Трагедія у Чернігові нагадала, що Україна – жертва. Чому не можна відключати мозок, коли маєш справу з Росією

Неприпустимо звинувачувати жертву нападу чи агресії у цьому нападі чи агресії. Але так само неприпустимо відключати мозок, навіть якщо звик оперувати емоціями. Особливо неприпустимо під час війни, бо ціна зависока. Особливо для тих, хто бере на себе відповідальність.

Чи допустимо дозволяти звинувачувати Україну у війні? Звісно, ні. От нещодавно картопляний узурпатор Лукашенко дав чергове "брєдове" інтерв'ю, звинувативши Україну у тому, що Росія почала війну. Розповсюджуючи вину не тільки на Зеленського і Порошенко, а навіть діставшись часів Кучми.

Це кожен раз нагадує звинувачення в бік жінки, яку б‘є чоловік-аб'юзер, у тому, що вона винна, що її б'ють. І от збираються сільські родичі і починають розповідати, що вона і як зробила не так. Але правда в тому, що це природа аб'юзера — бити, і що б вона не робила, він би все рівно знайшов привід для насилля. І щоб вона далі не робила, як би духовно не зростала над собою (рекомендація експерта Арестовича), він все рівно продовжить її бити. Допоки вона не піде.

Тому у війні Росії проти України винна тільки Росія. І єдине питання, яке можна ставити, це питання "а чи зробили ми все, щоб підготуватись до агресії, яка була невідворотньою?"

Чи винна Росія у тому, що вона завдала удару по театру в Чернігові і вбила там цивільних людей? Звісно, винна. Але чи мали організатори включити мозок і подумати, що такий захід з величезною ймовірністю стане ціллю для російських ракет? Особливо якщо вони самі постійно розповідають, що дрони — то зброя перемоги?

Росіяни вбивають невинних людей. Це факт. І це те, що ми знаємо. Це є умовою задачі. Росіяни здатні ударити по центру міста, вбивши цивільних. Це ще один факт. І його треба враховувати. Недопустимо його ігнорувати. Це злочин.

Чи розумно проводити захід, який точно приверне увагу російських терористів, в центрі міста, яке слабо захищене ППО і до якого підльотний час складає одну хвилину? Питання риторичне.

І це про відповідальність.

І дуже вкурвлює, коли люди, які взяли на себе відповідальність, виправдовуються аргументами на кшталт "можна було встигнути сховатись" і "конкретне місце не повідомляли заздалегідь і повідомили лише зареєстрованим перевіренним учасникам за лічені години до заходу".

Це серйозно? Тобто ви всерйоз вважаєте, що якби росіян зацікавив такий публічний захід, вони б не знайшли спосіб про нього дізнатися? Я навіть не знаю, що гірше, що такий аргумент використовують як відмазку, вважаючих всіх за ідіотів, чи якщо дійсно вірять в такі заходи безпеки.

І про тривогу, на яку б мали зреагувати. Ага. За підльотного часу десь в одну хвилину. І знаючи, що люди переважно не реагують на повітряні тривоги. І не питання, правильно це чи ні. Це факт. Який є відомим. І коли ти береш на себе відповідальність, запрошуючи людей на публічний захід, який може з великою ймовірністю привабити росіян, то ти маєш цей факт врахувати. А не ставити собі уявну зірочку в голові "хто не сховався, то я не винен". Прогнозувати, що буде під час повітряної тривоги — це і є частина відповідальності.

Чи приємно таке писати про "своїх"? Звісно, ні. Але це про відповідальність. Це про життя людей. І про те, що якщо ти не тільки критикуєш тих, хто робить (часто по праву), але й сам починаєш щось робити, то ти береш на себе цю відповідальність. За життя людей. Під час війни. З підступним і збоченим ворогом. Який здатен на будь-яку підлість. І не враховувати це — є дуже дорогою помилкою.

Джерело

Важливо

Росія наплювала на закони війни. Чому удар по Чернігову виходить за межі військового права