Заручини з НАТО. Чому Україні не варто розраховувати на швидке попадання в Альянс

"Як і в питанні контрнаступу, так і в питанні набуття членства в НАТО акцент треба робити не на дату, а на конкретний результат. В обох випадках результат, найімовірніше, буде досягатися не одномоментно, а поетапно. І це будуть взаємопов’язані процеси". Думка

Україна, НАТО, саммiт
Фото: Ілюстративне фото | Україна вже фактично в НАТО — але має пройти ще чималий шлях...
Related video

Перспективи членства України в НАТО

Візит Генсека НАТО до Києва, який відбувся 20 квітня, актуалізував дискусію щодо перспектив членства України в НАТО. Як відомо, українське керівництво вже офіційно надіслало заявку щодо членства України в Північноатлантичному Альянсі.

У своєму вечірньому зверненні 20 квітня Президент Зеленський зазначив: "Ані більшість українців, ані більшість європейців, ані більшість жителів усього простору НАТО не зрозуміють лідерів Альянсу, якщо на цьому саміті у Вільнюсі не прозвучить заслужене політичне запрошення для України до Альянсу. Україна все зробила для того, щоб наша заявка була задоволена".

Генсек НАТО Єнс Столтенберг під час спільної пресконференції з президентом Володимиром Зеленським у Києві висловився на цю тему достатньо дипломатично: "Президент Зеленський порушив питання членства і гарантій безпеки. І це буде важливим елементом порядку денного на цій зустрічі й НАТО готується до цього. Україна обирає своє майбутнє у євроатлантичній родині, майбутнє України в НАТО і члени Альянсу з цим згодні".

Черговий саміт НАТО має відбутися у Вільнюсі в липні поточного року. Чого ж варто очікувати від цього форуму? Багато хто в Україні вважає, що вже на цьому саміті нашу країну можуть прийняти до НАТО, або хоча б розпочати процедуру вступу до Північноатлантичного Альянсу. Відразу зазначу, що це не зовсім адекватні очікування. Вступ до НАТО не є одномоментним.

Нагадаю в загальних рисах процедуру вступу до НАТО країн, які прагнуть цього. Перший крок — заява про бажання вступити до НАТО. Зазвичай більшість країн, які прагнуть вступити до НАТО, мають пройти відповідну підготовку, щоб відповідати стандартам і вимогам Північноатлантичного Альянсу. І це – другий крок. Така підготовка, як правило, відбувається в межах "Плану дій щодо членства в НАТО" (ПДЧ), англійською – "Membership Action Plan". Це свого роду перехідний період, для порівняння — щось на кшталт статусу "кандидата в члени ЄС", коли країна-кандидат повинна підготувати свої військові сили й політичні структури до виконання стандартів та вимог НАТО. Після виконання вимог ПДЧ країна-кандидат подає офіційну заявку про вступ до НАТО. НАТО проводить оцінку заявки та підготовлює звіт про готовність країни-кандидата до вступу. Потім країна-кандидат веде переговори з країнами-членами НАТО щодо умов вступу та виконання стандартів НАТО. Якщо ці переговори завершуються успішно, тоді країни-члени НАТО повинні прийняти рішення щодо вступу країни-кандидата на засіданні Ради НАТО. Після цього всі країни-члени НАТО повинні ратифікувати угоду про вступ країни-кандидата до НАТО відповідними законодавчими органами. Коли всі країни-члени НАТО ратифікують відповідну угоду, країна-кандидат стає повноправним членом НАТО, угода про членство остаточно підписується в штаб-квартирі НАТО.

Саме таким традиційним шляхом – через виконання ПДЧ — ми збиралися йти до НАТО ще 15 років тому разом з Грузією. Але тоді (на Бухарестському саміті НАТО 2008 р.) нам відмовили в цьому статусі, взамін пообіцявши абстрактну перспективу членства в Альянсі. В той час деякі країни НАТО, особливо Німеччина і Франція, побоювались, що навіть надання Україні та Грузії ПДЧ спровокує Росію на агресивні дії. Ефект таких дій виявився прямо протилежним – Росія в 2008 р. напала на Грузію, в 2014 р. захопила і анексувала Крим та розпочала гібридну війну проти України на Донбасі, а 24 лютого 2022 р. розпочала пряме повномасштабне вторгнення в Україну. І це урок на майбутнє. Не для нас, а для НАТО. Поступки Путіну не зупиняють агресію Росії, а навпаки – створюють для неї сприятливі можливості.

