Бідний, кинутий і брудний. Як живе Донецьк під бойовиками і хто вселяє донеччанам ідеї про війну

перехожі в Донецьку — зима 2020 року, фото
Фото: Getty Images | Донецьк, грудень 2020. Люди проходять повз величезних скульптур роботів біля дилерського центру KAMAZ

На окупованих територіях Донбасу люди все частіше говорять "У вас в Україні" і все рідше можуть уявити, як житимуть, коли з вулиць зникнуть бойовики, які всі сім років готуються до наступу.

"Бідний, кинутий і брудний. Таким я побачив Донецьк в лютому 2021 року. Ідеш по вулиці — магазини закриті, вікна розбиті, висять потьмянілі від часу вивіски "Оренда". Роботи немає, нерухомість продати не можна, а якщо і вдасться — тільки за копійки, зарплат на життя не вистачає, та й виїхати звідти складно, — розповідає Фокусу переселенець Олександр, який нещодавно повернувся з рідного міста. — Більшість місцевих жителів живуть, як в мушлі, — мовляв, це ви там за щось воюєте, а мене не чіпайте. Психологічно у них троє дверей — додому, на роботу і в магазин. вечорами дивляться телевізор — нібито для відпочинку. Але від побаченого у більшості виникає ще більш глибока депресія: то "в Україні людям на життя не вистачає — не те що в "молодій республіці", то "США підштовхують Київ до наступу, але Росія захистить".

80% жителів Донецька хочуть, щоб все скоріше закінчилося. Кажуть: "Нехай вже поставлять хоч якийсь прапор, хоч Гондурасу". Але їм дають якісь фейкові паспорти, надсилають повістки, зобов'язують вмирати на війні і обіцяють, що колись "все буде Росія".

На Ростов

Дорога на підконтрольну територію України для Олександра виявилася довгою — через Росію. Якщо з окупованої Горлівки, звідки він родом, до вільного Слов'янська, де живе зараз, звичайно дорога займала не більше години — відстань між населеними пунктами — до 100 км, — то зараз доводиться витрачати майже добу, долаючи понад 1 тис км.

"Рідкісні поїздки до Горлівки — вимушений крок, там є родичі, майно", — пояснює чоловік, не вдаючись у подробиці. Він просить не називати прізвище заради безпеки його родини.

"Якщо півтора роки тому в ОРДЛО було чітке розуміння: підтримка РФ буде, то зараз такого немає. Людям сім років говорять: "Росія забере", але досі не забрала. Черви сумніву гризуть багатьох"

Всі контрольно-пропускні пункти на лінії розмежування були закриті через епідемію коронавірусу. Україна кілька разів готова була їх відкривати, але представники незаконних збройних формувань у Донецьку кожен раз відмовляли та й зараз практично не випускають громадян з ОРДЛО — тільки за спеціальними дозволами і тільки через один пункт пропуску — "Новотроїцьке".

"У однієї знайомої дочка, яка проживає в Харкові, мала народжувати, жінка звернулася в так званий міжвідомчий штаб в Донецьку за дозволом на виїзд — через Росію їхати все-таки дорого. Поки вирішували, випускати чи ні, онук уже народився. Жінка все одно хотіла виїхати, але їй відповіли: "Дочка вже народила, навіщо їхати?" — продовжує Олександр. Він каже, що в "місцевій пресі" Донецька пишуть, нібито бойовики обіцяють незабаром пропускати більше людей, але для цього доведеться отримувати спеціальний дозвіл і надавати про себе докладні дані, розмовляючи з представниками так званого міністерства держбезпеки, що становить небезпеку: "інтервюйованого" в будь-який момент можуть затримати. Коли ж людина в'їжджає через Росію (в Донецькій області незаконно діють два пропускні пункти — "Новоазовськ" і "Успенка"), для бойовиків треба лише придумати легенду — мовляв, їду до родичів в Ростов, а росіянам заявити: їду транзитом до Харкова.

"Випускати або не випускати, вирішують не бойовики, а російські куратори. Якби не вони, то місцеві, напевно, хотіли б відновити сполучення — страждають перевізники, бізнес, пенсіонери привозять менше грошей. Якщо у 2017-2018 роках кожна людина могла раз на три місяці виїхати в якийсь Вугледар або Слов'янськ — подихати, виспатися без обстрілів, то зараз такої можливості немає. Забороняючи виїзд і в'їзд в ОРДЛО, бойовики намагаються штучно сформувати громадську думку: Україна — це Австралія, дорого, далеко і незручно, багато нервів. Навіщо витрачати $100 на поїздку в Україну, якщо за 1 тис руб (400 грн) можна з'їздити в Ростов", — пояснює Олександр.

