Лінія Дюранда, давня ворожнеча і трошки Індії: чому війна між Пакистаном і Афганістаном така складна

Наразі з Пакистану та Афганістану надходять дуже суперечливі дані, частину з яких потім терміново спростовують. І поки ціла низка країн, включно з Індією, Росією і Китаєм, просять повернутися за стіл переговорів і висловлюють "серйозну стурбованість ескалацією", а "відкрита війна", про яку повідомили в Пакистані, триває, Фокус розбирався, чому цей конфлікт фактично буде вічним, оскільки обидві сторони ніяк не зможуть домовитися, просто тому що це суперечить їхній політиці.

Пакистан уже визнав загибель двох солдатів і заявив, що у відповідь було знищено 133 афганських бойовиків і зруйновано 27 афганських блокпостів. А Афганістан стверджує, що завдав удару по ядерному об'єкту Пакистану. Перевірити ці та будь-які інші дані неможливо. Тож усі світові ЗМІ спираються тільки на офіційні заяви і рідкісні повідомлення в соцмережах від мирних жителів.

Міністр оборони Ходжа Асіф заявив, що терпіння Пакистану вичерпано: "Наше терпіння переповнилося. Тепер між нами і вами відкрита війна". Рано вранці 27 лютого Пакистан завдав повітряних ударів по столиці Афганістану Кабулу, а також по Кандагару і Пактії. А у відповідь Афганістан намагався атакувати три міста в Пакистані безпілотниками.

Тим часом міністр інформації Пакистану Аттаулла Тарар заявив, що Афганістан готує терористів-смертників, які проникають до Пакистану і вбивають солдатів та мирних мешканців, а також прямо назвав афганський уряд "нелегітимним", заявив, що він не користується "суспільною підтримкою", "узурпував основні права своїх громадян" та "перекручує релігію" для досягнення власних цілей.

Словом, ситуація загострилася так круто, як це тільки можливо, особливо після того, як міністр оборони Пакистану Ходжа Асіф заявив, що після виведення сил НАТО з Афганістану в липні 2021 року "очікувалося, що в Афганістані запанує мир і що таліби зосередяться на інтересах афганського народу і регіональної стабільності". Але натомість таліби перетворили Афганістан на "колонію Індії" за словами Асіфа, який також звинуватив талібів в "експорті тероризму". Утім, у Пакистані також заявили від імені прем'єр-міністра, коли закінчиться конфлікт: коли афганський уряд "візьме на себе відповідальність за управління своєю країною відповідно до міжнародного права" і припинить підтримувати терористів. Якщо врахувати, що Афганістан це наполегливо заперечує, то ясно, що конфлікт триватиме.

Щоб зрозуміти, як розвиватимуться події і хто кого підтримує в цій "відкритій війні", варто зрозуміти, який військовий потенціал мають Афганістан і Пакистан, а також приховану роль Індії.

Історичний контекст конфлікту — лінія Дюранда

Перша і головна причина конфлікту — це той факт, що Афганістан не визнає лінію кордону, протяжністю в 2600 км, або так звану лінію Дюранда. Кордон, названий на честь сера Генрі Мортімера Дюранда, який представляв Британську імперію, було встановлено разом з Абдур Рахманом Ханом, еміром Афганістану в 1893 році. І залишається такою після утворення Пакистану в 1947 році, але Кабул стверджує, що ця угода була укладена під примусом і, отже, не має юридичної сили. Вона мала діяти лише протягом ста років, до 1993 року І посилається на "форсмажорні обставини", згідно з Британською імперією більше нема, а є Пакистан, з яким треба б переглянути лінію кордону. Ісламабад це робити відмовляється, посилаючись на Віденську конвенцію про правонаступництво держав щодо договорів.

Легітимність лінії Дюранда як міжнародного кордону була додатково підтверджена Женевськими угодами 1988 року. Це було підтверджено різними резолюціями Ради Безпеки ООН, такими як резолюція 1267, яка визнає лінію Дюранда міжнародним кордоном і заявляє про застосування принципу невтручання.

Тим часом у Кабулі дехто вважає, що будь-який уряд, який визнає лінію Дюранда, втратить підтримку громадськості, яка розглядає її не більше ніж як колоніальну реліквію, яка не має ні юридичної сили, ні реального значення. Але при цьому, після розпаду СРСР Афганістан ніколи не ставив під сумнів свої кордони з новоствореними і незалежними центральноазіатськими державами. Тобто його хвилює тільки кордон із Пакистаном.

Учні, які атакують вчителя — відносини Пакистану і талібів

Таліби (дослівно з пушту — "учень" — ред.) побічно є дітищем Пакистану 1990-х. Афганські біженці, які навчаються в релігійних школах (медресе) часто коштом Саудівської Аравії, стали ядром руху Талібан, який мав забезпечити порядок в Афганістані після виведення радянських військ, коли почалася кривава бійня між польовими командирами моджахедів.

У 2001 році, коли таліби відмовилися екстрадувати Усаму бен Ладена до Сполучених Штатів, президент Джордж Буш-молодший почав операцію зі зміни режиму. Пакистан, який США змусили приєднатися до їхньої "війни з терором", раптово опинився в конфлікті з тими самими талібами, яких вони самі ж і допомогли привести до влади.

