Розумніші, ніж здаються. Каракатиці успішно пройшли когнітивний тест, створений для дітей

каракатиця, когнітивний тест
Фото: каракатица

Дослідники провели відомий Стенфордський зефірний експеримент над групою головоногих молюсків.

Каракатиці пройшли успішно пройшли когнітивний тест, який розроблявся для дітей. Про це повідомляє Science Alert.

Йдеться про досить простий Стенфордський зефірний експеримент. У межах тесту дітям давали зефір, але попереджали, що якщо вони не з'їдять ласощі протягом 15 хвилин, то отримають ще один зефір і зможуть з'їсти відразу два частування.

Здатність відкладати задоволення демонструє такі когнітивні здібності, як планування майбутнього. Спочатку тест проводився для вивчення того, як розвивається людське пізнання, зокрема, з якого віку людина може відкладати отримання задоволення, якщо отримає більшу вигоду пізніше.

Оскільки тест досить простий, його можна застосувати і до тварин. Нове дослідження показало, що лікарська каракатиця (Sepia officinalis) може утриматися від ранкової трапези з крабового м'яса, якщо знатиме, що на обід буде щось смачніше, наприклад, креветки.

Команда дослідників на чолі з Олександрою Шнелль з Кембриджського університету також провела ще один тест, щоб переконатися, чи справді каракатиці можуть проявляти самовладання.

Шість каракатиць помістили в спеціальний резервуар з двома закритими камерами з прозорими дверцятами, щоб тварини могли бачити, що знаходиться всередині. У різних кімнатах закуски відрізнялися — в одній був шматок сирої королівської креветки, а в іншій — апетитніша жива креветка.

На дверях також були символи, які каракатиць навчили розпізнавати. Коло означало, що двері відкриються одразу, трикутник — через певний проміжок часу, а квадрат — зовсім не відкриється.

Шматки королівської креветки поміщалися за дверима, яка відкривалася негайно, а живої креветки за дверима, які відкривалася із затримкою. Якщо каракатиця вибирала ласощі за відкритими дверима, то живу креветку з сусідньої кімнати негайно прибирали.

Водночас, у контрольній кімнаті, за зачиненими весь час дверима, креветка залишалася протягом усього тесту.

Дослідники виявили, що всі каракатиці вирішили дочекатися своєї улюбленої їжі (живих креветок), але не чекали ласощі з кімнати, яка була завжди закрита.

"Всі каракатиці у нашому дослідженні могли чекати кращої нагороди і терпіли затримки до 50-130 секунд. Такий результат можна порівняти з тим, що демонструють хребетні з великим мозком, такі як шимпанзе, ворони і папуги", — говорить Шнелль.

Виходить, що каракатиця може проявляти самоконтроль, але не ясно чому. У таких видів, як папуги, примати і ворони, відстрочення винагороди було пов'язано з певними факторами. Наприклад, ці види можуть використовувати інструменти (додаткове планування), запасатися їжею і бути соціально відповідальними.

Наскільки відомо вченим, каракатиці не використовують інструменти, не запасаються їжею і не особливо спілкуються один з одним. Дослідники вважають, що здатність відкладати задоволення може мати якесь відношення до того, як каракатиці добувають собі їжу.

"Каракатиці проводять більшу частину свого часу маскуючись, вичікуючи і лише дуже короткий період часу виділяють на полювання. Так відбувається через те, що каракатиці під час полювання втрачають камуфляж і стають уразливими для хижаків. Ми припускаємо, що відкладене задоволення могло розвинутися як побічний продукт, тому каракатиці можуть оптимізувати здобич, вичікуючи кращу їжу", — підсумували вчені.