Інших умов для українців не буде. Чи має Україна стати великим Ізраїлем

Цей дощ надовго: суспільство поволі приходить до усвідомлення, що ми маємо велику війну за незалежність, яка може тривати десятиліття.

Бачу, що багато друзів почали рефлексувати на питання тривалості війни. І це дуже добре, адже це хороші ліки від завищених очікувань, які були породжені першими місяцями внутрішньої пропаганди.

Ми не дочекаємось моменту, коли почнемо жити, як раніше. Як раніше більше ніколи не буде.

Кремль не зупиниться, доки не досягне свого. Для нього населення та техніка — це ресурс, яким не дорожать. Все піде в діло з огляду на те, що вони розуміють — поразка у війні є початком кінця недорозваленого осердя імперії. Тому вони будуть кидати в бій все нові і нові людські ресурси, яких там більше. І техніку, яка хоч не така технологічна, як нам надають західні партнери, але її наразі в них більше. Вони готові до тривалого протистояння на виснаження. В диктаторів завжди воля є довгою…

Тому сьогоднішній дискурс про адаптацію до нової небезпечної нормальності є цілком легітимним…

Те, що пишуть Олександр Донiй та Марiя Берлiнська, так само, як і багато інших наших публічних співгромадян, дуже своєчасна спроба витверезитись від внутрішньої пропаганди, яка на початку широкомасштабного вторгнення була виправданою…

Ми маємо планувати життя, самореалізацію, зміцнення демократичних інститутів, залучення інвестицій, розвиток економіки, розбудову ВПК, формування найпотужнішої армії в Європі та геополітичну суб‘єктність в цих умовах…

Інших ворог нам не дасть… Це може тривати роками і навіть десятиліттями…

Маємо стати великим Ізраїлем, який спроможний дуже довго співіснувати з набагато більшою Палестиною…

Тимчасове перемир‘я, якщо таке й настане, це буде лише пауза перед наступною фазою ще більш кривавої війни. Так само, як після пешої Чеченської війни Кремль розв‘язав другу…

Наша війна екзистенційна і триватиме до зникнення агресора — імперського кровожерливого рашистського режиму, чого дуже нам хочеться, або — до зникнення жертви…

Нам дуже хотілося б, щоб наші західні партнери більше нам допомагали, але наразі вони розглядають це як нашу війну, а свою участь — як етичну підтримку нас.

Хоча ми легітимно дивимось на обставини — в яких ми захищаємо західну цивілізацію зі всією її свободою та демократією. В цих обставинах Україна веде себе так, що це нам мають бути вдячні за оборону Європи.

Про цю дихотомію дуже добре написав Павло Казарiн.

Хто правий у цій дискусії, стане очевидно, якщо почнеться 3-тя світова…

Доти ми маємо працювати над власною обороноспроможністю в горизонті можливого протистояння на десятиліття, розвиваючи власну самозарадність…

І ставати маємо самозарадними як індивідуально кожен, так і як держава в цілому.

Складні часи роблять з нас сильних людей, і лише ми будемо здатні знову створити легкі…

Щоб нашим внукам не доводилось ставати сильними…

Джерело

Важливо

Війна триватиме 15 років. Раніше смерті Путіна вона не закінчиться — чи ми готові жити з нею в довгу?