Три огидних завдання. Кому на руку політична істерика в Україні

Казково почали)... Гра в маленьку "велику політику". У реалізацію амбіцій. В активне проштовхування власного "я". У спробу стати більш ситуативно впливовим. Бездоганна у своїй передбачуваності... "українська забава". Незалежно від того, що відбувається навколо, в якому світі ми зараз перебуваємо і що справді є важливим і ризиковим. Інфантильна, загалом, звичка. Але дуже і дуже улюблена.

Однак сама реальність, на жаль, вимагає набагато ретельнішого й реалістичнішого аналізу наслідків. Кожен наш крок сьогодні буквально проходить... по тонкому льоду глобальної нерішучості (не нашої навіть), розгубленості, неготовності, страху. Які, зокрема, нікуди й не зникали. Але тільки додатково прогрілися за рахунок "втоми", розчарування, "повільності" краху... РФ. "Гей, пацани, чому так довго ламаєте їх?") Точно ж. Великі ресурсні імперії з експансіоністською політрелігією, яких іще вчора всі дико боялися і від яких безбожно брали шалені гроші, щоб втягти на свої сировинні ринки та в індивідуальні переговорні кабінки, зазвичай запросто розсипаються за лічені миті (сарказм)...

І тим не менше. Політика у вільній країні, безсумнівно, корисна. Тому що це про дискусію, пошук тих самих рішень, обмін негативу на надію через випуск пари. І все б нічого. Але... місце, час, тональність. Скажімо так, традиційна публічна істерика, яка у нас грайливо називається "політичним процесом", вирішує сьогодні три вкрай огидних завдання. Неусвідомлено, звісно. У нас усе завжди спочатку несвідомо. Пізніше рефлексії можливі, але не зараз, коли фанфари (труби) горять.

Перше вирішуване завдання: всепропальський "політичний процес" повністю деморалізує внутрішній ринок, суспільство. А навіщо думати про щось, якщо все вже практично закінчилося? Майбутнє абсолютно зрозуміле. Війна-то вже там, десь, адже росіяни свої завдання вирішили і тому закінчили нас "геноцидити". Дійсно, вони ж армадно вторгалися до нас, добровільно множили свою репутацію на нуль, розмінювали свої сировинні монополії в європейських країнах на захоплення... невеликої частини країни, яку люто ненавидять. Їх повністю влаштує ціна щонайменше 300 тисяч вбитих непотрібних російських душ за Генічеськ. Тому далі вони не підуть, і, отже, можна... Можна що? Розірвати внутрішні світи і так виснаженого українського суспільства? Розумно (знову сарказм)...

І тому друге: наша внутрішня політична істерика ідеально відмобілізувала... саму Росію. Принаймні у верхах, в управлінських і силових "елітах". Ще вчора вони ледве дихали, ховалися у своїх крадених гніздах, а вже сьогодні розправили плечі, повернули на свої вічно вгодовані щоки рожевий колір упевнених у собі "блакитних злодюжок" і почали... активно нахабніти... "Дотиснемо! — вважають вони. — Тому що в Україні... пішла традиційна внутрішня рубка". Саме так. Російські еліти позбулися вчорашнього страху, почали нахабніше поводитися в інтернаціоналці, і тепер прямо так заявляють: "Та навіщо ви в них, в Україну, вкладаєтеся? Адже ми все одно все з'їмо або зруйнуємо там". Ясно ж?

І звідси третє неусвідомлене завдання нашого блискучого нинішнього "політпроцесу": загнати партнерів у реальний шок. Що в них в Україні відбувається? Чого вони хочуть насправді? Дійсно, навіщо їм допомагати, якщо вони один одного починають "покусувати"? І чому саме зараз? І куди далі? Хороші запитання. Багато "хороших запитань"...

Стоп. Не сумніваюся, що зараз буде стандартне: а хіба не можна обговорювати проблеми, що накопичилися? Хіба знову "не на часі" (ох уже ці меми)? Завжди "на часі". Тільки з одним неприємним застереженням. Якщо саморуйнуватися, до смерті посваритися всередині, вбити свою налаштованість на результат, деморалізувати всіх максимально, встати добровільно на коліна, то який результат у підсумку потрібно отримати? Крутіше воювати? Мати різко збільшене бажання партнерів нам допомогти? Піти на домовленості з Росією? Точно. Ось же ж). Щоб вони такі: "Ах, у вас там внутрішній розкольницький рух розпочався, ну тоді так, звісно, ми готові зупинитися, почекати трохи, не вбивати і не "дронити" вас щоночі, нам справді достатньо того ж Генічеська"...

Ідеальний сценарій. А тому ті, хто все-таки хоче, може просто продовжити працювати. Як учора, як позавчора, як усі ці чортові 650 "військових" днів. Тому що Росія продовжить вбивати. Красти. Руйнувати. І найбільше їй подобається вставляти свій іржавий "русскомирский" ніж у спину/горло тим, хто слабкий і готовий підвестися на коліна...

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор

Джерело

Важливо

Ризик для Зеленського. Чим може обернутися заклик Безуглої до відставки Залужного