісою для цього може стати міграційна криза. А надалі вже не публічно сторони можуть дати взаємні обіцянки. З польського боку — задовольнятися здобутим і не торпедувати більше ЄС, а з боку Брюсселя — не загравати з польською опозицією та своїми колишніми колегами.

Якщо компроміс знайти не вдасться, криза, яку спричинить протистояння Варшави та Брюсселя, дуже болісно вдарить по всіх.

Важливо

Гра в кальмара мимоволі. Як мігранти-нелегали стали заручниками боротьби Лукашенка та ЄС

Наслідки конфлікту для України

До України цей конфлікт також має прямий стосунок. Ослаблення Євросоюзу внутрішніми чварами грає на користь Росії, яка останніми роками діє за принципом "чим більше у світі хаосу — тим краще". Її не задовольняє наявний світовий порядок, тому криза будь-яких інститутів, що її підтримують, завжди на руку Москві. Крім того, за останні роки українська економіка дедалі більше орієнтувалася на ЄС і Польщу зокрема. Мільйони українців щороку їздять на заробітки саме в Польщу. І якщо її економіка забуксує від санкцій чи кризи в ЄС, то постраждають і наші трудові мігранти, й експортери-аграрії, які в останні роки є головними стовпами української економіки.

Дії Росії, якщо внутрішня криза в ЄС загостриться, важко прогнозувати. Тоді Унія на якийсь час самоусунеться з геополітики, що гратиме на руку РФ.