Хто краще - Залужний чи Сирський: як обговорення головкомів перетворюється на спецоперацію Росії

Якби вибори керівництва армії проходили в 2014-му через ФБ — то вибрали б не Муженка чи Залужного. Вибрали б Семенченка.

Це все що я хочу сказати про "експертизу" по Сирському, яка у мене постійно зʼявляється в стрічці в вперемішку з російськими іпсохами на цю ж тему. Ще раз повторю те, за що мені вже кілька разів прилетіло — я радий, що бруду мало і що аргументи на користь звільнення Залужного звучали тільки частково і здебільшого від відвертого маргінезу. Всі, хто б хотів публічного обговорення звільнення, фактично хотіли б публічного поливу Залужного брудом і всенародного обговорення цього бруду на користь росіянам. Радий, що це не відбулось і, схоже, не відбудеться. Я радий, що звільнення пройшло згідно процедур та законів і під нейтральним гаслом про "зміну підходів", хоча ми всі розуміємо, що справжня аргументація там значно менш толерантна, але добре, що вона залишиться за закритими дверима і ми не будемо дискредитувати Генерала, Президента і свою державу.

Важливо

Майдану не буде, але... Які ризики створює звільнення Залужного

Я знаю Залужного і Сирського вже багато років. Валерія Федоровича трохи довше — десь 8-9 років. Його памʼятаю ще полковником. Олександра Станіславовича — років 5-6. Обох бачив у роботі і в дуже різних ситуаціях. Обох дуже поважаю. У обох є сильніші і слабші сторони. Мені прикро бачити бруд на обох, розуміючи те, в наскільки непростій ситуації ми зараз знаходимось і наскільки це недоречно.

Якщо взяти суто формальні ознаки, до яких зараз прийнято чіплятись, то гарну підбірку зробила Ольга Мусафирова:

• генерал-лейтенант Сергій Наєв, Герой України, з початку широкомасштабного вторгнення — командувач Сил оборони України (53 роки) — в 1991-му закінчив Московське вище загальновійськове командне училище, потім, до 1993 року включно, проходив службу на посаді командира в одному зі з'єднань Західної групи військ (ФРН), після чого прибув до України;
• Михайло Забродський, генерал-лейтенант ЗСУ, Герой України (51 рік)— з 1989 по 1994 рік здобував освіту в Санкт-Петербурзі, у Військово-космічній академії ім. Можайського, потім п'ять років поспіль служив за контрактом у РФ, далі повернувся до України;
• Руслан Хомчак, генерал-полковник ЗСУ (56 років.) У 1988 році закінчив Московське загальновійськове училище, з 1988 по 1992 рік проходив службу у складі Групи радянських військ у Німеччині та у Білоруському військовому окрузі;
• Віктор Муженко, генерал армії України, у 2014-2019 — начальник Генштабу ЗСУ- Головнокомандувач Збройних Сил України. У 1983-му закінчив Ленінградське вище загальновійськове командне училище. З 1983 по 1992 проходив військову службу в Закавказському військовому окрузі та групі радянських військ у Німеччині, дослужився до комбата.

Я розумію, що цей пост викличе хвилю лайна в мій бік, але мені не звикати. Колись я сказав, що всі ще прозріють від Надії Савченко і не треба робити з неї кумира. Тоді в мене прилетіли просто тонни бруду. Коли моя правота стала очевидною, стали приходити вибачення, але уже в значно меншій кількості.

Зараз я зроблю те саме і скажу те, що комусь не сподобається: зміна головкома — це не зрада і не катастрофа. Цілком можливо, що навпаки, як би це для вас не прозвучало.

Більше того, вона вже відбулась і її ніяк не відкрутити. А "поливаючи" новопризначених, ви очорняєте уже не тільки цих людей, а і ЗСУ. А ще ви якось знецінюєте дві найбільш блискучі операції цієї війни — Київську та Харківську, бо їх спланували і керували ними саме ці люди. Але багато з коментаторів не дочитають до цього місця

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело.

Важливо

Скільки потрібно мобілізованих: про що посперечалися президент та Залужний