Лідери Ізраїлю: підпільники і терористи, генерали і спецназівці
З 13 червня Ізраїлем править колишній спецназівець — новий прем'єр-міністр Нафталі Бенет. Його попередник теж носив офіцерські знаки відмінності. Чи очолювала Ізраїль хоч раз просто цивільна людина без насиченого і довгого бойового минулого?
13 червня біля керма держави євреїв став новий премʼєр-міністр — Нафталі Бенет. Це тринадцятий премʼєр Ізраїлю за 73 роки існування держави. Бенет в минулому — офіцер і командир Саєрет Маткаль (один з найбільш елітних підрозділів Ізраїлю — спецназ, підлеглий генеральному штабу).
І цей факт зовсім не дивний. Попередник Бенета, Біньямін Нетаньягу, який останні 12 років поспіль правив Ізраїлем, теж був офіцером і командиром Саєрет Маткаль. А як щодо інших 11 правителів? Хто вони?
Фокус підготував короткі біографічні довідки про кожного з лідерів Ізраїлю з моменту утворення держави — з 1948 року.
Давид Бен-Гуріон
Давид Бен-Гуріон — лідер єврейського робітничого руху в Палестині і перший премʼєр-міністр Ізраїлю (у 1948-1953 і 1955-1963 роках), міністр оборони в перших десяти урядах Ізраїлю, міністр транспорту в третьому уряді. Бен-Гуріон — один з батьків-засновників Ізраїлю, саме він заклав фундамент основних норм та інститутів молодої єврейської держави на зорі свого становлення.
Природжений революціонер, Бен-Гуріон провів всю свою молодість в рядах Єврейського легіону, робочих профспілкових рухах, єврейському підпіллі у Палестині, він творець численних департаментів і служб. Це був фанатичний політик, який мріяв тільки про одне — державотворення євреїв.
Чим запамʼятався Творець держави і перший керівник. Цього достатньо.
Обрана цитата Мужність — це особливого роду знання: як боятися того, чого слід боятися, і як не боятися того, чого не слід боятися.
Моше Шарет
Моше Шарет — ізраїльський державний діяч, перший в історії Ізраїлю міністр закордонних справ і другий премʼєр-міністр Ізраїлю (у 1954-1955, між періодами правління Давида Бен-Гуріона).
Шарет хоч і був цілком собі мирним профспілковим і політичним діячем, але, як і Бен-Гуріон, був частиною великого підпільного руху євреїв у підмандатній Палестині. Підтримував атаки Пальмаха (ударні роти бойового крила євреїв у Палестині) на британські обʼєкти, за що в підсумку потрапив за ґрати. Як і Бен-Гуріон, він не цивільний діяч, а борець-революціонер, один з архітекторів молодої держави євреїв.
Чим запамʼятався Такий собі Дмитро Медведєв того часу. Медведєв допоміг створити враження змінюваності влади в РФ, а рік премʼєрства Шарета створив ілюзію демократії, при тому, що Бен-Гуріон правив країною протягом тринадцяти років.
Обрана цитата Якщо будемо поводити себе як скажені, то світ і розправиться з нами, як розправляються з шаленими.
Леві Ешкол
Леві Ешкол — ізраїльський державний діяч, третій премʼєр-міністр Ізраїлю (1963-1969).
Ешкол в сорокові був одним з лідерів "Хагани" — військового крила єврейського поселення в Палестині. Більш того, саме Ешкол стояв біля витоків кадрової політики молодох Армії оборони Ізраїлю. Очолював тодішні комітети з оборони і планування — це крім участі в робочому русі Ізраїлю. Ешкол, як і багато інших діячів тоді, був ватажком єврейських робітників.
Чим запамʼятався Очолив країну в її зоряний час — Шестиденної війни.
Обрана цитата Помістіть трьох сіоністів в кімнату, і вони сформують чотири політичні партії.
Голда Меїр
Голда Меїр — ізраїльська політична і державна діячка, четвертий премʼєр-міністр Ізраїлю, міністр внутрішніх справ Ізраїлю, міністр закордонних справ Ізраїлю, міністр праці і соціального забезпечення Ізраїлю.
Уродженка Києва, Голда Меїр провела свою юність в кибуцах — сільськогосподарських комунах Ізраїлю, заснованих на соціалістичному устрої. Потім вона, як і інші творці держави Ізраїль, працювала в єврейському підпіллі "Хагана", чинила спротив політиці Британії у Палестині. Голда — підпільниця, революціонерка і комунарка, назвати її мирним політиком досить складно.
