Чудовий народ і погані політики: чому демократія в Україні виглядає так дивно
Сьогодні, у День демократії, відомий український літератор Лесь Подерев’янський запитує себе та інших: чи розуміють у нас, що це таке? Чи розуміють, що треба відповідати за наслідки свого вибору? Що демократія — це не дитячий садок, де за тебе все зроблять якісь дорослі? Що якщо ти проголосував за незрозуміло що, то в результаті незрозуміло що й отримаєш?
Народ у нас, значить, прекрасний, мудрий і чудовий, а політики всі мудаки…
А звідки ці політики взялися? Їх же не з Марса привезли. Їх обрали ці самі прекрасні люди.
Якщо ти голосуєш за якусь х…йню, потім не треба дивуватися, що в тебе виходить х…йня.
Людина зробила певний вибір, через кілька років отримала результат і питає: хто ж це з нами зробив?
Більшість людей не хочуть брати відповідальність за свої дії, вони хочуть чарівника.
Щоб прийшов якийсь хороший дядько, все зробив, усіх поганих покарав, усім хорошим роздав гроші, підняв зарплати, знизив ціни, переміг корупцію, Росію, олігархів і ще бажано, щоб ніхто водночас нічим не жертвував. Це дитяча свідомість: прийде дорослий і все за мене вирішить.
Демократія — це право людей зробити х…йню і потім жити з її наслідками.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо