Забирати гроші — небезпечний прецедент. Чому країни Заходу бояться конфіскувати активи РФ

27 лютого 2024 року міністр фінансів США Джанет Єллен запропонувала країнам "Великої сімки" (G7) терміново знайти спосіб направити на допомогу Україні заморожені російські активи.

Цю заяву представниця уряду зробила після того, як стало очевидним, що республіканці не збираються розблоковувати нову військову та економічну допомогу Україні. Тож адміністрація президента Джо Байдена намагається знайти спосіб, як запропонувати Україні ще один важливий сигнал своєї підтримки.

Про використання коштів РФ говорить і міністр закордонних справ Великобританії Девід Кемерон. Він закликав колег по G7 заарештовані російські активи використати як репарації для відновлення України.

Питання надання Україні російських коштів з західних банків поступово перетворюється з економічного у суто політичне, адже йдеться не лише про гроші та інші активи, хоча в основному, про них, а про не демонстрацію рівня підтримки країні, на яку було здійснено напад. Світ боїться не стільки порушень "букви закону" та ризиків для західних економік, скільки того, що доведеться переглядати принципи, як його побудовано. Тобто визнавати, що принципи про приватну власність працюють, якщо держава не порушує світоустрій.

У пошуках $300 мільярдів

Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Сполучені Штати та їхні союзники заборонили операції з центральним банком і міністерством фінансів Росії, заблокувавши сотні мільярдів доларів суверенних російських активів на Заході. Тобто російських статків у вигляді іноземних цінних паперів, банківських депозитів кореспондентських рахунків, номінованих у різних валюті, які перебувають по всьому світу. Це стало реакцією на порушення РФ міжнародного права.

У відповідь президент РФ Володимир Путін звинуватив Захід у розв'язуванні економічної війни проти Росії, а заморозку резервів назвав крадіжкою.

За даними Центрального банку РФ йдеться про приблизно $300 мільярдів. В яких країнах та скільки РФ зберігала їх — достеменно не відомо.

"Дискусії щодо долі цих активів тривають від початку війни. Саме у Європі їх більша частина, — говорить Фокусу кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. — У Бельгії — $191 мільярдів, у Люксембурзі — ще $20 мільярдів. Тобто $210 мільярдів з приблизно $300 російських мільярдів — у цих двох країнах. У США — менше $10 мільярдів".

Росія зберігає активи не тільки в євро, а й у американських доларах, британських фунтах, японських єнах, швейцарських франках.

$300 мільярдів — це тільки половина від загального золотовалютного резерву, який РФ мала на початок вторгнення в Україну. Росія також ховає активи у Китаї. У 2022 році йшлося про $140 мільярдів.

Навіть частина цих коштів була б корисна Україні, хоча не покриває всіх видатків, кажуть експерти.

"За наявними оцінками, Україні загалом знадобиться не менше 1 трильйона доларів. $300 мільярдів не має розглядатися, як вся сума, а як частина, — продовжує Ус. — Крім підсанкційних державних активів, ще слід згадувати про підсанкційні гроші російських бізнесменів. Російський бізнес можна розглядати як частину російської влади. І коли говорять про недоторканість приватної власності, відповідати, що це не є класичною приватною власністю. Це є власність держави Росії, яку з метою приховати записують на окремих особистостей і бізнесменів, які є офіційними особами, номінальними власниками".

Але наразі про приватні активи не йдеться. Експерти групи G7 вивчають питання, як можна використовувати заморожені російські державні активи. І цей процес для Заходу, як виявилось, є складним з кількох причин.

Перша причина — юридична: треба порушити правила

Частина західних експертів та представників урядів говорять: активи не можна конфіскувати просто так — захист приватної власності вибудовувався століттями. Цією ж тезою користуються представники РФ, мовляв, державна конфіскація активів суперечить всім принципам вільного ринку.

"Багато країн вважають, що це порушить якісь правила і норми. Юристи, яких опитав Bloomberg, кажуть, що це абсолютна законна річ, а саму ситуацію (напад РФ на Україну та реакцію світу, — ред.) варто розглядати, як злочин проти всіх, тобто Erga omnes, злочин проти суспільства. Таке сприйняття допоможе уникати подальших позовів та взагалі сумнівів", — переконаний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.