Чим запамʼяталася Перша і поки єдина жінка біля керма держави євреїв.
Обрана цитата Я ніколи не пробачу арабам те, що вони змусили наших дітей вчитися їх вбивати.
Іцхак Рабин
Іцхак Рабин — ізраїльський політичний і військовий діяч (генерал-майор Армії оборони Ізраїлю). Пʼятий премʼєр-міністр Ізраїлю. Лауреат Нобелівської премії миру (1994).
Рабин відомий як миротворець, вбитий у 1995 році радикальним правим фанатиком на імʼя Ігаль Амір. Приводом став мирний процес, що спирався на так звані угоди в Осло. Підсумком мала стати поява держави Палестина поруч з державою Ізраїль. Це вбивство вразило тоді і ізраїльське суспільство, і весь цивілізований світ. Адже Рабин був не просто миротворець, це був один із найхоробріших воєначальників Ізраїлю і доблесний генерал. Саме під його командуванням ізраїльська армія здобула блискучу перемогу над збройними силами Єгипту, Сирії та Йорданії в Шестиденній війні.
Чим запамʼятався Був убитий фанатиком тоді, коли намагався добитися мирного врегулювання.
Обрана цитата Для війни досить однієї сторони, для миру потрібні дві.
Менахем Бегін
Менахем Бегін — державний діяч Ізраїлю, шостий премʼєр-міністр Ізраїлю з червня 1977 по 1983, лауреат Нобелівської премії миру (1978). У 1940-х роках керівник єврейської підпільної організації "Ірґун".
Цей прихильник ревізіоністського сіонізму (правого сіонізму) — особлива постать. Справжній бойовик-підпільник, терорист і лідер терористів. Не секрет, що його організація "Ірґун" наносила удари по цивільних обʼєктах як британців, так і арабів у Палестині. Отримана пізніше Нобелівська премія миру робить цього унікального людини ще цікавішим — до пересічних особистостей його віднести важко.
Чим запамʼятався Поклав кінець гегемонії правління лівих сіоністів і робочих партій. Перший правий сіоніст при владі.
Обрана цитата Якщо вороги кажуть про свій намір нас знищити — вірте їм! Вони дійсно планують знищення, і їх потрібно зупинити!
Іцхак Шамір
Іцхак Шамір — ізраїльський політик, сьомий премʼєр-міністр Ізраїлю. До 1948 року був одним з керівників підпільної терористичної організації "Лехі". Працював на високих посадах в легендарному "Моссаді".
Якщо "Ірґун" була терористичною організацією, її ще радикальнішим відгалуженням стала "Лехі", яка пізніше відкололася від "Ірґун". Іцхак Шамір був ініціатором таких операцій "Лехі", як, наприклад, спроба вбивства британського Верховного комісара Палестини Гарольда Макмайкла і вбивство лорда Едварда Гіннесса у 1944 році. Навіть будучи премʼєр-міністром Ізраїлю, він продовжував значитися у британських списках терористів.
Чим запамʼятався Офіційно визнаний терорист при владі. Хіба цього не досить?
Обрана цитата Наш образ зазнав змін: Давид, що бореться з Голіафом, сам перетворився в Голіафа.
Шимон Перес
Шимон Перес — ізраїльський політик і державний діяч, чия політична карʼєра тривала понад 70 років. Восьмий премʼєр-міністр Ізраїлю.
Цей енергійний політик, який за своє життя встиг побувати мало не на всіх посадах. Під час єврейського поселення, як і його соратники по боротьбі Давид Бен-Гуріон і Леві Ешкол, був одним з керівників єврейського підпілля "Хагани". Ватажок робітників і молодіжних організацій, революціонер і класичний представник пантеону батьків засновників єврейської держави.
Чим запамʼятався Пережив майже всіх правителів Ізраїлю. 70 років політичної діяльності — це вам не жарти.
Обрана цитата Можливо, найбільша революція ХХ століття — це було звільнення жінок, це все змінило. До цього був світ чоловіків, жорстоких чоловіків. А зараз ми бачимо світ, що складається з двох частин.
Беньямін Нетаньягу
Беньямін Нетаньягу — державний і політичний діяч Ізраїлю. Нетаньягу — перший премʼєр-міністр Ізраїлю, який народився після проголошення незалежності (керував країною у 1996 — 1999 і 2009 — 2021).
