Зустріч на Мальті. Що принесе Україні нова зустріч по формулі миру

Очікується, у перемовинах на Мальті візьмуть участь представники понад 50 країн. Деякі приїдуть особисто, деякі — долучаться онлайн. Зокрема, дистанційно, ймовірно, будуть Катар, ПАР, Індія, Туреччина, Бразилія і Чилі.

Подібна зустріч у форматі політичних радників відбудеться вже втретє. Перші два були у червні у Данії та у серпні у Саудівській Аравії. Зокрема, у Джидді зібралися 42 політичних радників країн Європи, Північної та Південної Америки, Африки та Азії. Приїздив і представник Китаю. Говорили про майбутній мир в Україні, а також нову архітектуру безпеки. Обидві зустрічі Україна вважає успішними та продуктивними, заявляючи, що коло країн-учасниць розширюється.

Нині в Офісі президента говорять, що планують обговорити результати роботи вже абсолютно конкретних п’ять робочих груп, які були створені на базі п’ять пунктів "формули миру".

"Конкретні напрацювання, конкретні кроки і конкретні події і документи, які, ми вважаємо, стануть безпосередніми кроками щодо не тільки припинення війни, повернення справедливого миру на нашу землю, повернення наших територій, наших людей, включно з нашими полоненими, нашими депортованими дітьми, а також і подолання криз, які були створені в результаті цієї війни", — сказав напередодні поїздки у ефірі телемарафону "Єдині новини" голова Офісу президента Андрій Єрмак.

Нагадати про Україну

"Що може бути позитивним для нас, так це те, що про Україну поговорять. Нині події в Україні у тіні Ізраїлю, тема України зійшла з перших шпальт газет, — зауважує у коментарі Фокусу політтехнолог Віктор Бобиренко. — Зараз говорять про можливу третю світову війну, можливий вступ у неї Китаю, Ірану. Про Україну потрібно почати розмову. Нагадати, що Україна воює. Що саме на нашій території основний фронт добра проти зла. А що буде з цієї розмови — інше питання. Миру точно не буде. Дві сторони не готові до миру".

Бобиренко говорить, що, можливо, хтось буде натякати на те, що важливо завершити війну перемовинами. "Тобто припинити вогонь, перевести конфлікт у війну малої інтенсивності. Але такий формат не влаштовує Україну, а влаштовує Росію. Бо це де-факто закріплення Росії на нинішніх територіях, що є поразкою України".

Аби не допускати таких навіть кулуарних розмов, Україні треба повертатися у порядок денних, наголошувати на своїй суб'єктності.

Експерти говорять, що комплексно домовитися не вдасться, але точкові пункти "формули" можуть бути обговорені. Серед них, наприклад, другий та третій пункт — продовольча та енергетична безпека, та четвертий — звільнення всіх полонених і депортованих. Очевидно, вони на порядку денному.

Зустріч без участі Китаю

При цьому видання Bloomberg з посиланням на свої джерела, стверджує, китайська делегація, ймовірно, не приїде на зустріч радників з національної безпеки.

"Відсутність Пекіна стане розчаруванням для президента України Володимира Зеленського, який намагається заручитися міжнародною підтримкою свого плану досягнення тривалого і справедливого миру", — йдеться у матеріалі.

Українські експерти зазначають: у тій позиції Китаю нічого дивного немає.

Нагадаємо, після зустрічі у Джидді говорили, що присутність на зустрічі Китаю, а в Саудівську Аравію їздив представник уряду Китаю у справах Євразійського регіону Лі Хуей, свідчить про зміну ставлення до ситуації в Україні. Але насправді вже тоді говорили, що присутність Китаю на зустрічі винятково через китайський інтерес довкола Саудівської Аравії та загалом на Близькому Сході.

Що ж стосується Мальти, то Китай демонструє, що Китаю наразі спілкування з Україною не на часі, і він взагалі підтримує Росію.

Наразі для Китаю набагато важливіші зустрічі з США — з візитом у Вашингтон поїхав міністр закордонних справ КНР Ван Ї. Він вже зустрівся з держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Говорять, можлива зустріч і особисто з президентом Джо Байденом. Все це частина масштабного перемовного процесу, який розпочався на початку літа 2023 року, коли Блінкен поїхав до Пекіна. Саме зараз вирішується доля подальших взаємовідносин двох країн, і чи приїде Сі Цзіньпін на саміті АТЕС (Азійсько–Тихоокеанське економічне співробітництво) у Сан-Франциско в листопаді.

"Саме там має визначатися геополітична кон’юнктура на 2024 рік: де Китай воює із США, а де — ні. Якщо китайський лідер не прилетить, це погана історія, яка означає, що світ входитиме у фазу ще більшого хаосу, — зазначав раніше у коментарі Фокусу президент громадської організації "Ліберально-демократична ліга України" Артур Харитонов.

Джерела Bloomberg також повідомили, що Україна планує провести ще одну зустріч до кінця цього року. Залучення Пекіна до участі в саміті розглядається як вирішальне для підтримки "формули миру".

Чи слід очікувати рішення?

Тим часом в Офісі президента з оптимізмом сприймають зустріч на Мальті. Говорять, відрядили на перемовини потужну українську делегацію, тож слід очікувати конкретних домовленостей.

Про які домовленості може йтися — важко сказати. Попередня зустріч у Саудівській Аравії не закінчилась підписанням спільного комюніке або оголошенням заяви, оскільки всі сторони оцінювали її як багатосторонні консультації за зачиненими дверима.

Наразі історія може повторитися. Оскільки Україна в різний спосіб під час перемовин намагається донести свою позицію, і в першу чергу до держав, які досі залишаються умовно нейтральними щодо російського вторгнення, особливо до країн Глобального Півдня.

"У підтримці країн "Великої сімки" можна не сумніватися. Але скільки країн, так би мовити, нейтральних, можуть бути на боці України, наразі сказати важко. Ми ж привозимо на консультації своє бачення нашого миру, але для багатьох країн необхідний ще позиція іншої сторони, — говорить Фокусу політичний аналітик Олександр Кочетков. — Наразі ми розуміємо, що навіть такі питання як зернова угода або обмін полоненими вирішуються або напряму з країною-агресоркою, або через посередників у вигляді Туреччині".

Експерт сумнівається, що цей етап консультацій на Мальті може суттєво наблизити Україну до організації глобального саміту миру на рівні очільників держав. "Такий саміт буде успішним, і у ньому братимуть участь перші особи, а вони братимуть участь лише за умов конструктивного обговорення та вироблення подальших рішень, які будуть виконуватися, лише у тому випадку, якщо у війні буде помітна перемога однією зі сторін".

Іншими словами подібна конференція просто зафіксує перемогу, яка до того фактично відбудеться на полі битви. Поки фронт не рухається, домовитися важко, бо кожна зі сторін вважає, що вона переможе завтра.