"Податок на Facebook": чи будуть BigTech-компанії платити ПДВ, або це доведеться робити українцям

Фото: marketingland.com
Фото: ixbt.com | Фото: marketingland.com

Фокус разом з експертами розбирається в питанні можливого оподаткування іноземних інтернет-компаній, що працюють в Україні, але не мають офіційних представництв.

У березні 2021 року можуть ухвалити закон про податок на додану вартість на електронні послуги, який зобов'яже інтернет-компанії, що працюють в Україні, платити податки до держбюджету. Парламентарії заявляють, що Україна щорічно може отримувати до 3 млрд гривень у бюджет від Facebook, Youtube, Google та ін. Політики запевняють, що користувачі ні за що платити не будуть — для них все залишиться як і раніше. Чи так це насправді? Розбирався Фокус.

З третьої спроби

Вперше ідея обкласти податком іноземні інтернет-компанії, які не є резидентами, була озвучена в 2019 році. Її навіть частково втілили в життя у вигляді зареєстрованого у Верховній Раді законопроекту №2634 від 19 грудня 2019 року з ініціативи народного депутата від партії "Слуга народу" Данила Гетманцева, який також є головою Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики.

Поки законопроект припадав пилом на полиці, Гетманцев почав готувати грунт, і під час першого ж послаблення карантинних заходів (навесні 2020-го) провів низку зустрічей з представниками Facebook і Viber. Після він розповів, що ці компанії готові платити ПДВ хоч завтра — варто тільки ухвалити закон.

"Facebook заявив, що він платить ПДВ у 20-ти юрисдикціях і готовий робити це в Україні. У них є готові інструменти для цього", — прокоментував тоді Гетманцев.

Також чиновник пообіцяв створити "зручний механізм" для податкових виплат і підрахував, що від одних лише рекламних послуг держбюджет отримає додаткових 3 млрд грн на рік. Що вже говорити про 20-відсоткову накрутку на інші послуги у вигляді доступу до фотографій, ілюстрацій, інфографік, текстів, книг, журналів, відео, аудіо, ігор тощо, що надається Google, YouTube, Apple, Facebook, Adobe, Booking та іншими компаніями?

З того моменту — знову затишшя аж до 2 жовтня 2020-го, коли в Раді Гетманцева був зареєстрований аналогічний законопроект (навіть пояснювальна записка і порівняльна таблиця — ті самі), але вже під номером 4184 та за підтримки 6 нардепів-ініціаторів.

17 лютого 2021 року Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроект №4184. Якщо законопроект ухвалять у другому читанні в березні 2021 року техногігантам доведеться платити Україні ПДВ.

Гетьманців свою позицію пояснює так: "Якщо ми накладаємо хліб, молоко, м'ясо, ковбасу, то чому ми повинні звільняти від податку на рекламу в інтернеті".

Данило Гетманцев про законопроект №4184

Чому Україна хоче заробити на BigTech

Законотворці запевняють, що інтернет-корпорації платять ПДВ у 83 країнах світу, так чому б Україні не запозичити досвід цих країн і максимально спростити механізм сплати. Насправді, політики хочуть перевести регулювання в інше поле. Раніше держава мала намір заробляти іншим способом: згідно з пунктом 4.6. статті 141 Податкового Кодексу, виробництво та поширення реклами компанією-нерезидентом оподатковується 20-відсотковим податком, який фізичні особи-підприємці (ФОП) повинні виплачувати за рахунок власних коштів. Наталія Шевченко, партнерка аутсорсингової компанії "Оттен Консалтинг", передбачає, що стаття ПК №141 не сприяла поповненню держбюджету.

"Цей пункт статті було легко обійти, переказуючи гроші за рекламу не з рахунку ФОП, а з особистого рахунку", — коментує Шевченко.

Введення ПДВ на Діджитал-послуги — черговий спосіб поповнення скарбниці. Фото: unsplash.com
Введення ПДВ на діджитал-послуги — черговий спосіб поповнення скарбниці
Фото: unsplash.com

Можливо, це й слугувало поштовхом до пошуку нових джерел поповнення скарбниці. Експертка вважає, що законопроект №4184 покликаний скасувати зазначений податок на рекламу.

"З точки зору держави, я можу зрозуміти цей хід. Усі держави — конкуренти в частині отримання податків. Послуги споживаються в Україні, іноземні компанії заробляють дохід в Україні, але всі податки йдуть державі, в якій зареєстровані провайдери послуг", — говорить Наталя.

Хто, кому і яким чином платить?

Відповідно до букви закону, ПДВ стягується лише зі споживачів послуг (юрособи та/або ФОП), що надаються іноземною компанією-нерезидентом. З чого випливає, що послуги компаній-нерезидентів не можуть обкладатися податком в Україні в разі, якщо їх споживачами є звичайні громадяни.

Як же отримати гроші від BigTech у такому випадку? Тут на допомогу прийшла європейська практика. У своєму блозі юристка Анна Чепкова пояснює, що податкове законодавство країн-членів ЄС передбачає таку умову: надавачі діджитал-послуг повинні зареєструватися платниками ПДВ в одній країні ЄС і платити ПДВ з послуг, що надаються ними звичайним фізичним особам, на території всіх країн-членів ЄС .

Так ось законопроект №4184 списаний з європейського закону. Згідно з українським документом, сервіси електронних послуг, що працюють в Україні, будуть зобов'язані зареєструватися платниками ПДВ і сплачувати податок із наданих громадянам України послуг. Чому законопроект №4184 копіює європейське законодавство, Фокусу розповів телеком-експерт Олександр Глущенко.

"Національних гравців необхідно захищати, тому умови повинні бути однакові для всіх. Товари/послуги, продані на території держави, повинні підлягати оподаткуванню, якщо таке є. А необхідність імплементувати місцеве законодавство до рівня європейського, означає, виконувати зобов'язання з Євроінтеграції", — вважає Глущенко.

Такої ж думки дотримується і міністр культури Ткаченко. За його словами, транснаціональні компанії заробляють гроші в Україні, одержуючи чималі гроші, але при цьому вони не платять ПДВ.

"Чому це несправедливість? Тому що українські технологічні компанії, надаючи послуги українцям, платять ПДВ. А зарубіжні — ні. Очевидно, що це є перевагою на користь більш потужних зарубіжних корпорацій", — заявив він.

Що коштуватиме на 20% дорожче?

Неодноразово в тексті ви бачили словосполучення "діджитал/цифрові/електронні послуги". А що це, власне, таке? Автор обох законопроектів про "податок на Facebook" запозичив термінологію з Директиви 2008/8/ЄC Ради Європи від 12 лютого 2008 року, згідно з якою "електронними" вважаються абсолютно будь-які послуги, що надаються такими способами:

  • за допомогою Інтернету;
  • автоматично з мінімальним втручанням людини або без його втручання;
  • за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Такі узагальнені критерії можуть враховувати і потокове відео, і хмарні технології, і будь-якого роду програми та програми, що поставляються за допомогою App Store, Google Play, або ж за допомогою отримання ліцензій від Micosoft, Oralce тощо, і діджитал-реклама, і багато іншого. Винятком, швидше за все, стануть онлайн-магазини, тому що вони тільки забезпечують фізичні продажі товарів і не мають самостійного характеру.

Кому це вигідно?

Перш за все, — державі. Тут і пояснювати нічого не потрібно.

Хто буде оплачувати ПДВ: споживачі або BigTech-компанії? Фото: unsplash.com
Хто сплачуватиме ПДВ: споживачі або BigTech-компанії?

По-друге це вигідно українським IT-компаніям, для яких створюються сприятливі умови, зважаючи на ослаблення конкуренції з боку інтернет-гігантів, послуги яких, можливо, подорожчають. А ще наші айтішники зможуть користуватися "IТ-пільгами", передбаченими законопроектами №4184 (пропонується знизити ставку ПДВ для розробників і постачальників софту) і №3933 від 23 липня 2020 року (пропонується знизити ставки прибуткового податку та єдиного соціального внеску).

"Протекціонізм і захист ринків — це нормально. Багато держав, зокрема Європейський союз із його системою Mini One Stop Shop (система, згідно з якою постачальник діджитал-послуг сплачує податки тільки в тій країні-члені ЄС, в якій він зареєстрований, незалежно від того, в яких країнах-членах ЄС споживаються надані їм послуги, — прим. авт.), намагаються зрівняти в правах і обов'язках резидентів і нерезидентів, щоб не було дисбалансу в сфері продажу цифрових продуктів", — коментує Фокусу Глущенко.

І, як бачимо, Україна — не виняток. "Якщо ми обговорюємо такі теми, значить, ринок України все більше інтегрується в світову економічну систему", — резюмує телеком-експерт.

Кому це не вигідно?

Хоча політики стверджують, що для користувачів все залишиться безкоштовним, як і було раніше, але в той же час вони наводять аналогію з оподаткуванням податками хліба та молока. І тут виникає питання: а хто платить ПДВ, купуючи хліб і молоко? Правильно — споживач, адже в момент покупки він стає покупцем. Якщо користувач захоче поставити на рекламу свій допис у Facebook, тобто стати рекламодавцем, ПДВ доведеться платити саме йому.

"Будь-яка компанія ставить ціну на свої послуги, з огляду на витрати і податки. Компанії будуть змушені компенсувати не тільки суму сплаченого в Україні податку на додану вартість, а й витрати, пов'язані з новою для них звітністю та адмініструванням податку в Україні", — пояснює Шевченко.

Власне компаніям платити ПДВ теж невигідно. Олександра Томашевська, генеральна директорка ТОВ "Е. С. Консалтинг", вважає, що введення податку призведе до того, що найбільші міжнародні IT-компанії, такі як Facebook і Google, перекладуть податковий тягар на українських клієнтів, а компанії трохи менші, наприклад Netflix, можуть і зовсім піти з українського ринку.

"Західні компанії вміють швидко аналізувати доходи і рахувати гроші, якщо це виявиться невигідним, українцям просто закриють доступ", — розповідає Томашевська Фокусу, додаючи, що для тих, кому дуже потрібно, все одно можуть залишитися лазівки.

"Цифрові послуги можна оплачувати карткою, випущеною в Німеччині, а власне сайти відвідувати через VPN", — пояснює експертка.

У той же час Томашевська не впевнена, що компаніям доведеться знижувати ціни на свої послуги, щоб зберегти прибуток за рахунок більшої кількості наданих послуг (проданих підписок або рекламних показів).

"Це внутрішня політика цих компаній", — розповіла експертка, зазначаючи, що в податках немає справедливості й логіки, а обсяг українського ринку не дозволяє диктувати свої умови.

Все може бути інакше

Фінансовий аналітик Іван Угляніца звертає увагу Фокуса на особливості адміністрування такого податку, як ПДВ.

"Техніка адміністрування ПДВ передбачає, що фактично умовний "Facebook-Україна" перераховує зібраний "вхідний ПДВ", кінцевими платниками якого є українські рекламодавці", — розповідає Угляніца, зазначаючи, що це технічна процедура.

У той же час експерт припускає, що компанія може знизити якусь базову вартість реклами для того, щоб не перекладати податки на плечі її покупців.

"Не знаю, який в Україні обсяг ринку у Facebook, але думаю не дуже великий, щоб займатися перекладанням податку на рекламодавців. Вони можуть сприйняти це просто як додаткові витрати ведення бізнесу тут. Головне, щоб сам Facebook був готовий платити, але, ймовірно, це для них не стане проблемою", — припускає аналітик.

Інна Звягінцева, аналітикиня ІК "Adamant Capital", вважає, що кінцевий розподіл податкового навантаження між покупцями і продавцями діджитал-послуг — питання непросте.

"Наукові статті можна написати про те, як працює Facebook. На мій погляд, компанія не захоче знижувати свою маржу, а власне механізм аукціонів, який визначає кінцеву вартість розміщення реклами, закритий", — пояснює експертка, зазначаючи, що така закритість дає можливість впливати на ціни.

У той же час, оцінюючи ситуацію з точки зору економічної теорії, аналітикиня вважає, що збільшення кількості користувачів та їх активності в Інтернеті могло б призвести до зниження вартості реклами і діджитал-послуг у цілому.