Закон про місцевий референдум. Пряма демократія чи інструмент для з'ясування стосунків?

Законодавство про місцевий референдум існувало в Україні з 1991-го, але три роки тому Конституційний Суд скасував закон, що описує процедуру його проведення. Цим скористався президент Володимир Зеленський, який в гонці за президентське крісло пообіцяв повернути українцям народовладдя.

Руслан Стефанчук, перший заступник голови Верховної Ради і ключовий адвокат ініціативи, в бесіді з Фокусом зазначає, що місцеві референдуми користувалися популярністю серед українців. Не в останню чергу через те, що, на відміну від всеукраїнського, їх було простіше організовувати. З 1991 по 2009 рік проведено 151 місцевий референдум, пізніше їх не організовували.

Закон про місцевий референдум: кому це треба

У разі ухвалення закону про місцевий референдум інтерес до прямої демократії в регіонах виросте. Тому законодавці хочуть передбачити, які питання можна порушувати на референдумі. Це твердження статуту територіальної громади або внесення в нього змін, програми розвитку громади, дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського рад і їх голів і так далі. Народовладдя не поширюватиметься на перегляд місцевих бюджетів, тарифів на комунальні послуги, а також питання, що суперечать Основному Закону або націлені проти суверенітету України.

Законопроект про місцевий референдум у змозі забезпечити стабільність функціонування органів місцевого самоврядування

Ініціювати місцевий референдум можуть не менше 10% виборців відповідної громади, місцева рада або обраний мер чи сільський голова. На плебісцит можна буде винести тільки одне питання. Виняток — референдум щодо відставки місцевої влади. В цьому випадку в бюлетені два питання: про позбавлення повноважень ради та голови.

Питання, яке планується розглянути на референдумі, вивчатиметься Центральною виборчою комісією. Вона повинна визначити, чи відповідає предмет голосування вимогам законодавства. У разі змін статуту громади до перевірки залучать Міністерство юстиції. Органи місцевого самоврядування не зможуть повторно виносити на референдум одне й те ж питання за час своєї каденції. Громадянам же організовувати місцевий референдум з одного й того ж питання хочуть дозволити не частіше ніж один раз на рік.

Фінансуватиметься місцевий референдум із місцевого бюджету.

"Якщо вартість проведення всеукраїнського референдуму можна приблизно порахувати, то встановити вартість проведення місцевого референдуму неможливо. Адже не можна порівнювати референдуми, наприклад, у невеликій сільській територіальній громаді й у Києві — цифри будуть істотно відрізнятися", — коментує Стефанчук.

Експерти, опитані Фокусом, вважають, що фінансування з коштів громади стримуватиме тих, хто схильний до політичних маніпуляцій на місцях, а органи самоврядування будуть відповідально підходити до організації опитування і порушувати дійсно важливі для громади питання. Руслан Стефанчук зізнається, що поки не знає, коли в громадян знову зʼявиться право вирішувати питання громади через референдум. Нагадаємо, що на розгляд закону про всеукраїнський референдум нардепи витратили майже півроку.

Критику про те, що місцеві референдуми можуть призвести до розвитку сепаратизму в регіонах, влада заперечує.

"Сприйняття цього інституту може бути неоднозначним унаслідок проведення так званих псевдореферендумів у Криму та на Донбасі [в 2014 році], які призвели до окупації частини території України. Однак у цьому контексті слід зазначити, що це "дійство" не було референдумом ні з юридичної точки зору, ні з точки зору дотримання відповідних процедурних моментів", — пояснює Стефанчук. Він також упевнений, що прописаних у законопроекті запобіжників буде достатньо, щоб не допустити повторення історій 2014 року.

Питань хочуть багато

У Громадській мережі "Опора" на законопроект дивляться позитивно, вважаючи, що ініціатива здатна забезпечити право громадян на народовладдя.

"Документ базується на певному балансі інтересів для створення механізму безпосереднього ухвалення рішення членами громад. Він у змозі забезпечити стабільність функціонування органів місцевого самоврядування", — говорить Олександр Клюжев, аналітик "Опори". За його словами, текст підготовленого законопроекту виписаний так, щоб не допустити дестабілізації на місцях у разі його ухвалення. Але є і зауваження. Клюжев не підтримує обмеження "один референдум — одне питання". Мовляв, із цим можуть бути маніпуляції, оскільки на організацію референдумів під потрібні місцевій владі питання гроші знайдуть, а на ті, що потрібні громадянам, ні. Це, зі свого боку, наштовхуватиме на думку про зловживання владою. Щоб такого не було, Клюжев пропонує дозволити виносити на один референдум відразу кілька питань. Не тільки для забезпечення неупередженості під час їхнього вибору, але й для економії грошей громади.

Олександр Черненко, будучи народним депутатом VIII скликання, також розробляв законопроект про місцевий референдум. За час його каденції розглянути це питання не встигли, тому він уважно стежить за нинішньою роботою в цьому напрямку, вважаючи, що в СН занадто політизують референдум.

"Я не підтримую, що предметом референдуму може бути відгук міського та сільського голови або місцевої ради. Так, це дуже популярно, але в українських реаліях може перетворитися на зʼясування стосунків тими, хто програв вибори", — вважає він. Також Черненко не розуміє, чому під час голосування за відставку ради автоматично крісла повинен позбутися і голова. Є у нього зауваження і до участі Центральної виборчої комісії в організації референдуму. Черненко вважає, що в разі, якщо Територіальна виборча комісія, яка веде діалог із ЦВК, працюватиме не в інтересах громади, вона може заблокувати будь-який референдум. Тому в СН потрібно ретельно опрацювати та захистити громади від подібних сценаріїв.