Про Нетаньягу, відомому також як Бібі, так багато написано і сказано, що ми не станемо на ньому акцентувати увагу. Нагадаємо тільки, що в молодості він був офіцером елітного підрозділу Саєрет Маткаль.
Чим запамʼятався Занадто довго був при владі. Більше, ніж Бен-Гуріон (Бібі — 15 років і 92 дні, Бен Гуріон — 13 років і 127 днів). Фактично час правління Бібі — це окрема епоха в історії Ізраїлю.
Обрана цитата ООН — це будинок брехунів.
Ехуд Барак
Ехуд Барак — ізраїльський військовий і політичний діяч, генерал-лейтенант. Начальник генштабу 1991-1995. Премʼєр-міністр Ізраїлю (1999 — 2001).
Барак як і Рабин, колишній генерал Армії оборони Ізраїлю. Але не просто генерал, а колишній командувач вже згаданої Саєрет Маткаль і кавалер найбільшої кількості нагород в Ізраїлі, серед яких — медаль "За відзнаку" і чотири відзнаки начальника генерального штабу. Воював у низці арабо-ізраїльських воєн, брав участь у нескінченній кількості військових операцій, а частину операцій і зовсім розробив особисто.
Чим запамʼятався Поклав край окупації півдня Лівану ізраїльською армією. Вивів війська в односторонньому порядку. Ліван після більше десяти років воззʼєднався.
Обрана цитата Я припускаю, що якщо б я був палестинським підлітком, то, швидше за все, я вступив би в одну з терористичних організацій.
Аріель Шарон
Аріель Шарон — ізраїльський військовий, політичний і державний діяч, премʼєр-міністр Ізраїлю (2001-2006). 4 січня 2006 року впав у кому, в якій перебував до своєї смерті 11 січня 2014.
Шарон черговий ізраїльський генерал. Але якщо Барак спецназівець, то Шарон це "класичний" генерал царства піхоти, танків, десантників і артилерії. Якщо для іншого "класичного" генерала, для Рабина, зоряною годиною була знаменита Чеченська війна, то для Шарона це була війна Судного дня у 1973 році.
Чим запамʼятався Повністю віддав сектор Ґаза палестинцям у 2005 році. Вивів з сектора, як єврейські поселення, так і армію Ізраїлю.
Обрана цитата І Ізраїль, будучи крихітною, маленькою країною, звичайно ж, зацікавлений у зміцненні — ми зацікавлені у зміцненні наших відносин з іншими країнами, переважно з країнами, які були ворожими протягом багатьох, багатьох років.
Егуд Ольмерт
Егуд Ольмерт — ізраїльський політичний і громадський діяч, дванадцятий премʼєр-міністр Ізраїлю (2006 — 2009).
Ольмерт, мабуть, перший і поки єдиний, хто не був ні підпільником, ні терористом, ні професійним військовим. Він, як і всі громадяни Ізраїлю, відслужив строкову службу, потім був військовим кореспондентом. Втім, це не завадило йому потім вибрати шлях політика. Уже у 1973 році він став наймолодшим депутатом в історії ізраїльського парламенту. Потім Ольмерт був мером Єрусалиму і правив цим містом довгі десять років. Пізніше він стане правою рукою вже згаданого Аріеля Шарона і, мабуть, саме ця лояльність (після того як Шарон впав у кому) в результаті і привела його на саму вершину політичного Олімпу Ізраїлю.
Чим запамʼятався Перший по-справжньому цивільний чоловік біля штурвалу Ізраїлю.
Обрана цитата Нам (євреям) набридли війни, нам набридло бути хоробрими, нам набридло перемагати, нам набридло розібивати наших ворогів. Ми хочемо жити в новій реальності з нашими сусідами. Я переконаний, що це можливо.
Чи настав час змін?
Наш список підійшов до кінця. Бенет — тринадцятий премʼєр-міністр. Той факт, що він — професійний військовий у минулому, ще раз нагадує нам, що Ольмерт був якраз тим винятком, який підтверджує правило. Але якщо уряд Бенета протримається заплановані два роки, а далі, слідуючи коаліційної домовленості, відбудеться рокірування з Яіром Лапідом, то традиція "підбору" правителів Ізраїлю буде порушена знову. Адже Яір Лапід — журналіст, телеведучий і шоумен. Його шлях нескінченно далекий як від похмурої реальності підпільників і терористів, так і від холодної прагматики генералів і професійних спецназівців.
Невже настав час цивільних людей біля керма Ізраїлю?