НАТО та ЄС. У чому різниця заявок України щодо вступу у ці структури

Спільність у тому, щоб скористатися моментом підтримки України та на емоційному фоні досягти того, що за "нормальних" часів було б просто нереально.

Як і у випадку з НАТО, переважна більшість країн ЄС не хотіла чути не те що про прискорене членство, а й про кандидатство. Тоді коли ми подавали заявку, нас підтримували за кандидатством не більш як 10 країн. Що стосується НАТО, то бачимо задекларовану підтримку членства 9 країн (з Канадою не до кінця зрозуміло).

На цьому всі подібності, мабуть, закінчуються. Починаються відмінності.

Амбіцію України стати членом НАТО досі низка політиків та експертів на Заході — не кажучи вже про пересічних людей — вважає однією з причин повномасштабного вторгнення, хоча вже навіть Олафу Шольцу стало зрозуміло, що це насправді не так.

У плані інтеграції в ЄС Україні було куди рухатися, тому що на момент подання заявки ми не мали навіть перспективи членства (або європейської перспективи, як заведено в ЄС). Отже, подаючись на членство за прискореною процедурою, ми розуміли, що планом максимум на цьому етапі може бути статус кандидата. З НАТО складніше — євроатлантичну перспективу, перекладаючи мовою ЄС, нам дали ще у Бухаресті, хоча насправді ми вже тоді — 14 років тому — були достатньо кваліфіковані, щоб отримати і План дій щодо членства. 2018 року нас визнали аспірантами на вступ.

Тому поле для маневру в плані НАТО дуже вузьке — де-факто лише запрошення до членства або з виконанням ПДЧ (але воно для нас вже дещо нерелевантне), або за а-ля 7 рекомендаціями ЄС, які ми отримали разом із кандидатством. І саме запрошення до членства може бути нашим планом-максимум на Вільнюський саміт НАТО наступного року (з огляду на, звичайно, сприятливий хід війни та чітку траєкторію реформ в Україні). А до цього заявка у НАТО може використовуватись в інших корисних для перемоги України цілях.

І головне. Членство в ЄС не передбачає гарантій безпеки, як членство в НАТО. Попри те, що в деяких столицях ЄС не хотіли давати нам кандидатство не в останню чергу через страх ескалації з боку Путіна, членство в ЄС не передбачає жодних гарантій безпеки, на які колись наївно сподівалися Швеція та Фінляндія, коли вступали до Євросоюзу. Як не крути, стаття 42 Договору про ЄС, до якої любили апелювати ці країни, — це не стаття 5 Вашингтонського договору.

Бо для них головне сьогодні — гарантія підтримки для України, а не гарантія захисту. Членство України в НАТО — це гарантії захисту. Їх будуть готові надати лише ті країни, які припускають можливість залучення своїх військових до війни. Але ми маємо чітко відрізняти настрої політичного істеблішменту від настроїв суспільства. І тут дуже важливо, що в США, наприклад, 73% американці висловилися нещодавно в одному з опитувань за членство України в НАТО (серед демократів — на рівні 80%), розуміючи з питання, що це означає саму можливість залучення американських військових до війни. Тимчасові гарантії безпеки, які запропонувала група Рассмусена, — це гарантії підтримки, а не захисту.

Отже, відмінностей набагато більше, і вони значно суттєвіші. Але в напівпанічні настрої не треба впадати: нехай це буде моментом визначення української влади. Українське суспільство однозначно визначилося щодо НАТО на початку цього року. Тепер потрібно добиватися моменту визначення членства України із боку самого НАТО. І наша заявка при грамотному підході може цей момент безперечно прискорити і з боку НАТО. Для цього треба перемагати та переконувати: перемагати на полі битви та переконувати за столом переговорів. Дещо дивно в цьому контексті було не побачити обговорення теми заявки на членство в НАТО в комунікації, яка була вчора за результатами зустрічей Єрмака з Салліваном у Туреччині (так звані гаранти безпеки групи Рассмусена там були).

Ну і пам'ятати про те, про що ми в Центрі "Нова Європа" повторюємо роками — окрім військової взаємосумісності, має бути хоча б базова політична взаємосумісність. Тому, що, коли рівняємось на швидкий трек Фінляндії та Швеції, то не забуваємо, що ці країни у топах рейтингів найменш корумпованих держав та з правосуддям, до якого немає питань. Але навіть за такої готовності їхній супер швидкий трек вступу на практиці може зайняти близько року.

Джерело

Важливо

15 тез про те, як розпізнати ризик ядерного удару: де, коли і як це буде