Заочний процес. Зміни в КПК, які підписав Зеленський, обіцяють нові гучні справи

Володимир Зеленський підписав зміни до Кримінального процесуального кодексу про спеціальне досудове розслідування. Вони передбачають заочне провадження, якщо місце знаходження підозрюваного невідоме або він ухиляється від явки за викликом слідчого, прокурора, судді.

Цей документ розблокував тисячі кримінальних проваджень щодо чиновників часів експрезидента Віктора Януковича, які виїхали в Росію, представників незаконних збройних формувань, які переховуються на окупованих територіях Донбасу, кримських колаборантів і дезертирів. А ще справи Майдану — саме необхідністю покарати винних у розстрілах Небесної сотні активісти пояснюють свій тиск на парламентаріїв у частині прийняття цього документа.

Важливий механізм

Після початку збройної агресії РФ тисячі військовослужбовців, суддів, держчиновників почали співпрацювати з окупаційною владою, хтось узяв в руки зброю і скоїв воєнні злочини. Більшість таких людей виявилися недоступними для українських правоохоронних органів — затримати їх неможливо. Тому у 2014 році в законодавство України внесли главу, яка регламентує спеціальне досудове розслідування (заочне або in absentia). Для його проведення необхідно було оголосити фігурантів у міжнародний або міждержавний розшук. І така умова виявилося проблемою — Інтерпол відмовлявся розшукувати військових злочинців або тих, хто вчинив державну зраду, вважаючи подібні справи політичними. Саме тому свого часу з розшуку зняли всіх чиновників часів Януковича і самого втікача. Засудити останнього на 13 років за держзраду вийшло лише після прийняття спецзакону, що дозволяє вести розслідування стосовно осіб, які переховуються від слідства, але не оголошених у міжнародний розшук.

Тодішній міністр юстиції Павло Петренко говорив, що документ дозволить "засудити Януковича протягом декількох місяців". В результаті справа експрезидента стала єдиною гучною. Всього ж за сім років винесено трохи більше сотні заочних вироків проти бойовиків ОРДЛО, кримських суддів і російських чиновників, причетних до окупації Криму. У листопаді 2018 року термін дії спеціального закону закінчився, і прокуратура вже не могла передавати заочні справи в суд, там розглядалися лише ті провадження, які передали раніше.

Ольга Решетилова, координатор правозахисної організації Медійна ініціатива за права людини, готує моніторинги процесів, пов'язаних з війною. Вона каже, що у справах in absentia судді часто ухиляються від їх розгляду: або оголошують обвинуваченого в розшук і припиняють справу, або переносять засідання через неявку фігурантів до суду. Вироки виносять одиниці. Серед них суддя Святошинського районного суду Києва Сергій Дячук, який за держзраду засудив ексдепутата кримського парламенту Світлану Савченко. Нещодавно вже Верховний Суд підтвердив заочний вирок.

"Важливо, щоб українське правосуддя давало оцінку злочину проти основ національної безпеки. При цьому ми розуміємо, що такі вироки мають символічне значення, фігуранти навряд незабаром будуть відбувати покарання, але знатимуть, що таке можливо", — зазначає Решетилова і не сумнівається, що закон про заочне правосуддя необхідний.

Вибіркове правосуддя

Інша справа, наскільки досконалий з правової точки зору підписаний президентом закон. Багато правозахисників сумніваються в його ефективності.

"Закон не стільки розширює можливості української правоохоронної та судової систем, скільки змінено відповідно якісь події і обставини, зокрема події Майдану та збройного конфлікту", — продовжує Решетилова.

Про вибірковий підхід говорить і адвокат Віталій Титич: "Неприпустимо в кримінальному законодавстві говорити про спеціальності закону. Ніякий закон не може розглядати злочини у певний період і вчинені певним колом людей, оскільки такий підхід вказує на політичне переслідування і відкриває підсудним дорогу в Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Декларуючи, що треба прийняти закон для покарання винних, наприклад, у справах Майдану, ми множимо всі зусилля слідства і судів на нуль".