Операція "паспортизація"

"На площі Леніна в Донецьку — Головпоштамт. В його будинку — термінали, за допомогою яких можна зайняти місце в електронній черзі для отримання так званого паспорта "ДНР", а разом з ним — російського. Чекати доведеться кілька місяців. Коли документи готові, всіх централізовано везуть в Ростовську область за корочками, — розповідає Олена, мешканка Макіївки. — Там же можна отримати і закордонні паспорти РФ. Щоправда, всі ці документи з "обмеженими можливостями".

Якщо людина не зареєстрована для проживання на території РФ, то вона отримує паспорт без штампа про прописку і номера приналежності до певного регіону. І скористатися ним не можна для оформлення соціальних виплат, пенсії, отримання пільг. За закордонним паспортом не пускають навіть в Туреччину. Одна сім'я купила путівку і вилетіла з Росії на відпочинок — в країну її не пустили, посадили в літак і відправили назад. Документи дають власникам лише впевненість, що з Росії їх не виженуть".

Серед бойовиків воювати хочуть тільки найвідчайдушніші — і то для того, щоб заробити собі ім'я і поїхати в ПВК, де добре платять

Паспортизацію ОРДЛО Росія почала у 2019 році. Спочатку документи отримали високопоставлені "військові" і керівники терористичної організації "ДНР", зокрема Денис Пушилін. А з 24 квітня "вікно можливостей" відкрилося для інших — тоді президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощення отримання громадянства РФ для жителів регіонів Донбасу, контрольованих бойовиками. У документі зазначено, що спрощена процедура (а претендентам на отримання паспорта з двоголовим орлом не треба підтверджувати факт офіційного працевлаштування та здавати іспит, підтверджуючи знання російської мови) продиктована "гуманітарними цілями" і для "захисту прав і свобод людини і громадянина".

Українські правозахисники кажуть, що Росії важливо не те, щоб "новим громадянам" було комфортно, а те, щоб на одній території зібрати певну кількість людей з російськими паспортами. По-перше, щоб за необхідності налагодити відносини з "республіками" на офіційному рівні — не можна виключати кримський сценарій. По-друге, РФ хоче підтримувати ілюзію, що колись Донбас може стати частиною "русского мира", щоб контролювати регіон. А ще, на думку Сергія Гармаша, журналіста і представника ОРДЛО від України в Тристоронній контактній групі, Кремль має намір використовувати окупований Донбас як інструмент фальсифікації виборів до Державної Думи в Росії, запланованих на вересень, — нові громадяни РФ зможуть поліпшити показники "Єдиної Росії" Володимира Путіна.

Тому й не дивно, що ажіотаж з приводу отримання паспортів РФ штучний. Незважаючи на те що представники "республік" і російські чиновники згадують про 600 тис паспортів РФ, нібито виданих жителям ОРДЛО, насправді їх набагато менше. Наприклад, тому що претендувати на отримання російського документа можуть тільки володарі так званих паспортів "республік", а бойовики щомісяця можуть видавати не більше 5 тис таких документів.

паспортний контроль, Донбас
В об'їзд. Бойовики намагаються штучно сформувати громадську думку: Україна — це Австралія. Дорого, далеко і незручно

Проте в Донецьку намагаються показати картинку, ніби незабаром паспорти України діяти на тій території не будуть, а їх власники опиняться поза законом, як іноземці. Бойовики навіть підготували відповідний "законопроект". Без паспорта невизнаної республіки не можна буде придбати житло, займатися підприємницькою діяльністю і здійснювати будь-які угоди. Крім того, якщо у людини не буде паспорта "ДНР", то так звані правоохоронці зможуть заарештовувати людину на термін до 30 днів "до з'ясування особи".

"Психологічно люди з паспортом РФ відчувають себе ніби російськими, але не зовсім. Росіяни таких "своїх громадян" називають дармоїдами", — резюмує Олена.

Солдатський резерв

"Якщо хтось думає, що в Донецьку є армія вояків, готових піти в наступ, то дуже помиляється. З'явився прошарок тих, хто не воює і кому є що втрачати. Рожева мрія багатьох рядових, лейтенантів, майорів — заробити грошей, виїхати в Росію, купити там будинок або квартиру і жити спокійно. У Ростові теж діра, але без обстрілів, а за роботу вантажником платять більше, ніж вояку на передовій", — розповідає Фокусу блогер Іван. Він сім років веде кілька сторінок у соціальних мережах про ситуацію в Донецьку і Луганську, інформацію для яких передають десятки інформаторів з ОРДЛО.

"У Пушиліна шапка впаде — ми вже через десять хвилин знаємо", — сміється він. Іван переконаний: у так званих військових по ту сторону лінії розмежування проблема з мотивацією.