Вашингтон тиснув на Пакистан, щоб той приструнив своє створіння: "Не можна тримати змій на задньому дворі та очікувати, що вони кусатимуть тільки ваших сусідів", — заявила тодішній держсекретар США Гілларі Клінтон пакистанським урядовцям у 2011 році.

Коли 2021 року таліби повернулися до влади в Афганістані після поспішного виведення американських військ, Пакистан спочатку вітав нових лідерів. Але в міру зростання кількості нападів з боку пакистанських талібів (Техрік-є-Талібан Пакистан) відносини Талібану і Пакистану погіршилися.

Пакистан звинувачує афганських талібів у підтримці цього угруповання, а також угруповання "Армія визволення Белуджистану", в той час як афганські таліби неодноразово заявляли, що не мають жодного стосунку до проблем внутрішньої безпеки Пакистану.

Афганістан, на думку Пакистану, є маріонеткою Індії

Індія активізувала взаємодію з режимом талібів, про що свідчить візит міністра закордонних справ Афганістану Муттакі до Делі 2025 року. Це був прагматичний крок, але він призвів до ескалації напруженості у відносинах із Пакистаном. Індія та Афганістан хочуть співпрацювати в галузі торгівлі (індійським компаніям було запропоновано взяти участь у тендерах на отримання ліцензій на видобуток корисних копалин), транспортної інфраструктури (початок будівництва вантажного повітряного коридору Індія-Афганістан) та співробітництва в галузі гідроенергетики і гуманітарних питань (будівництво лікарень в Афганістані).

Спочатку їхні стосунки не були такими дружніми. Індія вважала, що таліби є "маріонетками" головного розвідувального агентства Пакистану, Міжвідомчої розвідувальної служби (ISI). До середини серпня 2021 року Індія закрила свої чотири консульства в Афганістані, евакуювала свого посла з Кабула на борту індійського військового літака, анулювала всі раніше видані візи афганцям, які не перебували в Індії, і призупинила всі поточні проєкти. Індійські силовики вважали, що таліби діятимуть за вказівкою з Ісламабада і влаштовуватимуть теракти на спірній території Джамму і Кашмір, але цього не сталося. Режим талібів ясно дав зрозуміти, що не дозволить використовувати територію Афганістану як базу для здійснення нападів на Індію, і пропонував Делі повернутися.

У підсумку це і сталося. У 2022 році Індія почала надавати гуманітарну допомогу, а 2025 року повідомила, що роботу посольства в Кабулі відновлять. Але це не означатиме дипломатичного визнання з боку Індії або надання легітимності режиму Талібану. На сьогодні тільки Росія зробила це. Експерти кажуть, що перезапуск відносин Індії з талібами відображає прагматичну політику, спрямовану на протидію пакистанському впливу та водночас на захист власних довгострокових безпекових інтересів у регіоні.

"Це класичний випадок, коли "ворог мого ворога — мій друг". Єдине, в чому обидві сторони сходяться, — це Пакистан і ворожнеча, яку обидві сторони відчувають до нього", — заявив Сід Дубей, запрошений професор Університету Беннетта в Індії. Дубей заявив, що є ще одна важлива причина для наполегливих дій Делі: "Індія підтримує все це в надії або з розумінням того, що колись, якщо буде потрібно, Індія зможе використати Афганістан як майданчик для нанесення удару по Пакистану". В Індії це заперечують, як і в Афганістані заперечують, що є "маріонетками Індії "ю.

Війна між Пакистаном та Афганістаном — що буде далі

Якщо сторони підуть на переговори, обидві країни отримають значну підтримку з боку зарубіжних країн, занепокоєних тим, що затяжний конфлікт піде на користь ІДІЛ та іншим войовничим угрупованням, що діють у регіоні. Росія, Китай, Туреччина і Саудівська Аравія намагаються виступити посередниками в цьому конфлікті.

"Хоча конфлікт між Афганістаном і Пакистаном представляє набагато менший ризик ескалації, ніж конфлікт між Пакистаном, який володіє ядерною зброєю, та Індією, регіональна нестабільність, створена конфліктом між Пакистаном і Талібаном, надає міжнародним терористичним групам простір для діяльності та збільшує глобальну терористичну загрозу", — ідеться у звіті Центру стратегічних і міжнародних досліджень, що базується у Вашингтоні.

Якщо сторони виберуть продовження війни, це не буде симетричний конфлікт. Пакистан, який володіє ядерною зброєю, має в своєму розпорядженні 600 000 військовослужбовців, більш ніж 6000 бронемашин і сотні бойових літаків. У талібів менше 200 000 військовослужбовців і мало літаків. Однак вони відомі своїм мистецтвом вести партизанську війну.

Експерти регіону припускають, що США можуть підтримати Пакистан у проведенні операції зі зміни режиму в Кабулі. Президент США Дональд Трамп не приховує свого бажання повернути авіабазу Баграм, яка контролювалася США до 2021 року. Наразі вона перебуває під контролем талібів.