Один шанс на 300 років: як Україні закінчити війну й назавжди відiрватися від Росії

Нам потрібно поговорити відверто, і я сподіваюся, що українське суспільство вже дозріло до цієї розмови.

Ми опинилися на історичній розвилці.

Перший шлях — продовжувати воювати з Росією ще невизначену кількість років, поступово виснажуючи нашу економіку, демографію і саму українську націю.

Другий — завершити цю війну так, щоб назавжди відрізати Україну від Росії та російського імперського простору.

Бо маємо нарешті зрозуміти просту річ: Росія добровільно нас не відпустить. Незалежна, сильна, успішна Україна для російської імперської моделі є загрозою самому її існуванню.

Гадаю, більшість із вас обере другий шлях. І тоді ми повинні поставити собі головне питання:

Чи здатні ми зробити це самі?

Чи здатна зробити це Європа?

Відповідь кожен має дати собі сам.

Ми обрали шлях європейської інтеграції. Я підтримував цей вибір, тому що для мене і моїх дітей Європа завжди була цивілізаційно значно ближчою, ніж Росія.

Але часи змінилися.

Сьогодні ми стоїмо вже не перед питанням, який союз нам більше подобається. Ми стоїмо на краю прірви, де під питанням опинилося саме існування української нації.

Я бачив, як під час COVID-19 європейські держави закривали кордони одна від одної, залишивши Італію наодинці з катастрофою. Бачив міграційні кризи, суперечки між сусідами, боротьбу національних урядів за власні інтереси. І зробив для себе важливий висновок: Європа сама ще шукає відповідь на питання, якою вона хоче бути і наскільки вона здатна залишатися єдиною у справжній кризі.

А у війні з Росією Україна потрібна Європі не менше, а можливо, навіть більше, ніж Європа Україні.

Ми обрали європейський шлях і вже заплатили за нього надзвичайно високу ціну.

Тисячами життів.

Зруйнованими містами.

Мільйонами людей, які залишили свої домівки.

Зруйнованою економікою.

І після всього цього ми бачимо, як усередині самої Європи з'являються уряди, які блокують наш рух, створюють Україні політичні перешкоди або відверто грають на боці Росії.

За ціну, яку Україна вже заплатила і продовжує платити, ми мали б давно бути всередині Європейського Союзу, а не десятиліттями доводити своє право називатися європейцями.

Про НАТО я вже мовчу, тут Валерій Залужний сказав краще за багатьох.

Але тепер ми підходимо до головного: чи здатна сьогодні Європа завершити цю війну?

Моя відповідь — ні.

Важливо

Україні відкрили двері до Європи: що потрібно зробити, щоб потрапити до ЄС

На моє переконання, у світі є лише одна країна, яка має достатню військову, економічну, технологічну та політичну силу, щоб принципово змінити ситуацію. Сполучені Штати Америки.

І тоді виникає логічне питання: якщо США можуть — чому вони досі цього не зробили?

Причин кілька. І вони набагато глибші, ніж здається. Ми повинні зрозуміти, що сьогодні в Америці відбувається не просто зміна адміністрації чи політичного курсу. Відбувається боротьба за бачення самого західного світу.

Значна частина консервативного руху навколо Дональда Трампа значно сильніше, ніж сучасна європейська політика, спирається на християнські цінності, національну ідентичність, традиційну модель держави та право нації захищати власну культуру. І саме тут проходить одна з найглибших світоглядних ліній розлому між новою американською консервативною політикою та частиною сучасної Європи.

Одна з головних претензій американських консерваторів до Європи — її міграційна політика. Лідери Америки попереджають європейських колег, що неконтрольована масова міграція людей з іншою культурою змінить не лише демографічний склад континенту, а й його культурну та релігійну ідентичність.

І ми, українці, не маємо права робити вигляд, що це питання нас не стосується. Особливо сьогодні, коли мільйони українців самі вимушено живуть у країнах Європи та можуть на власні очі бачити трансформації, які там відбуваються.

Тому, говорячи про майбутній вступ України до Європейського Союзу, ми повинні поставити собі ще одне складне питання: що саме ми хочемо отримати від Європи і що готові перейняти разом із членством?

Чи повинна Україна автоматично копіювати будь-яку європейську міграційну модель?

Чи маємо ми право самостійно визначати, кого, у якій кількості і на яких умовах прийматиме наша держава?

Чи хочемо ми через двадцять або тридцять років залишитися країною зі своєю українською мовою, культурою, історичною пам'яттю, християнською традицією та власною національною ідентичністю?

Я — хочу. Я хочу, щоб мої діти жили у сучасній, технологічній, демократичній Україні. Але водночас в Україні, яка залишилася Україною.

Це не питання ненависті до інших народів чи релігій. Це право кожної нації — зберігати себе.

Французи мають право залишатися французами.

Італійці — італійцями.

Поляки — поляками.

Німці — німцями.

І українці мають абсолютне право залишатися українцями.

Саме тому я вважаю, що перед нами сьогодні відкривається значно більша можливість, ніж просто черговий етап переговорів про вступ до ЄС. Україна отримала історичний шанс запропонувати Сполученим Штатам абсолютно новий стратегічний союз.

Не відмовляючись від Європи.

Не протиставляючи себе Європі.

Але переставши сприймати Європейський Союз як єдину можливу кінцеву точку нашого розвитку.

Я говорю про прямий, безпрецедентний українсько-американський альянс. Альянс, у якому наші економіки, армії, технології, освіта, релігія та наука поступово з'єднаються в єдину систему.

Український бойовий досвід.

Американські технології та капітал.

Спільна оборонна промисловість.

Енергетика.

Штучний інтелект.

Космос.

Нова військова освіта.

Спільна військова доктрина.

Інвестиції у відбудову.

Спільні підприємства.

Нова архітектура безпеки.

Не союз прохача і донора, а союз двох країн, кожна з яких дає іншій те, чого їй бракує.

США отримують найзагартованішого війною союзника на європейському континенті. Україна отримує стратегічну опору найпотужнішої держави західного світу.

І саме такий союз, на моє переконання, здатний не просто допомогти нам закінчити цю війну. Він здатний назавжди вирвати Україну з російської геополітичної орбіти та позбавити її метастазів російського імперського впливу.

Ми отримали шанс, який випадає раз на 300 років, шанс стати не буферною територією між Сходом і Заходом, а повноцінною частиною нової архітектури західної цивілізації на сході Європи. І будьте впевнені: у той момент, коли Україна отримає реальну стратегічну альтернативу, ставлення Європи до нас також радикально зміниться.

Тому що тоді питання звучатиме вже не: "Коли Європа дозволить Україні увійти?" А: "Чи може Європа дозволити собі втратити Україну?"

У великій геополітиці поважають не тих, хто десятиліттями стоїть під дверима. Поважають тих, кого бояться втратити.

І саме такою країною має стати Україна.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Що є в України, але немає в Росії: 5 причин повоєнного успіху та оновлення