"Якщо півтора роки тому було чітке розуміння, що підтримка РФ буде, то зараз — ні. Вони кажуть: "Нам сім років говорять, що Росія нас забере, але досі не забрала". Черви сумніву гризуть багатьох. Воювати хочуть тільки найвідчайдушніші — і то для того, щоб заробити собі ім'я і поїхати в приватні військові компанії, де добре платять. В рядах бойовиків страшний недобір. Вони кажуть, що їхня армія — 25 тис осіб, а реально — 16-18 тис. Ще є резерв — тисяч вісім. Але невідомо, скільки з них готові померти", — продовжує він.

У Донецьку переконують: незабаром власники українських паспортів виявляться в ОРДЛО поза законом, як іноземці

За словами співрозмовника, в ОРДЛО нині штучно нагнітається ситуація — людей хочуть переконати, що Україна ось-ось нападе. На місцевих каналах весь час повідомляють про перегруповування українських сил, а за вікном бойовики риють нові окопи.

"Доводять населення до психозу. Порушується звичайний ритм життя людей. Ось уявіть собі: блокпост постійно був на одному місці, а тут його раптом пересунули, люди відразу думають: "Не просто так". Їздить військова техніка, машини швидкої з мигалками. І в голові виникають картинки 2014-2015 років, коли вийти в магазин за хлібом була ще та лотерея", — ділиться спостереженнями Іван. А після з'являються повідомлення про замінування шкіл — на початку березня в Донецьку було 36 випадків. На підприємства, зокрема шахти, приходять перевіряти, в якому стані бомбосховища. Навіть у виправних колоніях, які розташовані далеко від лінії розмежування, спускають нари в підвал. Паралельно розсилають молоді повістки — просять з'явитися нібито для "звіряння даних" до місцевого військкомату, але на місці кажуть: "Якщо треба буде, готуйся воювати".

"У Єнакієвому пішов слух, що з 23 травня буде заклик на "срочку". Але повістки приходять тим, у кого була військова кафедра, тобто офіцерам, або тим, хто вже воювали. Це не масовий призов, про який всі говорять, а точковий. Самі бойовики не хочуть брати дітей — їх треба годувати, одягати, вчити. Злякаються — хто ловитиме", — говорить Іван.

"Роблять панічні заяви в ЗМІ російські військові експерти. На їхню думку, наступ має розпочатися із застосування ударних безпілотників. Мабуть, минулорічний успіх армії Азербайджану та її технічна перевага справили на російських аналітиків сильне враження, — каже Роман Бурко, керівник проекту Inform Napalm. — Підспівують російським аналітикам і представники бандформувань на Донбасі, які "чують ознаки" і "бачать чутки" про неминуче настання. Звичайно, можна було б посміятися, але все виглядає як інформаційна операція прикриття, щоб виправдати активізацію переміщень російських сил і засобів". Але куди і що привозять проросійські бойовики, українська сторона добре знає.

Не можна не помітити і приїзд на Донбас російських військових журналістів-пропагандистів. Поки їх небагато, але серед них є Дар'я Асламова, спецкор "Комсомольської правди" і володарка медалі "За повернення Криму". Вона відома своїми зв'язками з Головним управлінням розвідки РФ, свого часу брала інтерв'ю у Саддама Хусейна, працювала в Іспанії під час протестів сепаратистів, була в Нагірному Карабасі. А сьогодні вона записала інтерв'ю з бойовиком Пушиліним.

Іван зауважує: коли приїжджають такі особистості, слід чекати провокацій: "Вони шукають причину для війни. І це не захист російськомовних — ідея не спрацює. Їм потрібні "ікони війни" — може статися вбивство або з'явиться інформація про таке вбивство, яке стане виправданням для деяких дій. Вважаю, через тиждень щось придумають".

Яка мета у бойовиків — сказати складно. Публічно вони вже кілька місяців заявляють, що хочуть захопити всю територію Донецької та Луганської областей, що звучить взагалі нереально. Непублічно йдеться про окремі ділянки сірої зони і бажання ввести на Донбас російських миротворців. Але чого хочуть бойовики — не так суттєво, важливо, як зреагує Україна.

"Головне, щоб нашим не сказали: "Дотримуємося мінських угод, нехай по вас стріляють". Зараз Збройні сили України працюють тільки на чверть сили. Недавній випадок у Горлівці був для бойовиків несподіваним — загинули близько двадцяти представників незаконних збройних формувань. Донецьк хотів жорстко відповісти і з великого калібру — Росія не дозволила. З того боку роблять все, щоб Україна виправдовувалася, мовляв, порушує. Але виправдовуватися — це грати в гру ворога, тому краща відповідь — "Наступатимемо, коли вважатимемо за потрібне", — говорить блогер.