Нація старішає. Чому заради вищої пенсії українці змушені довше працювати
ЗМІ тиражують мої слова про те, що українцям потрібно (1) довше працювати, (2) накопичувати собі на пенсію, бо (3) солідарні пенсії у майбутньому будуть невисокими. Чи це так? Хочу додати контексту до цієї дискусії.
Отже, кілька важливих факторів, на які потрібно зважати:
1. Населення України скорочується. Дітей народжується все менше, не відбувається заміщення поколінь. Після повномасштабного вторгнення коефіцієнт народжуваності впав із 1,2 дитини на одну жінку до 0,9 при нормі відновлення населення 2,2.
Як наслідок, українська нація старіє. Зараз 18% населення у віці 65+ років, а співвідношення працівників і пенсіонерів складає 1 до 1. Станом на 1 січня в Україні було 10,8 млн працівників, за яких сплачувались внески до солідарної пенсійної системи, і 10,5 млн пенсіонерів, які отримували виплати з цієї системи. Тобто вже зараз один працівник утримує одного пенсіонера.
Для порівняння: в Австрії є 3,9 млн працівників і 2,5 млн пенсіонерів, тобто співвідношення складає 1,6:1. В Німеччині — 39 млн працівників і 21 млн пенсіонерів, співвідношення — 1,8:1. В Іспанії — 19,5 млн зайнятих на 8,8 млн пенсіонерів, співвідношення — 2,2:1.
Низьке співвідношення працівників і пенсіонерів — головне обмеження для зростання пенсій в нашій країні. За 2023 рік на пенсійне страхування сплачено 428,5 млрд грн єдиного внеску при кількості платників страхового внеску 10,8 млн осіб. Отже в середньому в місяць кожна людина, яка працює, в середньому сплатила 3 307 грн, які можна було спрямувати на виплату пенсій.
Підстав очікувати покращень у демографії поки немає. Ми в Мінсоцполітики розробили проєкт Стратегії демографічного розвитку, ціль якої — стабілізувати ситуацію, і змінити ключові демографічні тренди з негативних на позитивні. Без цього і без суттєвих змін у рівні зайнятості населення, нам не досягти суттєвого збільшення у співвідношенні працюючих і пенсіонерів, — а саме це є критичним для солідарної пенсійної системи.
2. Якщо я хочу отримувати вищу пенсію, то в моїх інтересах — довше залишатись активним учасником ринку праці.
- По-перше, чим довше я працюю і чим вищі внески до пенсійної системи я сплачую, тим більшим є обсяг фінансового ресурсу, доступного до виплати пенсій вже зараз.
- По-друге, чим я довше плачу страхові внески, тим більше це, через формулу обрахунку пенсії, збільшує її розмір. Саме так має працювати страховий принцип пенсійного забезпечення. Так, сьогодні цей страховий принцип працює далеко не ідеально. Тому ми вже розробили проєкт реформи солідарного пенсійного забезпечення, мета якої — забезпечити цей страховий принцип, пряму залежність обсягу сплати внесків і розміру вашої пенсії у майбутньому.
3. Це також в інтересах роботодавців і держави в цілому. За оцінками Мінекономіки, дефіцит на ринку праці в середньостроковій перспективі складатиме 4,5 млн осіб. Оцінки Міжнародної організації праці ще більш песимістичні: МОП прогнозує, що нам необхідно буде залучити додатково 8,6 млн працівників протягом наступних десяти років.
Кожна людина, яка виходить на пенсію, випадаючи з ринку праці — це мінус на ринку праці, у сплаті податків, а відтак — і в тому, який обсяг фінансового ресурсу у нас є для виплати пенсій і соц допомог.
А нам, як країні, потрібно буде відновлювати економіку. Відбудовувати зруйноване. Турбуватись про тих, хто сьогодні отримує поранення чи інвалідність.
Саме тому ми маємо стати країною активного довголіття. Маємо забезпечити інклюзію на ринку праці, адаптувати робочі місця для роботи з людьми старшого віку (так само, як і з людьми з інвалідністю, ветеранами, внутрішньо переміщеними особами). І зробити так, аби ті, хто мають сили і бажання працювати і мати економічну незалежність — мали таку можливість.
4. Якщо ми хочемо мати високу пенсію, яка буде співставна з нашим середнім заробітком протягом життя, — ми маємо робити власні накопичення на пенсію. Це практика багатьох розвинених країн, про що свідчить статистика ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку).
У країнах ОЕСР державні (разом і солідарні, і накопичувальні) пенсії забезпечують коефіцієнт заміщення пенсією зарплати в середньому 42,2 (для людини, яка отримує заробітну плату на рівні середньої). Але завдяки іншим елементам пенсійного страхування загальний коефіцієнт заміщення складає в середньому 57,6.
При цьому солідарні пенсії дають найвищий рівень заміщення пенсій для осіб, які отримували невисокі зарплати. А всі, хто отримували високі, — збільшують свій розмір пенсій через саме накопичення. (Посилання на статистику ОЕСР).
В Україні вже діє добровільне накопичувальне пенсійне страхування (т. зв. "третій рівень" пенсійного забезпечення). На сьогодні є близько 900 тис учасників добровільних накопичувальних схем, з яких 93,3 тис. осіб вже отримали або отримують пенсійні виплати.
Але вочевидь рівень залученості громадян до добровільних пенсійних накопичень не є достатнім. Тому нам потрібно впроваджувати накопичувальну пенсійну систему як елемент обовʼязкового пенсійного страхування.
Необхідно ухвалити законодавство, яке дасть старт для підготовки інфраструктури для впровадження накопичень. Так, щоб — коли економіка буде готова до обовʼязкової накопичувальної системи, — Уряд і профільні регулятори встигли зробити всю необхідну "домашню роботу".
Сподіваюсь, мені вдалось додати більше контексту до новин у медіа. Складна демографічна і економічна ситуація безпосередньо впливає на пенсійну систему.
Спільно з Пенсійним фондом, Світовим банком, Міжнародною організацією праці (МОП), ОЕСР, Центром економічних стратегій, профільним комітетом ВРУ та багатьма іншими ми активно працюємо над тим, аби знайти рішення для найскладніших викликів і проблем, зробити пенсійну систему справедливою, прозорою та зрозумілою для всіх громадян.
Але для того, щоб долати демографічні і економічні виклики, які суттєво посилює війна, недостатньо лише зусиль держави. Потрібна підтримка і злагодженість дій всього суспільства, адже це в інтересах кожного з нас.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.