У Тасманії сфотографували зниклого 90 років тому сумчастого вовка

Ніл Вотерс, фотограф з Австралії, стверджує, що йому вдалося сфотографувати тилацина, або тасманійського вовка, який вважається вимерлим з 1930 р. Чоловік надав кілька знімків у Музей Тасманії і тепер чекає вердикту вчених. Про це пише Daily Mail.

Ніл Вотерс розповів, що розставив фотопастки в лісах Тасманії (австралійський штат, розташований за 240 км) у надії зняти невловимого тилацина і тепер, отримавши кілька знімків, вважає, що тасманійському, або сумчастому вовку вдалося вижити. І тепер його варто перевести з категорії вимерлих у категорію "тварини", що перебувають під загрозою зникнення.

"Ці фото не фальшивки, це не розіграш, наші фахівці — реальні люди, а не актори", — говорить Ніл, що працює в фонді Thylacine Awareness Group і зазначає, що знята тварина дуже схожа на тилацина: у нього є характерні смуги на задній частині тулуба і довгий хвіст.

Нік Мун, зоолог з Музею Тасманії вважає, що Ніл Вотерс поспішив з висновками, і тварина може бути однією з різновидів валлабі, що мешкають у тому ж районі. Але фото і відео, опубліковані в мережі, уже викликали неабиякий інтерес учених. Адже тилацин, званий також сумчастим, або тасманійським вовком, вважається вимерлим з 1930 р. Остання тварина, що була в неволі, померла в 1936 році в приватному зоопарку в Хобарті, останній дикий вовк був убитий у 1930 році.

З того часу за тасманійськими вовками ведеться фотополювання, адже вчені та ентузіасти впевнені, що їм вдалося вижити в непрохідних лісах. У березні 2005 року австралійський журнал The Bulletin запропонував 1,25 мільйон австралійських доларів нагороди тому, хто зловить живого сумчастого вовка, але нагорода досі не затребувана.

Тасманійський вовк, або тилацин, єдиний представник сімейства сумчастих вовків, що дожив до історичної епохи. Уперше його опис був опублікований у працях лондонського журналу в 1808 році натуралістом-любителем Харрісом.

Про нього також згадували мандрівники з 1642 року, коли голландець Абель Тасман вперше прибув на острів, пізніше названий на його честь. Аборигени зображували вовка на наскельних малюнках. Винищення тилацина почалося в 1830х рр. Про його лютість ходили легенди, кількість убитих тварин обчислювалася сотнями, також вовки вимирали від хвороб, які поселенці завезли разом з домашніми собаками.

У 1999 році була зроблена спроба клонувати сумчастого вовка, використовуючи матеріал з музеїв, проте клітини ДНК були занадто пошкоджені і через шість років проект закрили.