Про це ж говорить група експертів-юристів, які вивчають можливості передачі російських активів. Фахівці, серед яких кілька американців, зокрема, професор і колишній декан юридичного факультету Єльського університету, юридичний радник Державного департаменту США за часів адміністрації Обами Гарольд Хонджу Кох, адвокат і колишній дипломат, який працював в уряді за часів різних президентів, у тому числі в якості стратегічного консультанта адміністрації Байдена Філіп Зеліков, заявили, що конфіскація заморожених активів Центробанку РФ не суперечить міжнародному праву з огляду на масштаби вторгнення Росії в Україну. "Може бути законним для держав, які заморозили російські державні активи, вжити додаткових контрзаходів проти Росії, з огляду на триваюче порушення нею найфундаментальніших норм міжнародного права, у вигляді передачі російських державних активів як компенсації за шкоду, що виникла безпосередньо в результаті незаконних дій Росії", — кажуть вони у висновку. Та звертають увагу, що "фінансові потреби України залишаються незмінно високими, а війна не демонструє жодних ознак згасання".

Друга причина — економічна: страх втратити активи

"Ці кошти не хочуть брати європейці, які бачать для себе у цьому фінансові ризики. Ризики для стійкості євро та фінансової системи Європейського союзу. Це дуже сумнівне твердження, але для них набагато легше фінансувати Україну з інших джерел, ніж використати російські активи", — говорить Фокусу інвестиційний банкір, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса.

Тобто країни "Великої сімки" бояться, що інші держави, передусім Китай, блокуватимуть інші рішення та виведуть свої активи з країн G7 та ЄС. Європа боїться втратити статус фінансового центру світу, де зберігають свої гроші країни Глобального Півдня — від Бразилії до Саудівської Аравії.

Росія також не мовчить. У Кремлі попереджають, у разі конфіскації активів країни, Росія зможе заволодіти активами іноземних інвесторів, які перебувають на рахунках в РФ. Особливо цього бояться Франція і Німеччина, які наразі найбільше сумніваються. У цих країнах кажуть: крок може зашкодити стабільності євро та створити небезпечний прецедент.

Зокрема, міністр фінансів Франції Брюно Ле Мер наприкінці лютого виступив проти передачі України активів. "Правову основу мають прийняти не лише європейські країни, не лише країни G7, а й усі держави-члени світової спільноти, я маю на увазі всі держави-члени G20, — сказав він.

Ле Мер зауважує, що використання Європейським Союзом непередбачених прибутків від заморожених активів для підтримки України в її війні проти Росії вже означає значний крок уперед. Він називає це "юридично безпечним, який може бути реалізований швидко". Такої ж думки притримується уряд Німеччини.

"Дійсно, існують побоювання, що передача Україні російських активів підірве довіру до європейської економіки, інші країни будуть побоюватись тримати свої гроші саме в цих країнах ЄС, — пояснює Іван Ус. — Але цьогоріч з'явилася нова сторона дискусії — наукові кола. А конкретно лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року Джозеф Стігліц. 4 січня він написав, що коли активи вже були заморожені, це мав бути неприємний сигнал, що не бажано тримати гроші у Європі чи США. Але ніякого відтоку не відбулося. На думку Стігліца через те, що немає особливої альтернативи. У Китаї, Індії чи Туреччині свої активи особливо й не тримають. Він говорив про Саудівську Аравію, яка як тримала свої гроші в США, так і тримає, не хоче переводити в інші країни. Тобто, на його думку, побоювання, що інвестиційна привабливість скоротиться — не працює".

Така логіка підказує, що, насправді, Європа не боїться відтоку грошей зі своїх банків, Європа подає сигнал: вона захищатиме гроші у її банках, а те що хтось підриває світовий устрій — неважливо, наголошує експерт.

"На думку Стігліца — це помилковий підхід, від якого треба відійти, просунутися саме у питання російських активів. Зараз є враження напівмір: спочатку йшлося про податки з прибутків, потім про прибутки. Гроші потрібні для того, аби війна була виграна — їх треба спрямувати на військові цілі, а потім вже на відбудову. Йдеться про зміну пріоритетів. Без перемоги не буде відбудови".

Ус згадує про побоювання європейських країн, зокрема, Німеччини.

