У пошуках генералів перемоги: чи потрібно змінювати Залужного та військове командування

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що наразі відсутні підстави говорити про звільнення головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного. Він також зазначив, що непорозуміння між політичним і військовим керівництвом не можливе.

"На мою думку, непорозуміння неможливе. Тому що пріоритет — війна, і є чітка вертикаль, де президент — це верховний головнокомандувач, і є головнокомандувач, який операційний директор, який опікується, вибачте за термінологію, безпосередньо війною. Є CEO — президент країни, який у межах війни опікується низкою інших питань щодо забезпечення всім необхідним. Мені здається, що це нонсенс, якщо буде якийсь конфлікт, тим паче на політичному підґрунті", — розповів Подоляк в ефірі національного телемарафону.

Політичну дискусію про необхідність заміни вищого військового керівництва розпочала заступниця голови профільного парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла ("Слуга народу"). На її думку, причиною відставки генерала Залужного є відсутність плану задуму війни на 2024 рік. Народна депутатка звинувачує головнокомандувача у відсутності порядку в ЗСУ та його розумінні стану речей.

Головнокомандувач Валерій Залужний потрапив під шквал політичної критики після своєї статті в The Economist, де розповів про складний стан речей на фронті й необхідність змін. Згодом той же The Economist написав, що президент Володимир Зеленський вбачає конкурента в Залужному, а подальша політична гризня лише шкодить Україні. Також у ЗМІ почала з’являтися інформація, що Зеленський спілкується з деякими командувачами Збройних сил без участі Залужного. Це надалі впливає на ефективність командування армією.

За словами секретаря профільного парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Романа Костенка ("Голос"), на фронті навіть жартують, що в Україні є дві армії — Олександра Сирського (командувача Сухопутних військ) і Валерія Залужного.

Кадрові зміни в командуванні ЗСУ

Фокус уже розповідав, про які плани війни говорять народні депутати й чому вони не доступні для них і ніколи такими не стануть. Водночас у ЗМІ систематично просочуються чутки про ймовірну заміну військового командування. За результатами літнього контрнаступу, який не приніс очікуваних від нього результатів, з’явилися нові чутки про ймовірне звільнення командувачів. Тоді йшлося про командувача оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія" Олександра Тарнавського, командувача Об'єднаних сил ЗСУ Сергія Наєва. Також називали прізвище командувачки Медичних сил ЗСУ Тетяни Остащенко, яку наприкінці листопада дійсно було замінено на Анатолія Казмірчука. Також цього року Володимир Зеленський уже змінив командувача Сил територіальної оборони ЗСУ генерал-майора Ігоря Танцюру на генерал-майора Анатолія Баргилевича та командувача Сил спеціальних операцій генерал-майора Віктора Хоренка та полковника Сергія Лупанчука.

Валерій Залужний і перспектива політичної карʼєри

Згідно з чинним законодавством, головнокомандувач ЗСУ — це найвища керівна посада в українській армії. Питання призначення та звільнення головнокомандувача належить до повноважень президента з подання міністра оборони. До 2020 року головнокомандувач також обіймав посаду начальника Генерального штабу ЗСУ, ухвалення закону про основи національної безпеки розділило ці дві посади. До повноважень головнокомандувача ЗСУ належить контроль стану забезпечення армії військовою технікою, озброєнням та іншими ресурсами. Ця діяльність спрямована на розвиток армії, її підготовку та забезпечення. Він звітує лише перед президентом, тобто верховним головнокомандувачем, і міністром оборони про досягнення військово-стратегічних цілей у сфері оборони.

Загалом, призначивши в липні 2021 року Валерія Залужного головнокомандувачем ЗСУ, політичне керівництво зробило йому таку собі ведмежу послугу. У 2023 році генералу Залужному виповнилося 50 років, він уже досяг найвищої військової посади, тобто зробив свою карʼєру. Переведення його на інше місце здаватиметься пониженням, а до заслуженого відпочинку на пенсії йому також ще довго. Саме тому ймовірна відставка Залужного в очах політиків має вигляд початку власної політичної карʼєри.

Коли варто міняти командування

Питання зміни військового керівництва наразі не здається органічним і своєчасним. Попри заяви західної преси, що очікуваний контрнаступ не приніс результатів, українському військовому командуванню вдається тримати фронт і планувати наступальні операції. Їхня результативність залежить від багатьох факторів, які не залежать від того самого командування.

"Якщо військовий командир неспроможний дати результат, то його потрібно змінювати. Якщо командир неефективний на своїй посаді, його мають перевести на іншу посаду, де він зможе вдаліше реалізувати свій професіоналізм, знання, навички й досвід. У нас є відповідний кадровий резерв, який формують за рейтинговим оцінюванням військових, їхніми знаннями й досвідом. Тобто процедура прописана, наскільки ефективно вона виконується, судити важко", — розповідає Фокусу колишній речник Генштабу, полковник запасу Владислав Селезньов.

Він зауважує, що існує військова інспекція, яка займається оцінкою кадрів на рівні Міноборони та Генштабу. Усі, хто вище, — це повноваження політичного керівництва.

Військовий експерт Олег Старіков нагадує, що армія є частиною держави та продовженням її суспільного устрою, усі рішення ухвалюються консенсусно політичним і військовим керівництвом.

"Навіщо призначати, щоб потім змінювати? Посада головнокомандувача є прерогативою президента як верховного головнокомандувача, саме він визначає ту військову особу, у кому бачить командувача армією. Інша справа, це питання непорозуміння вищого політичного та вищого військового командування. Якщо на військове командування чиниться тиск, воно має право подати у відставку. У такому випадку це призведе до політичної кризи, а під час війни — узагалі хаосу", — говорить він Фокусу.

Старіков нагадує, що в країнах-членах НАТО існує давно встановлений підхід до кадрової політики з постійною ротацією на посадах. За його словами, на вищі командні посади призначають терміном на 48 місяців і згодом переводять на ще вищі посади або відправляють на пенсію. Тобто чотири роки командувач знає, що може працювати на результат.

"Війни починають і закінчують із тими ж політиками та командувачами. Якщо політичне керівництво дійсно має задум змінити командування, головнокомандувача, то потрібно будувати комунікацію відкритіше. У випадку Залужного він має найвищий авторитет у суспільстві, тому якщо планується заміна, має бути пояснення — чому, куди й на кого міняють. Народ не потрібно тримати в інформаційному вакуумі", — зауважує Фокусу військовий експерт Іван Ступак.

Він звертає увагу на те, що нове командування має отримати повний карт-бланш для формування своєї власної команди. В іншому випадку, а часто так і відбувається, новому керівнику призначають заступників, із якими йому доводиться працювати.

Важливо

Зимова кампанія. Що означає перехід у нову фазу війни та коли він закінчиться