Хитрий трюк української ППО. Чому в лютому вдалося збити так багато літаків РФ

Минулого місяця українські ВПС здійснили безпрецедентну серію уражень повітряних цілей. За 12 днів, починаючи з 17 лютого, ВПС, які експлуатують українські військові літаки, а також наземну систему ППО, заявили, що збили приголомшливу кількість російських військових літаків — 13.

Точно підтвердити всі влучання не є можливим, і, можливо, реальна кількість дещо нижча — але, можливо, і вища.

У будь-якому разі, ніхто не сперечається, що минулого місяця українці збили багато російських літаків. У середньому відтоді, як два роки тому Росія розширила свою війну з Україною, російські ВПС і військово-морська авіація втрачали по чотири літаки на місяць через дії України. За 24-й місяць війни вони, можливо, втратили щонайменше втричі більше.

Питання в тому, як? Що змінилося, щоб російські літаки стали більш уразливими, а українська ППО — більш смертоносною? І чи є урок для всього світу в цій лютневій повітряній бійні?

Очевидно, що російські ВПС, які задіяли кілька сотень із приблизно 1000 своїх винищувачів, а також кілька літаків підтримки для вильотів над Україною, активізували свої операції в лютому. Російська армія наважилася, нарешті, витіснити український гарнізон з Авдіївки, який відчуває нестачу боєприпасів, а ВПС побачили можливість прискорити це.

ВПС організували свої 100 винищувачів-бомбардувальників Су-34 і таку саму кількість багатоцільових винищувачів Су-35 у ланки по три, оснастили Су-34 планерувальними бомбами із супутниковим наведенням, оснастили Су-35 протирадіолокаційними ракетами та спрямували для завдавання ударів по українських позиціях в Авдіївці та її околицях.

Загальна частота бойових вильотів росіян у розпал Авдіївського бою в середині лютого перевищувала сотню бойових вильотів на день, що, ймовірно, відповідало кількості бойових вильотів у найбурхливіші перші дні вторгнення. Кожен із літаків ставав потенційною мішенню для наземних ракетних батарей українців.

За інших рівних умов, більше повітряних цілей означає більше влучень від ППО противника. Але збільшення російських польотів, можливо, не єдиний фактор лютневої серії "вбивств".

Важливо

Росія – вже без 50 Су-34. Скільки ще потрібно збити літаків, щоб позбавитися КАБів

По-перше, українці, судячи з усього, взяли деякі компоненти своїх трьох ракетних батарей Patriot американського виробництва — своїх найкращих батарей ППО — і організували їх у мобільні підрозділи. Швидко переміщаючись одразу за лінією фронту, пара зчетверених пускових установок Patriot, під'єднаних до радарів дальньої дії через радіоканал передавання даних, можуть влаштувати засідку на російські літаки на відстані до 90 миль, а потім відійти, перш ніж росіяни зможуть відкрити вогонь у відповідь. Саме ця тактика, судячи з усього, дозволила українцям збити кілька російських літаків наприкінці минулого року, що стало репетицією більш кривавої лютневої кампанії.

Але один із ключових епізодів — знищення рідкісного російського радіолокаційного літака А-50 над Азовським морем 23 лютого — відбулося за 120 миль від лінії фронту — занадто далеко для однотонного "патріота". Єдина ракетна система такої дальності, до якої Україна має доступ — це стара колишня радянська система С-200, яка запускає величезну восьмитонну ракету.

Українські ВПС зняли свої С-200 з озброєння ще 2013 року, але минулого року активували деякі з них як ударні ракети класу "земля-земля". Цілком можливо — і навіть імовірно — що ВПС знову використовують С-200 в їхній первісній ролі класу "земля-повітря".

Але які радари наводять С-200? Оригінальні радянські радари випромінюють стільки енергії, що зазвичай видають наближення запуску ракети і дають пілотам-мішеням час для ухилення. Однак є натяк на те, що українці знайшли більш тонкий спосіб управління своїми найпотужнішими ракетами.

Ще в лютому 2023 року, за 10 місяців до того, як дружні до Росії республіканці в Конгресі США припинили американську допомогу Україні, адміністрація президента. Джо Байдена оголосила про пакет військової допомоги на суму 2,2 мільярда доларів, який містив у собі один інтригуючий пункт: "Обладнання для інтеграції західних пускових установок, ракет і радарів ППО з українськими системами ППО".

Багато аналітиків сприймають це як відсилання до IBCS (Інтегрованої системи бойового управління) армії США, створеної компанією Northrop Grumman. IBCS — це не радар. Це не ракета. Ні, це набір процесорів, радіоканалів і алгоритмів, який дозволяє практично будь-якому радару ППО і практично будь-якій ракеті ППО працювати разом. "IBCS забезпечує ефективну і доступну інтеграцію наявних і майбутніх систем", — пояснює Northrop Grumman.

Розробка IBCS ще не повністю завершена, але близька до завершення. Американці поки що не розгорнули будь-які великі компоненти IBCS, а ось поляки вже зробили це. А поляки, варто зазначити, є одними з найбільших постачальників обладнання ППО для українців зараз, коли республіканці блокують допомогу США.

Навіть отримавши тільки окремі частини IBCS, українські ВПС могли б з'єднати сотні радарів дальньої дії, включно зі старими радянськими моделями та новітніми західними зразками, і використовувати це комплексне сенсорне покриття для управління всіма своїми радарами середньої та дальньої дії, а також будь-якими ракетами — знову ж таки, включно з радянськими та західними моделями.

Потенційно всевидющі, добре озброєні та гнучкі українські ППО, можливо, були готові скористатися можливістю, яку представили їм російські льотчики, коли вони піднялися в повітря над Авдіївкою.

Якщо Україна справді отримала частину IBCS, її нещодавня серія повітряних уражень має стати яскравим підтвердженням. Система працює дуже добре, і Сполученим Штатам та їхнім союзникам слід завестися нею якомога швидше.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Дрони перемогли вертольоти. Чому в сучасній війні гвинтокрилі машини виявилися безпорадними