Знайдене колишнє розташування Стоунхенджа, яке підтверджує легенду про Мерліна

Давня легенда про Стоунхендж, уперше записана 900 років тому, розповідає про чарівника Мерліна, який привів людей до Ірландії, щоб захопити магічне камʼяне коло під назвою "Танець гігантів". Його перенесли з колишнього місця в Англію та встановили як пятник мертвим, пише The Guardian.

Історія Джефрі Монмутського, священика та письменника, який заклав основи артурівскої традиції, вважалася вигаданою почасти тому, що вона не повʼязувалася з іншими історичними фактами. Хоча було відомо, що блакитні камені Стоунхенджа дійсно були привезені з регіону Уельсу, який в той час вважався ірландської територією.

Тепер же в Уельсі був виявлений величезне камʼяне коло, створене людьми епохи неоліту. Особливості цієї знахідки вказують на те, що легенда XII століття може бути не повною вигадкою.

Діаметр камʼяного кола становить 110 метрів, він ідентичний рову, який оточує Стоунхендж, а також привʼязаний до сходу сонця в день літнього сонцестояння, як і каміння у Вілтширі.

Крім цього, учені виявили серію підземних камʼяних ям, розташованих по контуру кола, форми яких можна порівняти з блакитними камінням Стоунхенджа. Одна з ям настільки відповідає поперечниму перерізу блакитного каменю Стоунхенджа, що підходить "як ключ до замка", кажуть археологи.

"Я вивчаю Стоунхендж вже 20 років, і це дійсно найбільш захоплива річ, яку ми коли-небудь знаходили", — говорить історик з Університетського коледжу Лондона Майк Паркер Пірсон.

Знайдені докази підтверджують багатовікову теорію про те, що найбільший доісторичний памʼятник Великобританії був побудований в Уельсі, де шанувався сотні років. Пізніше він був демонтований та перевезений у Вілтшир.

Джефрі Монмутський писав про "камені величезної висоти" у своїй "Історії королів Британії", яка популяризує легенду про короля Артура, але вважалася здебільшого міфом.

"Чесне слово, надто принадно повірити в це. Можливо, ми тільки що знайшли "Танець гігантів", який описував Джефрі", — говорить Паркер Пірсон.

Ще століття тому геолог Герберт Томас зʼясував, що плямисті блакитні камені з долериту в Стоунхенджі раніше розташовувалися на пагорбах Преселі в Пембрукширі. Вчений підозрював, що блакитні камені формували "шановане камʼяне коло".

Нещодавно виявлене коло — одне з найбільших у Британії, знаходиться практично в двох кроках від карʼєрів Преселі, в яких добували блакитні камені.

У 2015 році вчені припустили, що десь поруч із карʼєрами є залишки першого Стоунхенджа, а сучасний — це його репродукція.

"Як ще можна пояснити те, що камені були взяті з карʼєрів, які знаходяться в 225 км по прямій?", — говорить Пірсон.

Протягом багатьох років він і його команда професійних археологів, студентів та волонтерів досліджували всі можливі ділянки Преселі в пошуках голки в стозі сіна.

Вони використовували найпередовіші наукові методи, але команді не вдавалося виявити що-небудь в непоступливому грунті. У місці під назвою Ваун Маунт були лише чотири моноліти, що лежать на землі. Століття тому було висунуте припущення про те, що це і є залишки першого Стоунхенджа.

Але ця теорія виявилася правильною. Паркер Пірсон відмовився здаватися і почав розкопки навколо цих монолітів.

"Нам пощастило, тому що в колі залишилося чотири камені. Якби їх також перевезли у Вілтшир, ми б ніколи не знайшли отвори в колі для відсутніх каменів", — підкреслює автор відкриття.

Кислий грунт знищив майже всі органічні речовини, які могли бути датовані вуглецем. Але сліди сонячного світла, що залишилися в грунті, були проаналізовані та вказали на ймовірну дату споруди — майже 3300 рік до н. е.