Маркером стане справа Януковича — його адвокати часто цитують ексгенпрокурора Юрія Луценка, який говорив, що закон про спеціальне досудове розслідування допоможе засудити колишнього президента, тому вже подали заяву до ЄСПЛ. Експерти також зазначають, що новий закон про заочне правосуддя з'явився синхронно з пред'явленням підозри у зраді народному депутату Віктору Медведчуку і його однопартійцю по ОПЗЖ Тарасу Козаку. Останній нині перебуває за межами України.

При цьому Титич визнає: для забезпечення процедури заочного розслідування і розгляду справи в суді внесення змін до законодавства було важливим кроком.

"Суди спекулювали: якщо Інтерпол відмовляв Україні в постановці так званої червоної картки у себе на сайті, то вони вважали, що такі дії цієї організації свідчать про відсутність міжнародного розшуку, — каже адвокат. — Але це не так. Рішення Інтерполу не може перешкоджати розслідуванню Україною злочинів і притягати винних до відповідальності. Такі дії можна розцінити як втручання в суверенітет України, а суддівську практику — як небажання здійснювати процедуру щодо тих, хто ховається від правосуддя за межами нашої країни".

У нинішній редакції закону внесення підозрюваного у міжнародний розшук — умова необов'язкова, як і взагалі необхідність його розшукувати. Це значно спрощує роботу слідчим.

Під загрозою скасування

У європейських країнах, наприклад Німеччині або Австрії, заочне правосуддя використовується тільки для незначних, а не тяжких злочинів — часто фінансових, а в США така процедура взагалі заборонена, тому що під час неї можна легко порушити право на справедливий суд. Про надзвичайність застосування такого виду правосуддя говорить і Денис Монастирський, голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності: "Спеціальне досудове розслідування — винятковий засіб у всіх країнах світу. Європейський суд з прав людини та інші міжнародні інститути дуже обережно ставляться до цього".

Як саме, знає Надія Волкова, юрист-міжнародник, директор Ukrainian Legal Advisory Group. Вона застерігає: новий закон про заочне розслідування дає мінімум три приводи звертатися в ЄСПЛ. Перший — відсутність підозрюваного у розшуку. ЄСПЛ може сказати, що одного твердження слідчих про місце знаходження фігуранта провадження недостатньо, Україна зобов'язана докласти максимум зусиль для пошуку, зокрема застосувати механізм міжнародних договорів про правову допомогу. Другий — неналежне повідомлення підозрюваного. Раніше інформацію про необхідність з'явитися до слідчого друкувало видання "Урядовий кур'єр", нині повідомлення будуть розміщувати на офіційних порталах органів досудового розслідування. З моменту публікації повістки вважається, що громадянин з нею ознайомлений.

"Україні треба показати, що з боку правоохоронних органів було зроблено все, щоб повідомити людині про підозру. Повідомлення на сайті недостатньо", — переконана юрист. Вона згадує заочний процес у Нідерландах у справі про збитий "Боїнг" рейсу МН17. Підозрюваним повідомили про нього за допомогою всіх можливих каналів комунікації — навіть через соцмережі і телефонні сервіси. Ще один привід для звернення до ЄСПЛ — неможливість переглянути справу. Припустимо, фігурант не знав про процес, приїхав в Україну, його затримали. Закон не гарантує йому початку процесу спочатку, тобто громадянин фактично не може відстояти свою позицію.

"Якщо людина знаходиться на території іншої держави і Україна попросить про екстрадицію, то їй можуть відмовити, знаючи, що перегляд справи неможливий. Ніяка цивілізована країна не захоче бути причетною до порушення права на справедливий суд", — продовжує Надія Волкова.

Тим часом у Генпрокуратурі вважають, що новий закон значно поліпшить статистику переданих справ до суду, на що Волкова зауважує: "Штампуватимуть заочку, тому що обмежень тепер немає". І хоча їх результативність залишається під питанням, чекати нових гучних справ залишилося недовго.