нато, фінляндія, швеція, розширення Fullscreen
Фінляндія потрапила до НАТО стрімко. У нас так не вийде
Фото: Twitter

Зараз Україна прагне йти до НАТО прискореним шляхом, користуючись прецедентом Фінляндії та Швеції. Ці дві країни в травні минулого року подали заявку на вступ до НАТО. 29 червня минулого року на саміті НАТО Швецію і Фінляндію офіційно запросили до НАТО без виконання перехідних вимог членства (тобто без ПДЧ). Фінляндія стала членом НАТО 4 квітня 2023 р. Швеція ще чекає згоди парламентів Туреччини і Угорщини. Зверну на цю обставину особливу увагу. Навіть якась одна країна, яка є членом НАТО, може заблокувати (або суттєво загальмувати) вступ до Альянсу країни-кандидата.

Теоретично ми могли б розраховувати, що на Вільнюському саміті НАТО нас офіційно запросять до членства в НАТО (як рік тому запросили Швецію і Фінляндію), але будемо реалістами – поки йде нинішня велика війна між Росією та Україною, цього не відбудеться. Учасники Альянсу – від США до країн Балтії – готові допомагати нам зброєю, боєприпасами і фінансами, але одночасно вони прагнуть уникнути прямого військового зіткнення з Росією, щоб не спровокувати глобальну ядерну війну.

Ще одна проблема — відсутність в НАТО консенсусу щодо членства України в Альянсі. Після візиту до Києва і на початку одинадцятої зустрічі міжнародної коаліції Рамштайн, яка координує постачання Україні зброї та боєприпасів, генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив: "Законне місце України — в євроатлантичній сім'ї. Законне місце України — в НАТО. І згодом наша підтримка допоможе зробити це можливим". Він також додав, що всі союзники НАТО погоджуються з тим, щоб Україна зрештою стала членом альянсу після закінчення війни. На цю заяву майже миттєво відреагував у своєму Твіттері прем’єр-міністр Угорщини Орбан лише одним словом: "Що?!". І це прояв реакції з боку країни, яка майже напевно буде блокувати (або, як мінімум, гальмувати) наш вступ до Альянсу.

Явний противник вступу України до НАТО всередині Альянсу на сьогодні нібито лише один – Угорщина. Але є ще кілька країн, які вагаються і мають традиційні побоювання щодо членства України в Альянсі. Зокрема, це Німеччина. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив 20 квітня (якраз під час перебування генсека НАТО в Києві), що НАТО має "ретельно" зважити будь-який крок щодо включення України до альянсу. "Двері трошки прочинилися, але зараз не час вирішувати це. Ви повинні вирішувати з холодною головою і гарячим серцем, а не навпаки". Водночас голова німецького Міноборони зазначив, що майбутнє України — в євроатлантичній сім'ї, і всі союзники згодні з цим (майже слово в слово те, що наступного дня сказав Єнс Столтенберг).

На що тоді може розраховувати Україна під час Вільнюського саміту НАТО? Думаю, що наша мета на цьому форумі Альянсу – публічно і достатньо конкретно оформити наші "заручини" з НАТО, що передбачає чітке підтвердження з боку НАТО не тільки права України на членство в Альянсі, а й готовність прийняти Україну за прискореною процедурою. Також треба заявити про конкретні гарантії безпеки для України на період до вступу в НАТО. Це — програма-максимум. Але в якій формі і з якими формулюваннями будуть представлені "заручини" України з НАТО – це предмет узгодження з нашими партнерами. І треба розуміти, що в цьому питанні доведеться шукати певні компроміси. Не варто чекати конкретних дат. Як і в питанні контрнаступу, так і в питанні набуття членства в НАТО акцент треба робити не на дату, а на конкретний результат. В обох випадках результат, найімовірніше, буде досягатися не одномоментно, а поетапно. І це будуть взаємопов’язані процеси. Чим більше буде успіхів України на полі бою, тим більше буде шансів набути членство в НАТО відразу після завершення війни з Росією. Але паралельно має бути цілеспрямована дипломатична робота з країнами, які вагаються щодо нашого членства в НАТО, а також скоординована з нашими партнерами нейтралізація "угорської перешкоди".

На завершення зазначу, що членство в НАТО для України — це не самоціль, не забаганки прозахідних політиків, це єдина дієва гарантія проти повторення російського нападу. Не тільки в НАТО намагаються уникнути прямого воєнного зіткнення з Росією, а й в Росії бояться війни з НАТО. Звичайну (конвенційну) війну з НАТО Росія програє, а ядерна війна стане суцільною катастрофою для Росії також. Тому членство України в НАТО треба розглядати і як чинник подальшого стримування Росії від повторення агресивних експериментів. В цьому контексті це також вагома складова нової архітектури європейської безпеки.

Джерело

Важливо
Чому верещить Пригожин. Як Рамштайн створює для Росії лякаючу проблему
Чому верещить Пригожин. Як Рамштайн створює для Росії лякаючу проблему