"Німеччина говорить, це створює небезпечний прецедент, по якому можна буде заарештовувати майно країни і передача його на забезпечення інших країн по скаргам. Німеччина побоюється таких скарг щодо Другої світової війни. Вихід — аби не було конкуренції між країнами G7, треба напрацювати єдине спільне рішення, сказати, що це особливий випадок, який не має стати прецедентом для ухвалення інших рішень. І юридично чітко визначати злочин Росії як злочин проти всіх", — додає експерт.

Країнам необхідно домовитися, що за умов узгодження рішення, потрібно вдатися до синхронних заходів, знайти сильні політичні аргументи, щоб продемонструвати єдність та переконливість цього рішення.

Третя причина — невизначеність: куди спрямувати гроші

Ще одна причина, яка гальмує не ухвалення рішення про конфіскацію, а навіть дискусії про неї — не розуміння, на що можуть теоретично піти конфісковані активи: поповнення українського бюджету, відновлення країни, відшкодування постраждалим.

Одразу скажемо, наразі підхід Стігліца, згаданий Усом, є геть непопулярним. Якщо європейські політики й погодяться на конфіскацію навіть прибутків від російських активів, заморожених через санкції, згаданих Ле Мер (минулого року вони становили €4,4 млрд.), то їх можуть спрямувати на відновлення та компенсації, найімовірніше, за порушення прав людини та жертвам воєнних злочинів з боку РФ у війні проти України. Наразі Офіс генерального прокурора вже зареєстрував понад 120 тисяч таких випадків.

Принагідно згадаємо, що вже другий рік поспіль міністерство юстиції України працює над створенням реєстру збитків, яких зазнала Україна внаслідок агресивної війни Росії. У 2023 році у Нідерландах була заснована організація за міжурядовою домовленістю з Україною. Спеціальну розширену часткову угоду про створення реєстру підписали 43 країни, серед них усі держави G7 — США, Канада та Японія, а також ЄС. Саме цей реєстр міг би стати наочним прикладом великого запиту на передачу російських підсанкційних коштів. Вже від квітня 2024 року, як кажуть у відомстві, структура буде збирати та обліковувати інформацію та докази, що стосуються заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, завданих міжнародно-протиправними діями РФ в Україні або проти України. Заяви подаватимуть як фізичні так і юридичні особи. До списку категорій увійдуть як матеріальні, так і нематеріальні втрати — життя, здоров’я, поранення, втрата домівки, доходу, бізнесу.

Виконавчий директор Міжнародного реєстру збитків Маркіян Ключковський говорить, що запитів може бути щонайменше 10 мільйонів. Найбільше — від тимчасово переміщених осіб, адже навіть нині від 4 до 6 мільйонів українців перебувають за кордоном, а ще як мінімум 2 мільйони мусили змінити місце проживання всередині України.

Своїх грошей у Європи не вистачає

Незважаючи на всі труднощі, експерти прогнозують, що частина російських грошей найближчим часом все-таки дійде до України. І це станеться перш за все тому, що західним країнам все важче фінансувати потреби України зі своїх бюджетів.

"Для переконання західних союзників потрібно використовувати найсильніший аргумент: Росія розпочала цю війну, і неетично платникам податків США і Європи за свій кошт відбудовувати Україну, коли є гроші Росії. Росія скоює злочин і покарання має понести вона, — підсумовує головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. — Має бути запроваджений компенсаційний механізм, відповідно до якого, цілком важливо, що треба змінити підходи до сплати РФ за її ресурси, які вона продає, де гроші йтимуть на окремий рахунок, а з нього: 90% — Росії, 10% — Україні. З цього буде можна забезпечувати потреби у компенсації, відповідно до реєстру збитків у Гаазі".

Окрім того, експерт звертає увагу на момент, про який наразі говорять мало. В РФ 17 березня 2024 року мають відбутися так звані вибори. Всі розуміють, що "переможе" на них Володимир Путін. США вже казали, що не визнають результати цих виборів. А якщо не визнають, то виходить, що у Росії буде нелегітимна влада. Тож і в подальшому ризик оскарження дій з замороженими активами може отримати відповідь про неможливість нелегітимної влади будь-що оскаржувати.

Важливо

Не тільки Путін: за які злочини проти України Міжнародний суд розшукує двох генералів РФ