В іоносфері Землі стався космічний ураган з дощем з електронів

Над Північним полюсом вперше був зафіксований космічний ураган, який простягався на 1 тис. км і супроводжувався дощем з електронів. Про це повідомляє Nature.

Учені змогли вперше підтвердити існування космічних ураганів після того, як побачили дощ з електронів, що падають у верхні шари атмосфери. Команда під керівництвом Шаньдунського університету в Китаї зробила відповідну заяву після того, як проаналізувала закручену масу плазми завширшки в тисячу кілометрів, виявлену в сотнях кілометрів над Північним полюсом.

Спостереження показали велику пляму у формі циклону з центром майже нульового потоку і сильним круговим горизонтальним потоком плазми, який схожий на урагани в нижніх шарах атмосфери.

Космічний ураган обертався проти годинникової стрілки і тривав близько восьми годин, перш ніж зруйнуватися.

Учені попереджають, що такі шторми можуть порушити роботу систем GPS, але допомагають краще зрозуміти ефекти космічної погоди.

Професор з Університету Редінга Майк Локвуд говорить, що урагани можуть бути універсальним явищем на планетах і місяцях, де є магнітні поля і плазма.

"Досі не було впевненості в існуванні ураганів космічної плазми, тому довести їхнє існування таким чином — неймовірно. Тропічні шторми пов'язані з величезними кількостями енергії, і космічні урагани повинні бути викликані надзвичайно великою і швидкою передачею енергії сонячного вітру і заряджених частинок у верхні шари атмосфери Землі", — зазначає Локвуд.

Також він підкреслює, що плазма і магнітні поля в атмосфері планет спостерігаються по всьому Всесвіті, тому космічні урагани повинні бути широко розповсюдженим явищем.

Попередні спостереження виявили космічні урагани на Марсі, Сатурні і Юпітері. Останнє відкриття — перше спостереження космічного урагану у верхніх шарах атмосфери Землі.

Космічний ураган був задокументований ученими кілька років тому, але тільки наразі дослідники змогли підтвердити природу явища.

Команда вчених пояснила, що космічні урагани відкривають канал швидкої передачі енергії з космосу в іоносферу і термосферу, який може порушувати роботу супутників, високочастотного радіозв'язку, систем супутникової навігації та зв'язку.