Чи потрібен пантеон великих українців: хто має право висловлюватися щодо цього питання
Думка іноземних народів та урядів щодо створення пантеону видатних українців для журналіста Віктора Трегубова важить не більше, ніж думка його кота. Адже такі питання мають вирішувати лише самі українці, і саме так працює те, що називається "національний суверенітет".
Я дуже поважаю Богдана нашого Зиновія Хмельницького. Але не без обмовок. Бо ж гей Богдане, Богдане, славний наш гетьмане… (с)
Мені симпатичний Симон наш Васильович Петлюра. За всього оберемку його слабкостей та помилок.
Я не фанат Степана Андрійовича нашого Бандери. Ні, не те щоб він мені прям неприємний. Просто я, по-перше, вважаю Другі визвольні дуже переоціненими, враховуючи, що вони на порядок менші Перших та на два порядки менше Третіх. А по-друге, навіть в Других мені значно ближчий Бульба-Боровець з його Полісською січчю, ніж ОУН (б) з її схильністю до міжсобойних розбірок.
АЛЕ
Пантеон великих українців — предмет внутрішньої дискусії в Україні. І виключно її. Якої загальної думки ми дійдемо, так і буде.
Думка іноземних націй та урядів тут значить менше за думку мого кота. Незалежно від того, чи це дружня Варшава, чи недружній Тель-Авів, чи ворожа Москва.
І думка українця, що зі мною не згоден, важлива. А думка іноземця, який повністю мені суголосний, все одно не враховується.
Так само ми можемо ненавидіти чи зневажати інших персонажів, але над їхньою оцінкою в інших країнах ми не владні.
Це називається "національний суверенітет". І тільки так воно і працює.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо