Північний Льодовитий океан був прісним, його захищав лід товщиною 900 метрів, — учені

Учені вважають, що в минулому Північний Льодовитий океан був басейном із прісною водою, покритим шельфовим льодовиком. Про це повідомляє LiveScience.

За словами дослідників, коли крижані щити тануть, вони скидають воду в океан, піднімаючи рівень моря. Але коли крижані щити ростуть, як у льодовикові періоди на Землі, рівень моря падає.

Нове дослідження показує, що в ці епохи більш низького рівня моря зв'язок Північного Льодовитого океану з Тихим й Атлантичним океаном був дуже обмежений. Гренландія, Ісландія, а також північна Європа та Сибір виступали в ролі краю чаші, що містить Арктику. І суша, і море були перекриті крижаним покривом товщиною 900 метрів.

Північний Льодовитий океан виявився оточеним і солона вода з Атлантичного й Тихого океанів не могла потрапити всередину.

"Результати змінюють наше розуміння Північного Льодовитого океану в льодовиковому кліматі. Наскільки нам відомо, це перший випадок, коли розглядається можливість повного опріснення Північного Льодовитого океану та Північних морів, причому не один раз, а двічі", — говорить автор дослідження з Інституту Альфреда Вегенера Вальтер Гейберт.

Два цих періоди виникли від 150 тис. до 130 тис. років тому і ще приблизно від 70 тис. до 60 тис. років тому. У ці особливо холодні пори в історії клімату величезний європейський льодовиковий щит простягався на 5 тис. км від Шотландії через Скандинавію до східної частини Карського моря, на північ від Сибіру. Інша пара крижаних щитів покривала більшу частину того, що зараз є Канадою та Аляскою, а Гренландія перебувала за ще більшим крижаним покривом, ніж зараз.

До цих пір було незрозуміло, як у цей час виглядав Північний Льодовитий океан, тому що плавучі крижані щити залишають набагато менше геологічних слідів, ніж наземні.

Гейберт і його колеги взяли керни відкладень з Арктики, протоки Фрама між Гренландією та архіпелагом Шпіцберген. За словами вчених, керни з осадом зберігають складну історію умов, за яких формувався кожен шар.

У зразках виділялися два шари. У кожному з них був відсутній ізотоп елемента під назвою торій-230. Він утворюється під час природного розпаду урану в солоній воді. У морських відкладеннях відсутність торію-230 означає відсутність солоної води.

Однак, коли лід знову відступив, Арктика стала солоною.

"Щойно механізм крижаних перешкод вийшов із ладу, важча солона вода заповнила Північний Льодовитий океан. Ми вважаємо, що солона вода швидко витіснила прісну, що призвело до раптового скидання накопичень прісної води в Північну Атлантику", — зазначає вчений.

Невідомо, наскільки швидко Арктика знову стала солоною, але схожий імпульс, можливо, стався майже 13 тис. років тому під час різкого похолодання, названого раннім дріасом. Ця подія підняла рівень моря на 20 метрів за 500 років, і могла викликати похолодання, змінивши циркуляцію океану.